Постанова № 73704933, 02.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2967/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про зобов’язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції – Панікар І.В.,

час ухвалення рішення – 13.03.2018 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сайт Кабінету Міністрів України про зобов’язання призначити субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з невиконанням вимог ухвали, якою позовну заяву залишено без руху.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції протиправно залишив позовну заяву без руху без правових на те підстав.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сайт Кабінету Міністрів України про зобов'язання дискримінаторів, організатора, Кабінет міністрів України, посередника, Міністерство соціальної політики України, та виконавця, Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адмністрації Івано-Франківської області Міністерства соціальної політики України, припинити застосовуваної щодо позивача прямої системної і довготривалої дискримінації за ознакою місця проживання щодо надання субсидій для оплати житлово-комунальних послуг та газопостачання для опалення житла, підігріву води та приготування їжі за місцем фактичного проживання та призначити позивачу субсидію для оплати житлово-комунальних послуг.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 26.02.2018 року, вказав, що позивач заявив дві вимоги немайнового характеру, а саме:

- зобов'язати дискримінаторів, (…) припинити застосовуваної щодо позивача (…) дискримінації за ознакою місця проживання щодо надання субсидій для оплати житлово-комунальних послуг (…);

- призначити позивачу субсидію для оплати житлово-комунальних послуг (…).

З вказаним висновком апеляційний суд не погоджується з наступних мотивів.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз ч.1 ст. 5, ч.2 ст. 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову вбачається, що особа заявила одну вимогу немайнового характеру, за яку має бути сплачено судовий збір, а саме припинити застосовувати дискримінацію щодо позивача, тобто визнати дії протиправними та зобов’язати призначити субсидію, тобто вчинити певні дії. Тобто за основну вимогу та похідну від неї судовий збір сплачується як за одну вимогу. Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, та не надавши у зв’язку з цим позивачу можливості усунути в повній мірі недоліки позовної заяви, суд дійшов передчасного висновку про повернення позову.

Іншою підставою для залишення позовної заяви без руху було те, що копії письмових доказів, долучених позивачем, не є належним чином засвідченими, при цьому позивачем не зазначено про наявність у нього чи інших осіб оригіналів письмових або електронних документів.

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем подано копії документів, які позивач надсилав та які надсилались йому через електронні адреси державних органів. Відповідно, оригіналів вказаних документів позивач не може мати. В позовній заяві позивач наголошує, що оригінали відповідних документів наявні у відповідача та можуть бути витребувані судом від останнього.

Щодо питання залучення третьої особи апеляційний суд вказує наступне.

Згідно ч.2,5 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов’язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов’язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

З аналізу наведеного слідує, що треті особи можуть або самостійно вступити у справу, або їх може бути залучено судом за клопотанням особи. Зазначення особою у позовній заяві третьої особи без самостійних вимог не є автоматичним її залученням до розгляду справи і може бути неприйняте судом.

Отже, зазначення позивачем сайту Кабінету Міністрів України як третьої особи без самостійних вимог не є підставою для залишення позовної заяви без руху з мотивів порушення вимог п.2 ч.5 ст. 160 КАС України, оскільки сайт Кабінету Міністрів України не може бути визнаний судом учасником справи.

Щодо вимог в апеляційній скарзі про скасування ухвали від 09.03.2018 року про відмову в задоволенні заяви про відвід, то колегія суддів зазначає, що дана ухвала, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає, на неї лише може бути подано заперечення до суду апеляційної інстанції, а тому в колегії суддів немає правових підстав для апеляційного перегляду вищевказаної ухвали суду першої інстанції, тому в таких вимогах ОСОБА_1, викладених в апеляційній скарзі слід відмовити.

Не підлягають до задоволення і вимоги ОСОБА_1 про визнання факту неправомірної вигоди та встановлення факту умисного не допуску до правосуддя, оскільки суд апеляційної інстанції не має правових підстав для встановлення окремих фактів під час перегляду ухвали суду першої інстанції

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Відтак, оскаржувана підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308,311,312,315,320,321,325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 809/360/18 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повне судове рішення виготовлено 02 травня 2018 року.