Рішення № 73704605, 02.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1467/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльність, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1А.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – МОУ, Міністерство), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі – Чернігівський ОВК), в якому просить: визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення позивачу листом від 21.02.2018 №248/3/6/538 заяви позивача та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч.2 п.13 Порядку №975.

Позов мотивовано тим, що рішення МОУ про повернення заяви виражене у листі від 21.02.2018 є неправомірним, оскільки прийняття такого рішення повноваженнями відповідача не передбачено. Частиною 2 п.13 Порядку №975 чітко визначений перелік рішень, які можуть бути приняті за результатами розгляду заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності. Позивач вказує, що якщо на думку відповідача він не надав той чи інший документ, який повинен був надати, Міністерство повинно було відмовити йому у призначенні одноразової грошової допомоги, а не приймати рішення, яке не передбачене Порядком. Крім того, наказом МОУ від 26.10.2010 №564 призначена постійно діяча комісія, яка розглядає заяви про призначення одноразової грошової допомоги і подає Міністру оборони України – розпоряднику бюджетних коштів відповідні пропозиції за результатами розгляду заяв. Однак, зазначеною комісією заява позивача не розглядалась, а була йому повернута. Позивач вважає, що бездіяльність МОУ пов'язана з не розглядом та поверненням його заяви є протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що приймаючи до уваги п.6 ч.2 ст.16 Закону №2011 право на одноразову грошову допомогу позивач немає, бо інвалідність йому встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. Крім того, позивачем не додано документи що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили, що він проходів військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Тобто, на позивача взагалі не розповсюджується положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 25.06.1983 по 22.05.1985 проходив строкову службу у військовій частині 13354. В період проходження служби на території Демократичної республіки Афганістан позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, контузію головного мозку, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07.06.2016 №1466/Ж Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с.14).

За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи рубці, які залишились після отримання позивачем множинного вогнепального осколкового поранення: "є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1984 році".

Поранення отримані під час виконання обов’язків військової служби в Афганістані призвело до погіршення стану здоров’я, внаслідок чого позивач періодично змушений був проходити відповідне лікування та звертався до Інституту отоларингології ім.проф. ОСОБА_2 ОСОБА_3 медичних наук України та Інституту нейрохірургії ім.акад.А.П.Ромоданова (а.с.16, 17, 18, 19, 20).

В подальшому, вказані поранення призвели до розвитку ряду захворювань, перелік яких міститься у Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16.06.2016 №2680, та які пов’язані з виконанням позивачем обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

В липні 2016 року, приймаючи до уваги поганий стан здоров’я, позивач обстеження медико-соціальною експертною комісією. Як вбачається з Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.07.2016 серії АВБ № 046512 позивачу вперше встановлена III група інвалідності, що пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В серпні 2017 року позивач повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією та відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.08.2017 серії АВБ № 037834 позивачу повторно встановлена III група інвалідності.

В зв’язку із встановленням у 2016 році ІІІ групи інвалідності позивач 18.04.2017 звернувся з заявою на адресу Сновського районного військового комісаріату, де перебував на обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності пов’язаної з проходженням військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, яка 21.04.2017 за вих. №1246 була направлена на адресу Чернігівського ОВК.

26.04.2017 за вих. №5/1409с Чернігівський ОВК заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та додані до неї документи повернув без реалізації на тій підставі, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу бо інвалідність отримав пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.

Вважаючи дії Чернігівського ОВК такими, що виходять за межі наданих йому повноважень, позивач повторно направив на адресу Чернігівського ОВК заяву про призначення одноразової грошової допомоги та документи, які підтверджують наявність у нього права на одноразову грошову допомогу. У вказаній заяві також навів норми законодавства відповідно до яких Чернігівський ОВК не уповноважений приймати рішення про наявність чи відсутність у нього права на одноразову грошову допомогу та про його обов'язок на протязі 15-ти днів направити заяву на адресу МО України для її розгляду по суті та прийняття відповідного рішення, внаслідок чого 01.02.2018 за вих. №5/399с Чернігівський ОВК заяву про призначення одноразової грошової допомоги та додані до неї документи направив на адресу МО України.

Проте, заява позивача відповідною комісією МО України не розглядалась, а була повернута на доопрацювання, оскільки позивачем не надано документу про причини та обставини поранення, що підтверджується листом Департаменту фінансів МО України від 21.02.2018 № 248/3/6/538. Про прийняте МО України рішення за результатами розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги позивача було повідомлено Чернігівським ОВК листом від 02.03.2018 № 5/805с.

Вважаючи, такі дії щодо повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України від 20.12.1991 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби. Так, ч.1 ст.16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, згідно з п.4 ч.2 ст.16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом б п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

В свою чергу, ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, виходячи з буквального тлумачення ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № К/9901/1670/18).

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок № 975).

Пунктом 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 06.06.2017 (дата встановлення інвалідності).

Наведене знаходить своє відображення і у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135а15.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Тобто, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. В свою чергу, у разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

В свою чергу, порядок призначення одноразової грошової допомоги, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України №975 полягає у тому, що особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Таким чином, перевірені фахівцями документи повинні були розглянутися Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги і вже перевірені фахівцями документи податися Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги.

Так, згідно п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Слід звернути увагу, що згідно Порядку №975 саме до виключних повноважень Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесено право або прийняття рішення про призначення, або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому прийняття рішення Департаментом фінансів МОУ, яке не передбачене Порядком №975 щодо повернення документів на доопрацювання є протиправним та виходить за межі наданих їм повноважень.

Оскільки, зазначеною комісією заява позивача не розглядалась, а була повернута Департаментом фінансів МОУ на доопрацювання, що всупереч вимогам Порядку №975 свідчить про порушення останнім процедури прийняття рішення суд визнає неправомірною бездіяльність МОУ, яка пов'язана з не розглядом та поверненням заяви позивача, що є порушенням його прав.

Серед іншого, суд також вважає за необхідне вказати на помилковість міркувань відповідача щодо не надання ОСОБА_1 документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва).

В даному випадку слід врахувати положення абз.24 п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, відповідно до п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, рішення, оформлене протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16.06.2016 №2680, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, є достатнім підтвердженням правомірності вимог позивача.

Крім того, ні Порядок №975, ні Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні будь-який інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку протоколом центральної військово-лікарської комісії Міноборони, довідкою МСЕК.

Відсутність у абз.6 п.11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міноборони.

Тобто такі посилання відповідача у своєму відзиві та в листі Департаменту фінансів МОУ є безпідставним, оскільки з наданих документів встановлено, що причиною захворювання є виконання позивачем обов'язків військової служби.

Крім того, не заслуговують на увагу також посилання відповідача на те, що виплата спірної допомоги не відноситься до компетенції Міноборони у зв'язку з тим, що позивач не проходив службу у Збройних Силах України.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у , прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці ОСОБА_4 прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про зобов’язання відповідача з дотриманням процедури розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч.2 п.13 Порядку №975. Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_1 листом від 21.02.2018 №248/3/6/538 заяви та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене ч.2 п.13 Порядку №975.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 02 травня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк