Постанова № 73704972, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8145/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2017 року (дата складання повного тексту 03 жовтня 2017 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати незаконними і скасувати рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10, рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2016 року вих.№2222/10/26-15-11-02-11, рішення (лист) ДФС України від 28 березня 2016 року №6741/6/99-99-15-02-01-15, зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві включити відомості з поданої ТОВ «Віва Люкс Плюс» податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додатків та доповнення до неї за податковий період календарні три квартали 2015 року, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року №9221/10/26-55-15-02-10. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції крім положення про скасування рішення (листа) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року №9221/10/26-55-15-02-10 і постановити нове рішення про задоволення позову повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом не надано оцінки всім доводам позовної заяви, та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення ГУ ДФС у м.Києві та ДФС України за результатами перегляду скарг позивача підлягають судовому контролю та зазначає, що позивачем заявлялись вимоги щодо визнання оскаржуваних рішень незаконними, в той час, як суд першої інстанції визнав рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року №9221/10/26-55-15-02-10 протиправним та скасував його

ГУ ДФС у м.Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якій управління просить прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги повністю зазначаючи, що рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2016 року вих.№2222/10/26-15-11-02-11 не впливає на права та не встановлює будь-яких обов'язків для позивача, тому не виникає необхідності у захисті порушеного права позивача шляхом його скасування.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подавали.

Позиція ДФС України в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що скарга позивача була розглянута в порядку та строки, встановлені ПК України та посилання на незаконність рішення за наслідком розгляду скарги ТОВ «Віва Люкс Плюс» є безпідставним, оскільки предметом дослідження є дотримання суб'єктом владних повноважень конкретних юридичних при прийнятті спірного рішення.

З письмових заперечень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, поданих до суду першої інстанції, вбачається, що позиція останнього обґрунтована тим, що податковим (звітним) періодом для позивача є календарний рік, що свідчить про відсутність підстав для визнання податкової декларації ТОВ «Віва Люкс Плюс» з податку на прибуток за 9 місяців податковою звітністю.

Міністерство фінансів України, у поданих до суду першої інстанції запереченнях, зазначало, що скарги ТОВ «Віва Люкс Плюс» були правомірно направлені до ДВС України за належністю для розгляду та надання відповіді заявнику.

Відповідачі та третя особа про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою та являється платником податку на прибуток підприємств.

06 листопада 2015 року ТОВ «Віва Люкс Плюс» подало до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за податковий період три квартали 2015 року (а.с.49) та доповнення до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період три квартали 2015 року (а.с.58).

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року №29221/10/26-55-15-02-10 позивача повідомлено, що податкова звітність ТОВ «Віва Люкс Плюс» з податку на прибуток за 9 місяців 2015 року вважається невизнаною, оскільки згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, платник податку отримав збиток, податкові зобов'язання не нарахував і не мав базового показника для сплати податкових зобов'язань, тому податковим періодом з податку на прибуток підприємств для позивача є календарний рік.

Вказаний лист був оскаржений позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у м.Києві, та за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 05 лютого 2016 року №2222/10/26-15-11-02-11 залишено без змін письмове повідомлення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року №29221/10/26-55-15-02-10, а скаргу позивача - без задоволення.

ТОВ «Віва Люкс Плюс» подало до ДФС України скаргу від 14 березня 2016 року вих.№1403-1 про перегляд і скасування рішення контролюючого органу. Аналогічну скаргу було направлено до Міністерства фінансів України за вих.№1403-4 від 14 березня 2016 року.

Рішенням ДФС України від 28 березня 2016 року №6741/6/99-99-15-02-01-15 залишено без змін рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2016 року №2222/10/26-15-11-02-11, а скаргу позивача - без задоволення.

Листом від 05 квітня 2016 року №7402/6/99-99-15-02-01-15 ДФС України повідомило позивача про надходження від Міністерства фінансів України скарги ТОВ «Віва Люкс Плюс» за вих.№1403-4 від 14 березня 2016 року, однак аналогічна скарга ТОВ «Віва Люкс Плюс» від 14 березня 2016 року вих.№1403-1 вже розглядалась і рішення від 28 березня 2016 року №6741/6/99-99-15-02-01-15 надіслано позивачу з повідомленням про вручення.

