Постанова № 73705217, 26.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/833/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

26 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року (місце складання м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оформлену листом від 30.08.2017 № Г-2763/0-2374/6-17 у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Мошанецької сільської ради, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району ( за межами населеного пункту); зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Мошанецької сільської ради, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на невідповідність поданих матеріалів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів без зазначення конкретних підстав для такої відмови.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок стосовно правомірності відмови відповідача, оскільки відповідач зобов'язаний був зазначити конкретні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок, передбачені ЗК України, а відтак така відмова підлягає скасуванню.

11 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апелянта. Так, відповідач вказав на те, що у сформованому, на момент звернення позивача, Переліку земельних ділянок, які могли передаватися в межах норм безоплатної приватизації на території Чернівецької області, були відсутні земельні ділянки в межах Мошанецької сільської ради Кельменецького району, а відтак місце розташування земельної ділянки, стосовно якої звернувся позивач, не відповідає вимогам ряду нормативно-правових актів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 31.07.2017 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) за межами населеного пункту с. Мошанець, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району.

Листом від 30.08.2017 № Г-2763/0-2674/6-17 відповідач відмовив в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) за межами населеного пункту с. Мошанець, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району. Відмова вмотивована тим, що під час розгляду поданих позивачем матеріалів, встановлено, що вони не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 27).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач, діяв у межах та у спосіб встановлений Законом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам України для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Положеннями ч. 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За приписами "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно протиправності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0 га, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З доводів відповідача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та з наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність слугувала та обставина, що надана ОСОБА_4 до заяви копія карти викопіювання з проекту меж Мошанецької сільської ради не характеризує місце розташування земельної ділянки, її площу та розміри та не відповідає встановленому законодавством порядку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивачем разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було надано необхідні документи, зокрема: копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, копію викопіювання з проекту меж Мошанецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, позицію Мошанецької сільської ради Кельменецького району.

Аналізуючи норми ч. 7 ст. 118 ЗК України є підстави стверджувати, що законодавцем передбачено лише єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка полягає у невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Між тим, колегія суддів зауважує, що з оскаржуваної відповіді не вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку із наданням позивачем неналежного графічного матеріалу, на якому не вказано місце розташування земельної ділянки, її площу та розміри.

Так, зі змісту листа від 30.08.2017 № Г-2763/0-2374/6-17 слідує, що відповідач обмежився виключно посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗК України та вказав про те, що під час розгляду поданих позивачем матеріалів, встановлено, що вони не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, без будь-якого посилання на конкретні правові норми, відповідно до яких встановлена така невідповідність.

Враховуючи, що в оскаржуваній відповіді жодним чином не зазначено у чому фактично полягала невідповідність поданих позивачем матеріалів вимогам нормативно-правових актів, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем грубо порушено норми ч. 7 ст. 118 ЗК України в частині не зазначення передбачених нормами ЗК України мотивів відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що в матеріалах справи містяться також інші документи, які стосуються поданої позивачем заяви, а саме: копія довідки про перебування позивача в зоні АТО та посвідчення учасника бойових дій, інформація щодо земельної ділянки, що надається ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Мошанецької сільської ради.

Так, відповідно до інформації щодо земельної ділянки, що надається ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Мошанецької сільської ради (а.с. 81), яка складена на основі викопіювання, слідує, що місце розташування земельної ділянки відповідає схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтування використання та охорони земель. Крім того, у вказаній інформації зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки - 1,0 га та кадастровий номер-орієнтир (найбільш наближена земельна ділянка з даного кварталу та зони) для швидкого пошуку місця розташування на публічній карті.

Тобто, у відповідача була наявна необхідна інформація що, в повній мірі характеризувала місце розташування спірної земельної ділянки, її площу та розміри, в той час як в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би вказував на невідповідність такої ділянки вимогам законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно надання позивачем до заяви лише копію карти викопіювання з проекту меж Мошанецької сільської ради, яке не характеризує місце розташування земельної ділянки, її площу та розміри та не відповідає встановленому порядку, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, відповідно до якого Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, в той час як всупереч вказаній нормі оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області викладена у формі листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що твердження апелянта стосовно протиправності оскаржуваної відмови знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в той час як відповідач у відзиві на апеляційну скаргу обґрунтовує правомірність винесення своєї відмови доказами, які не були покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення та які, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не приймаються судом до уваги.

Колегія суддів вважає обґрунтованою і позицію апелянта, що необхідним способом для повного захисту прав, свобод та його інтересів, про захист яких він просить, є зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0 га, з урахуванням висновків, викладених у вказаному судовому рішенні.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оформлену листом від 30.08.2017 № Г-2763/0-2374/6-17, щодо відмови ОСОБА_4 у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Мошанецької сільської ради, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Мошанецької сільської ради, урочище "ОСОБА_1 курятника", Кельменецького району (за межами населеного пункту).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7