Постанова № 73704550, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/13130/16-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Чех Н.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання поновити запис, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 20016 року, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - позивач, ПАТ «ВіАйБі Банк»)звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання поновити запис.

Свій позов обґрунтовує тим, що 10.02.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира ухвалено заочне рішення по справі № 296/4352/14-ц, яким позов ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору іпотеки припиненим задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.02.2016 року касаційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення від 10.02.2015 року задовольнив, заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира скасував, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 14.06.2016 року № 61338936 Банк дізнався, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1, номер договору в реєстрі 850 від 05.05.2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гораєм О.С. Відсутність обтяжень іпотечного майна, надало змогу здійснити перехід права власності на нерухоме майно.

Власником предмету іпотеки є ОСОБА_5. Перехід права власності підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 14.06.2016 року № 61338936. У зв'язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, банк звернувся за поновленням запису про обтяження іпотекою на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, до приватного нотаріуса КМНО Рогача В.В. 16.08.2016 року банк отримав постанову про відмову у зв'язку з тим, що власник майна змінився.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича поновити запис про обтяження - про іпотеку № 6578911 та запис про обтяження № 6578893 нерухомого майна - нежилого приміщення - магазину літ. «А», загальною площею 361,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Іпотечного договору від 12.02.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та позичальником ОСОБА_2.

В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 357 від 12.02.2008 року, та Іпотечний договір від 12.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я.

Згідно Іпотечного договору ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № 357 від 12.02.2008 року, передав, а ВАТ «ВіЕйБі Банк» прийняв в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, а саме: магазин літ. «А», загальною площею 361,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

10.02.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира постановлено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору іпотеки припиненим, яким позов задоволено, визнано договір іпотеки від 12.02.2008 року, укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 припиненим, визнано недіючою заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 року залишено без змін.

17.02.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянув касаційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк», та постановив ухвалу, якою заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.11.2016 року Корольовський районний суд м. Житомира позов ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про захист прав споживача шляхом визнання договору іпотеки припиненим залишив без розгляду у зв'язку з неявками позивача в судові засідання.

Встановлено, що в період оскарження ПАТ «ВіЕйБі Банк» судових рішень щодо припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження на об'єкт нерухомості, іпотекодавець зняв заборону та відчужив майно.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 14.06.2016 року № 61338936 слідує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1, номер договору в реєстрі 850 від 05.05.2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гораєм О.С.

16.08.2016 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до приватного нотаріуса КМНО Рогача В.В. щодо реєстрації заборони відчуження нежилого приміщення - магазину літ. «А», загальною площею 361,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Іпотечного договору від 12.02.2008 року, укладеного між банком та позичальником ОСОБА_2 Проте, приватний нотаріус 16.08.2016 року виніс постанову про відмову у реєстрації заборони відчуження нерухомого майна з тих підстав, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано не за іпотекодавцем, а іншою особою - ОСОБА_5.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, на даний момент наявний спір щодо договору іпотеки, який не вирішено, тому зазначений спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення представник позивача бажає скасувати лише з однією метою, з метою поновлення своїх порушених прав під час прийняття рішення відповідача та у зв'язку з тим, що прийняте рішення впливає на договірні відносини, які склались між сторонами у справі, а відносини з приводу реалізації та захисту договірних відних відносин та права власності регулюються цивільним законодавством.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає при врегулюванні договірних відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного Кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Отже, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, підлягає закриттю.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позиція суду апеляційної інстанції узгоджена з позицією, викладеною відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Згідно з роз'ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 19 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування постанови та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання поновити запис - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 27 квітня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб