Постанова № 73704970, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1134/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпроспоживслужби в Одеській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (час прийняття 16:25 год., м. Ужгород Закарпатської області, головуючий суддя Плеханова З.Б., повний текст складений 16 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю ,,Бруком”, про скасування повідомлення, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2017 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати Повідомлення заступника Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого документа за заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області по виконанню постанови за № 10 від 22 березня 2016 року.

Також позивач просив зобов’язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрити виконавче провадження по виконанню постанови за № 10 від 22 березня 2016 року, виданої Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

Рішенням від 10 січня 2018 року у справі № 807/1408/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної уваги тим обставинам, що постанова №10 від 22.03.2016 року складена відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ,,Про затвердження форм актів, постанов та рішень” від 11.01.2012 за №24 та відповідає вимогам Постанови КМУ від 30 листопада 2011 р. № 1242 ,,Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади”.

Крім того, чинною на час винесення постанови №10 від 22.03.2016 року редакцією пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України ,,Про виконавче провадження” було визначено, що у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали.

Таким чином, на думку позивача, помилковими є висновки виконавчого органу про невідповідність вимогам Закону України ,,Про виконавче провадження” постанови №10 від 22.03.2016 року через не зазначення ім’я та по-батькові посадової особи, що її видала.

Також є помилковими висновки відповідача щодо пропущення позивачем строків пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заява про виконання постанови №10 від 22.03.2016 року подана у визначений законодавством строк.

Крім того, у постанові №10 від 22.03.2016 року було зазначено дату набрання нею чинності.

За таких обставин, позивач вважає протиправним Повідомлення про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого документа за заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області по виконанню постанови за № 10 від 22 березня 2016 року, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та третя особа – ТзОВ ,,Бруком” подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких обґрунтовують правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 22 березня 2016 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області прийнята постанова № 10 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України ,,Про захист прав споживачів”, якою застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бруком” штраф у розмірі 232 086,00 грн..

Вказану постанову ТзОВ ,Бруком” оскаржило в судовому порядку, і постановою від 15 грудня 2016 року у справі № 807/260/16 Закарпатський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні адміністративного позову ТзОВ ,,Бруком” до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування постанови № 10 від 22 березня 2016, прийнятої Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 807/260/16 залишена без змін.

Для виконання постанови №10 від 22.03.2016 року, виданої Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою за № 5539/10 від 08.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

22 серпня 2017 року заступник Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 сформував Повідомлення про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого документа за заявою ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області по виконанню постанови за № 10 від 22 березня 2016 року.

Підставами для повернення виконавчого документа без виконання відповідач зазначив, що даний виконавчий документ не відповідає вимогам п.2 та п. 6 ч.1 статті 4 Закону України ,,Про виконавче провадження”, а саме: відсутня відмітка щодо набрання законної сили даним виконавчим документом та не зазначено прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка його видала.

Крім того, державний виконавець вказав, що стягувачем пропущено строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII ,,Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі,зокрема, таких виконавчих документів: 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з приписами ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, зокрема: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред’явлення рішення до виконання (частина 1).

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку (ч.3).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо, зокрема: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (ч.4).

За змістом ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч.1).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів колегія суддів дійшла висновку, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо стягувач у визначені законодавством строки подав заяву про примусове виконання рішення та виконавчий документ, який відповідає вимогам статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1).

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2).

Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред’явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4).

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6).

Таким чином, строк пред’явлення постанови державного органу - Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області складає три місяці, який встановлюється з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Постановою Кабінету міністрів України від 17.08.2002 № 1177 затверджений Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі – Порядок № 1177).

Згідно приписів Порядку № 1177 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб’єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку (пункт 5).

Суб’єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держспоживінспекцію або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення (пункт 6).

Постанова про накладення штрафу обов’язкова для виконання суб’єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку. Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття (пункт 7).

Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб’єктом господарювання до Держпродспоживслужби або суду (пункт 8).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконання, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області за № 10 від 22 березня 2016 року підлягала виконанню лише у випадку, якщо її було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття, тобто, до 22 березня 2017 року.

Оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про примусове виконання зазначеної постанови лише в серпні 2017 року, відповідач обґрунтовано повернув виконавчий документ без виконання.

Стаття 4 Закону № 1404-VIII містить підстави та порядок повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, однак, не визначає який саме документ при цьому приймає виконавець.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в даному випадку виконавець виносить саме повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з пукнтом 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 4 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1302/29432, згідно якого виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред’явлення виконавчого документа.

Таким чином, дії державного виконавця в частині надіслання позивачу повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання також є правомірними.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо відповідності постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області за № 10 від 22 березня 2016 року вимогам п.1 ч.1 ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року в редакції від 28.12.2015 року, який був чинним на час винесення постанови.

Однак, вказана обставина не впливає на правомірність повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Відповідач надав суду копію постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області за № 10 від 22 березня 2016 року, яка була надіслана до виконавчої служби для примусового виконання. У вказаному документі відсутній запис про набрання постановою законної сили, що також свідчить про правомірність дій відповідача.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Держпроспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 807/1408/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 02 травня 2018 року.