Постанова № 73704857, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/7676/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати нечинним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - «Управління») № 315 від 16.03.2017 р. про утримання надміру виплачених сум пенсії та зобов'язати відповідача повернути належні йому кошти у розмірі 6 851 грн. 15 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Управління безпідставно прийняло оскаржуване рішення, оскільки на момент його ухвалення ОСОБА_2 не був та не є працюючим пенсіонером.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник посилається на те, що в тексті спірного рішення не зазначено у чому Управління вбачає зловживання з його боку з огляду на те, що Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності визнано недійсним з 09.04.2013 р. Позивач також наполягає на тому, що в силу вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» відрахування з пенсій можуть провадитись виключно на підставі судових рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу Управлінням наполягає на тому, що рішення № 315 від 16.03.2017 р. прийнято на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що з 16.05.2012 р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні, одержуючи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З метою ефективного використання бюджетних коштів Управлінням було проведено звірку даних, використаних для призначення (перерахунку) пенсій, з даними реєстру застрахованих осіб та Індивідуальними відомостями про застраховану особу.

В результаті звірки цих даних встановлено, що у період з 27.10.1993 р. по 25.01.2017 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що впливає на розмір призначеної пенсії.

16 березня 2017 р. Управлінням прийнято рішення № 315 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій». За змістом цього рішення у зв'язку з працевлаштуванням позивача, у період з 01.04.2015 р. по 30.11.20016 р. утворилась переплата в розмірі 18 010 грн. 05 коп., яка підлягає поверненню з ОСОБА_2

Сторонами не заперечується, що на підставі названого рішення відповідачем здійснювались стягнення з пенсії ОСОБА_2

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (тут та надалі норми у редакції, що буда чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.

Відповідно до пункту 2.21 названого Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 р. № 1788-XII на пенсіонерів покладено обов'язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частинами 1 та 2 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

За змістом частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно пункту 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року № 25-3) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 р. за № 374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 р. № 5067-VI до зайнятого населення віднесено осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі членів особистих селянських господарств).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 27.10.1993 р. по 25.01.2017 р. був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, тобто належав до категорії зайнятого населення.

Оскільки позивач не повідомив про цю обставину орган Пенсійного фонду, слід погодитись з висновком суду попередньою інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Твердження позивача про те, що спірне рішення не містить відомостей, які саме зловживання призвели до виникнення переплати пенсії, обґрунтовано не взято судом до уваги.

Рішення № 315 від 16.03.2017 р. складено за формою, наведеною у Додатку 1 до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення та містить усі передбачені цим додатком відомості.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що з 09.04.2013 р. видане йому Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вважається недійсним є помилковим.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 р. № 755-IV фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Водночас, згідно повідомлення № 08-29/4 від 06.06.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.01.2017 р. внесено запис № 22060060003001387 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції також знаходить помилковим твердження позивача про те, що підставою для стягнення надмірно виплачених сум пенсії може бути виключно судове рішення.

Стаття 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та стаття 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачають, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, можуть бути стягнуті на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 квітня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук