Постанова № 73705088, 02.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 673/1186/17

Головуючий у 1-й інстанції: Дворнін О.С.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

02 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Торохтій Л.Л.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року (повний текст якого складено 23 березня 2018 року у м. Деражня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме: постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Скромного Ярослава Ігоровича в справі в справі про порушення митних правил №2744/20900/17 від 03.07.2017 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 3876520,23 грн. визнано протиправною та скасовано.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно з постановою в справі про порушення митних правил №2744/20900/17, складеною в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС начальником управління протидії митним правопорушенням Скромним Я.І. від 03.07.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3876520,23 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що Львівською митницею ДФС у складі робочої групи ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 06.02.2017 року № 339 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ "Новоушицький консервний завод", було проведено вказану перевірку щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні сільськогосподарської та іншої техніки (групи 84 та 87 за УКГ ЗЕТ) у митному режимі ІМ 31 за період з 01.03.2014 року по 01.11.2016 року.

Результати перевірки оформлено актом від 23.02.2017 року № 144/14-11/00374284.

Як зазначено в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення:

- частини 7 статті106, частини 1 статті285 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита в періоді, що перевірявся на загальну суму 226 831 грн;

- підпункту 132.1статті 132, підпункту 206.7.2 пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 065 342,25 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що вказані порушення митного та податкового законодавства були зумовлені нецільовим використанням ПАТ "Новоушицький консервний завод" товарів, які були ввезені у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а саме - передачею в оренду дробарки щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № НОМЕР_1) та комбайну для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № НОМЕР_2).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області 10.03.2017 прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0002621411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 283 538,00 грн, в т.ч. податкові зобов'язання 226831,16 грн, штрафна (фінансова) санкція 56707,79 грн;

- № 0002641411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 1 331 707.56 грн, в т.ч. податкові зобовязання1065342,25 грн. штрафна (фінансова) санкція 266335,56 грн.

Частиною 2 статті 105 МК України передбачено, що у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до ПК України, проте податкове зобов'язання та пеня ПАТ "Новоушицький консервний завод" сплачені не були.

Відповідно до граф 8, 9 вище вказаних митних декларацій за фінансове врегулювання, пов'язане з митним оформленням товарів, вказаних в цих же деклараціях, відповідальні - ПАТ "Новоушицький консервний завод", керівником якого згідно акту перевірки від 23.02.2017 року № 148/1-11/00374284 та договорів оренди від 06.06.2016 року та від 08.02.2016 року був громадянин України ОСОБА_3.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на звільнення від сплати митних платежів шляхом використання товарів, стосовно яких надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Оскільки сума несплачених митних платежів, згідно вищевказаного акту перевірки, становила 1 065 342,25 грн., на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 3876520,23 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою органу доходів і зборів, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 103 Митного кодексу України (далі - МК України) тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно ч.6. ст. 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобовязання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів;

3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобовязання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

За приписами ч. 7. ст. 106 МК України у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами.

Відповідно до п. 206.16 ст. 206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що митним законодавством не передбачено такої умови припинення митного режиму тимчасового ввезення як передача товарів у користування іншій особі з сплатою митних платежів в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.03.2014 року по 30.11.2016 року ПАТ "Новоушицький консервний завод" за митною декларацією № 209150000/2016/000559 від 10.02.2016 року було ввезено товар - Дробарка щепи марки МВ Actros EC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № НОМЕР_1) митною вартістю 2872654,59 грн.

Органом доходів та зборів відповідно до ст.108 МК України було встановлено строк тимчасового ввезення даного товару до 30.09.2016 року, при цьому у графі 47 митної декларації нарахування податків здійснено із застосуванням ставки в розмірі 24 відсотким від суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску товару у вільниий обіг на митній тереторії.

Згідно митної декларації № 209000020/2016/004934 від 28.09.2016 року вище вказаний товар було вивезено за межі митної території України без порушення умов задекларованого митного режиму.

Крім цього, згідно митної декларації № 209000020/2016/005294 від 04.10.2016 року вказаний товар ввозився повторно митною вартістю 2870006,93 грн. на строк (з врахуванням заяв про продовження) до 31.03.2017 року. У графі 47 митної декларації нарахування податків здійснено із застосуванням ставки в розмірі 18 відсотків від суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску товару у вільниий обіг на митній тереторії.

Згідно митної декларації №209190/2017/102499 товар було вивезено за межі митної території України без порушення умов митного режиму тимчасового ввезення.

Крім того, згідно митної декларації №2090000/2016/010579 від 14.06.2016 року ПАТ "Новоушицький консервний завод" було ввезено товар комбайн для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № НОМЕР_2) митною вартістю 618963,62 грн.

Органом доходів та зборів відповідно до ст. 108 МК України встановлено строк тимчасового ввезення даного товару на строк до 13.08.2016 року, при цьому у графі 47 митної декларації нарахування податків здійснено із застосуванням ставки в розмірі 9 відсотким від суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску товару у вільниий обіг на митній території.

Як було встановлено працівниками органу доходів та зборів в акті проведеної перевірки, на виконання вищевказаних вимог МК України, ПАТ "Новоушицький консервний завод" було подано відповідні заяви щодо надання дозволу на тимчасове ввезення товарів з додаванням відповідних документів на ввезений товар та було зазначено, що такий товар буде використовуватися згідно договору оренди, а також надано відповідні зобовязання щодо реекспорту такого товару.

Судом встановлено, що всі митні платежі ПАТ "Новоушицький консервний завод" було сплачено своєчасно та у належному розмірі, в порядку, передбаченому МК України, з врахуванням встановлених відповіднимм органом доходів та зборів відсоткових ставок, що також було встановлено у вище вказному Акті перевірки.

Окрім того, актом підтверджується, що ПАТ "Новоушицький консервний завод" було дотримано вимоги щодо реекспорту ввезеного товару та вивезено його у встановлені строки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ "Новоушицький консервний завод" не порушувало умов, на підставі яких було ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, їх не втрачало та у вільний обіг не випускало, а з дотриманням умов митного режиму реекспортувало у строки встановлені органом доходів та зборів.

Посилання апелянта на нецільове використання цих товарів позивачем є безпідставним, оскільки задекларована техніка використовувалася виключно згідно договорів оренди та експлуатувалася згідно призначеної мети (дроблення щепи, збір вишні тощо), що також було встановлено в Акті перевірки, а тому відсутнє порушення вимог частини 7 статті 106 МК України, п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України.

При цьому, твердження представника апелянта на порушення ПАТ "Новоушицький консервний завод" вимог ч.7 ст.106 МК України є необгрунтованими, оскільки ввезені товари весь строк тимчасового ввезення використовувались товариством у своїй господарській діяльності та у встановлений органом доходів і зборів термін, згідно вимог ст.112 МК України були вивезені за межі митної території України, а не залишились у користуванні іншої особи.

Таким чином, ПАТ "Новоушицький консервний завод" вище вказані товари було вивезено за межі митної території України за митною декларацією та без порушення умов задекларованого митного режиму.

Окрім того, здійснивши за митними деклараціями тимчасове ввезення на територію України товарів, ПАТ "Новоушицький консервний завод" подало заяви митному органу, в якому товариство було попереджено про відповідальність згідно зі статтями 469, 470, 472, 481, 485 МК України. У вказаних заявах ПАТ "Новоушицький консервний завод" не попереджувалось про заборону використання транспортних засобів в межах строку перебування на території України іншими особами.

Відтак, ГУ ДФС у Львівській області прийшло до хибного висновку про порушення ПАТ "Новоушицький консервний завод" вимог частини 7 статті 106 МК України.

При цьому, органом доходів і зборів в акті перевірки не наведено доказів, а також не представлено документів, які б свідчили про нецільове використання ПАТ "Новоушицький консервний завод" транспортних засобів, які згідно вимог ст.112 МК України були вивезені за митної тереторії України на підставі оформлених митних декларацій.

Судом також приймається до уваги, що вищевказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0002621411 та №0002641411 від 10.03.2017 року, якими ПАТ "Новоушицький консервний завод" було донараховано відповідні суми митних платежів в розмірі 1292173,41 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 323043,35 грн., та які стали підставою для складення оскаржуваної постанови, позивачем було оскаржено до суду та згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року, такі податкові повідомлення-рішення судом були визнані протиправними та скасовані.

Відтак, судом не встановлено факту відсутності сплати мита та податку на додану вартість позивачем.

Таким чином, висновки митного органу про вчинення ОСОБА_3 порушення митних правил є необґрунтованими, а постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що порушення, які стали підставою для складення податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Львівській області та наступного складення оскаржуваної постанови, органом доходів і зборів було виявлено із відомостей АІС "Архів електронної звітності центру обробки електронної звітності ДФС України", внаслідок перевірки зареєстрованих ПАТ "Новоушицький консервний завод" податкових накладних № 4 від 31.03.2016 року, № 7 від 31.08.2016 року та № 4 від 31.10.2016 року, які свідчать про надання послуг з оренди техніки, яка була тимчасово ввезена.

Вказані податкові накладні були включені у додаток 5 до декларації з податку на додану вартість ПАТ "Новоушицький консервний завод" за відповідні звітні періоди, а саме, за березень, серпень та жовтень 2016 року.

Матеріалами справи встановлено, що відповідь ПАТ "Новоушицький консервний завод" стосовно обставин використання техніки, яка перебувала в митному режимі тимчасового ввезення, було отримано ГУ ДФС у Львівській області 22.12.2016 року.

Наведе свідчить про те, що обставини щодо вказаних господарських операцій, які в подальшому були протрактовані як порушення митних правил, були виявлені органом доходів і зборів ще в березні-грудні 2016 року.

Разом із цим, протокол про порушення митних правил ОСОБА_3 складений Львівською митницею ДФС у Львівській області 22.06. 2017 року, а постанова про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 485 МК України 03.07.2017 року.

Відповідно до п.1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Таким чином, наведене свідчить про те, що оскаржувана постанова була складена з пропущенням встановленого законом шестимісячного строку на притягнення особи до відповідальності з моменту виявлення порушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 травня 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Сушко О.О.