Постанова № 73704965, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1826/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/2038/17 (суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород) за адміністративним позовом Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буртехнологія” про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2017 року Мукачівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) “Буртехнологія” заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії відповідно до п. ”б-з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року включно в сумі 2543,85 грн.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 19 січня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково.

Ухвалив стягнути з ТзОВ “Буртехнологія” на користь Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по Списку № 2 за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року включно у розмірі 1252,09 грн.

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Мукачівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що зобов’язання боржника перед Пенсійним фондом встановлено постановами Закарпатського окружного адміністративного суду №807/1029/17 від 16.11.2017р. та №807/722/17 від 05.09.2017р.

Отже, разом за вказаний період боржник має відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. ”б - з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в сумі 2543,85 грн.

Позов управління Фонду задоволено частково на суму 1252,09 грн., тобто за період виплати пенсій пенсіонерам ОСОБА_1 за вересень - жовтень 2017 року та ОСОБА_2 за вересень 2017 року. В частині решти позовних вимог відмовлено у задоволенні позову, у зв’язку з відсутністю доказів виплати пенсії по вищевказаних пенсіонерах. Однак, на день розгляду справи неможливо було надати докази виплати пенсій по пенсіонерах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через відсутність підтвердження виплати пенсії з Полтавської області, оскільки пенсіонеру ОСОБА_2 з 20.03.2016 року призначена пенсія на пільгових умовах Миргородським ОУПФ в Полтавській області, а пенсіонеру ОСОБА_1 з 02.10.2015 року призначена пенсія на пільгових умовах Полтавським ОУПФ в Полтавській області. На день розгляду справи відомості підтвердження виплати пенсії з Полтавської області не надійшли.

Апелянт також зазначає, що докази виплати пенсії не є підставою у відмовленні позову.

Відповідно до розділу 7 Інструкції №16-6 від 19.10.2001р. та п.6.1 ст.6 Закону № 2181 від 21.12.2000 року ТзОВ “Буртехнологія” надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ “Буртехнологія” зареєстроване в управлінні Фонду як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Мукачівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області на адресу ТзОВ “Буртехнологія” направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вересень-листопад 2017 року в розмірі 2543,85 грн.

Вказану суму ТзОВ “Буртехнологія” добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 2543,85 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1252,09 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про виплату та доставку коштів у розмірі 1291,76 грн. пенсіонеру ОСОБА_1 за листопад 2017 року та пенсіонеру ОСОБА_2 за жовтень-листопад 2017 року, суду

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язок з відшкодування відповідних витрат УПФ встановлено Законом України ,,Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України ,,Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Встановлено, що пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до пункту “б-з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було призначено громадянам, які працювали у відповідача, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі-Інструкція № 21-1).

Згідно з п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що розмір заявленої до стягнення заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за вересень-листопад 2017 року.

Також слід зазначати, що підставність призначення та факт виплати зазначеним особам пільгової пенсії, підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, протоколів про призначення пільгової пенсії, відомостей про розрахунок пільгового стажу

При цьому, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 та повідомлення про направлення та вручення розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, Мукачівське ОУПФ надіслало на адресу ТзОВ “Буртехнологія” розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що вказані розрахунки відповідачем оскаржувались, відповідно визначені у ньому зобов'язання є узгодженим. Оскільки відповідач в добровільному порядку на оплатив заборгованість, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд першої інстанції належної уваги на зазначені обставини не звернув, не надав їм відповідної правової оцінки а тому дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норм матеріального права, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись статтями 243, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі №807/2038/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буртехнологія” (89600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36324283) на користь Мукачівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачеве, вулиця Миру, буд. 151-Ж, код ЄДРПОУ 37857963) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначених відповідно до п.п. “б-з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року включно у розмірі 2543 (дві тисячі п’ятсот сорок три) грн. 85 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Постанова в повному обсязі складена 02 травня 2018 року.