Вважаючи, що відмова вважати подану ТОВ «Віва Люкс Плюс» податкову звітність визнаною є незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що нормами ПК України збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок та за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань, у зв'язку з чим відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року з підстав викладених у листі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року №9221/10/26-55-15-02-10 є протиправною.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для не визнання поданої позивачем податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2015 року було застосування п.57.1 ст.57 ПК України.

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п.46.5 ст.46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до п.п.48.1-48.3 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Положеннями абз.10 п.57.1 ст.57 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) встановлено, що платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ, яким п.57.1 ст.57 ПК України було викладено в новій редакції, внаслідок чого з 01 січня 2015 року п.57.1 ст.57 ПК України не визначав право платника податків подавати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

В той же час, згідно з положеннями пп.9 п.4 р.ХХ «Перехідні положення» ПК України у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Отже, норми податкового законодавства передбачали імперативний обов'язок платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

В той же час, як встановлено судом, п.57.1 ст.57 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року передбачав право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань, в той час, як наступна редакція вказаної норми зазначеного права не передбачає.

Отже, враховуючи положення пп.9 п.4 р.ХХ «Перехідні положення» ПК України право платника податку, який сплачує авансовий внесок та за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань, було збережено у 2015 році.

Таким чином, викладена в листі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10 відмова у визнанні поданої ТОВ «Віва Люкс Плюс» податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2015 року з посиланням на норми п.57.1 ст.57 ПК України є неправомірною, такою, що порушує права позивача, як платника податку на прибуток підприємств та підлягає скасуванню.

В той же час, згідно з положеннями п.49.13 ст.49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи, що судом встановлено факт неправомірної відмови у прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві податкової декларації позивача, вона в силу закону вважається прийнятою в день її фактичного отримання.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо передчасності позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві включити відомості з поданої товариством податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2015 року до облікових даних позивача, оскільки зазначена податкова декларація в порядку визначеному ст.ст.48, 49 ПК України уповноваженою особою контролюючого органу не перевірялась та суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження податкового органу.

Колегія суддів зазначає, що до суду можуть бути оскаржені лише рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п.п.56.1, 56.2, 56.10 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. В разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого в межах здійснення ним владної компетенції у відносинах з певним платником податків, до вищестоящого органу чи посадової особи є одним з елементів у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.

Колегія суддів зазначає, що процедура адміністративного оскарження за своєю суттю є досудовим порядком вирішення спору, що виник між позивачем та суб'єктом владних повноважень. Досудове врегулювання спірних правовідносин має на меті відновлення прав та інтересів юридичної чи фізичної особи, що були порушені оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.

У даному випадку порушення прав та інтересів ТОВ «Віва Люкс Плюс» відбулось внаслідок не визнання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві поданої позивачем податкової звітності за 9 місяців 2015 року, про що позивача було повідомлено листом від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10.

Отже, саме вказаним рішенням (листом) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не визнання податкової звітності позивача було порушено права та інтереси ТОВ «Віва Люкс Плюс» та захист порушених прав і свобод товариства підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування саме вказаного акту індивідуальної дії.

В той же час, рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги фізичної чи юридичної особи, містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже є опосередкованим, безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2016 року вих.№2222/10/26-15-11-02-11 та рішення ДФС України від 28 березня 2016 року №6741/6/99-99-15-02-01-15 не породжують для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

При цьому, права та обов'язки для ТОВ «Віва Люкс Плюс» породжує саме рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10, який було визнано протиправним та скасовано, що в повній мірі відновлює порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апелянта, що ним заявлялась вимога визнати рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10 незаконним, а не протиправним, не заслуговують на увагу, оскільки повноваження суду при вирішенні справ визначені ст.245 КАС України відповідно до ч.2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи, що позивачем оскаржується індивідуальний акт, який стосується виключно ТОВ «Віва Люкс Плюс», адміністративний суд не наділений повноваженнями визнавати його незаконним.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що викладена в листі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20 листопада 2015 року вих.№29221/10/26-55-15-02-10 відмова у визнанні поданої ТОВ «Віва Люкс Плюс» податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2015 року з посиланням на норми п.57.1 ст.57 ПК України є неправомірною, такою, що порушує права позивача, як платника податку на прибуток підприємств та підлягає скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма