Рішення № 73704122, 24.04.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/472/18

24 квітня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання неправомірним та нечинним рішення від 27.09.2017 №709 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі при впровадженні АСООП", стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2І.) із позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі – відповідач, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради), в якому просить:

визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.09.2017 №709 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в місті Тернополі при впровадженні АСООП»;

стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради завдану матеріальну шкоду в розмірі 6 грн;

стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням від 27.09.2017 №709 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в місті Тернополі при впровадженні АСООП» проведено диференціацію між пасажирами автомобільного та електричного транспорту в м. Тернополі за критерієм наявності в пасажира електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» або неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток».

Відповідно до даного рішення для власників електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» та власників неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» тариф на послуги з перевезення пасажирів електричним транспортом та автомобільним транспортом у автобусах, що працюють в звичайному режимі руху та у режимі маршрутного таксі залишилися на рівні 3 грн та 4 грн відповідно. Тоді як для пасажирів, які не є власниками зазначених електронних квитків плату за проїзд підвищено і встановлено на рівні 4 грн за проїзд в електротранспорті та 5 грн за проїзд в автомобільному транспорті.

Позивач зазначає, що склалися обставини, за яких вона змушена платити більше лише тому, що не є власником електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» або неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток». При цьому якість транспортних послуг, які отримують обидві категорії пасажирів абсолютно ідентична.

Позивач вважає, що рішення №709 від 27.19.2017 дискримінує пасажирів за майновою ознакою, суперечить правовій доктрині, національному законодавству та практиці його застосування, практиці Європейського Суду з прав людини, а тому, є протиправним та має бути скасованим.

Крім того, позивач стверджує, що рішенням від 27.09.2017 №709 їй було завдано прямої матеріальної шкоди, оскільки, щоразу, коли користувалася послугами громадського транспорту і розраховувалася готівкою вона переплачувала одну гривню в порівнянні з пасажирами, які розраховувалися електронною карткою. Від січня 2018 року до моменту звернення до суду, позивач може підтвердити користування послугами громадського транспорту шістьма квитками, тому розмір переплати (матеріальна шкода) становить шість гривень, які підлягають до стягнення з позивача.

Ухвалою суду від 28.03.2018 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, одночасно з позовом подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі (аркуш справи 14).

Представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву (аркуш справи 68) Одночасно з відзивом, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, подано клопотання про долучення до матеріалів справи всіх документів які були підставою для прийняття оскарженого рішення (аркуш справи 39).

Крім цього, на виконання вимог частин 4-7 ст.264 КАС України відповідачем надано докази опублікування оголошення про відкриття провадження у даній справі (аркуш справи 98).

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та наданих до матеріалів справи доказах.

Зокрема, зазначила, що ні позивач, ні інші пасажири не зазнають дискримінації за майновою ознакою через відсутність в них електронного квитка. Оскаржуване рішення не має нейтрального формування, воно затверджує різні тарифи на проїзд, чим надає пасажиру можливість самостійного вибору способу оплати, жоден з яких не обмежує його право на проїзд чи законні права пасажира. Українське та міжнародне законодавство не забороняє встановлювати диференційований тариф на проїзд та не зобов'язує уповноважені органи встановлювати такі тарифи на одному рівні. ОСОБА_3 не встановлює права на проїзд в громадському транспорті для всіх пасажирів в Україні чи по регіонах за одним твердо визначеним тарифом, тому, говорити про порушення прав позивача у цій сфері не має правових підстав.

Крім того, вважає, що рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.09.2017 №709 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в місті Тернополі при впровадженні АСООП» не створює для позивача обставин, які унеможливлюють для нього оплату за проїзд за допомогою електронного квитка, у зв'язку з чим вона вимушена платити готівкою, чим зазнає майнової шкоди.

Додатково в судовому засіданні зазначила, що плата на рівні 4 грн за проїзд в електротранспорті та 5 грн за проїзд в автомобільному транспорті є економічно обґрунтованою, що підтверджується розрахунками тарифу на підставі яких і приймалось оскаржене рішення. Тобто, за відсутності диференційованого тарифу плата за проїзд була б встановлена для всіх на рівні 4 грн та 5 грн відповідно. Натомість, перевізники погодились з встановленням меншого тарифу для власників електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» або неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» з мотивів мінімізації готівкових розрахунків, здешевлення витрат на операції з готівкою, встановлення контролю за коштами з метою недопущення зловживань під час продажу проїзних документів, оперативності поступлення коштів на рахунки перевізників та можливості їх ефективнішого використання в господарській діяльності, спрощеного, більш швидкого та зручнішого як для водія так і для пасажира розрахунку за проїзд.

24.04.2018 судом проведено підготовче засідання та, враховуючи, що встановлений п'ятиденний строк для подання позивачем відповіді на відзив закінчився, закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті в цьому ж судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.09.2017 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято рішення №709 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в місті Тернополі при впровадженні АСООП» (далі – рішення №709) (аркуш справи 41), яким вирішено:

встановити при готівковому розрахунку тариф на послуги з перевезення електричним громадським транспортом міста Тернополя – 4 грн за одну поїздку для громадян;

встановити при готівковому розрахунку тариф на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі в автобусах, що працюють в звичайному режимі руху та в автобусах, що працюють в режимі маршрутного таксі, для суб’єктів господарювання незалежно від форм власності – 5 грн за одну поїздку; 5 грн – за перевезення багажу (одне місце);

для власників Електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина», власників не персоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» тариф на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у автобусах, що працюють у звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі залишити на рівні встановлених рішенням виконавчого комітету від 28.12.2016 №1150 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі»;

для власників Електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина», власників неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» та власників проїзного квитка тривалого користування (ПКТК) тариф на послуги з перевезення пасажирів електричним транспортом залишити на рівні встановленого рішенням виконавчого комітету 28.12.2016 №1149 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі».

Тобто, для власників електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» та власників неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» тариф на послуги з перевезення пасажирів електричним транспортом встановлено 3 грн, автомобільним транспортом у автобусах, що працюють в звичайному режимі руху та у режимі маршрутного таксі – 4 грн. Для пасажирів, які не є власниками зазначених електронних квитків плату за проїзд підвищено і встановлено в розмірі 4 грн за проїзд в електротранспорті та 5 грн за проїзд в автомобільному транспорті.

Як випливає із доводів позивача, наведених у позові, а також із квитка на проїзд №000288 вперше про нові тарифи ОСОБА_2 дізналася 10.01.2018, під час проїзду в тролейбусі у місті Тернополі, коли їй довелось оплачувати за проїзд 4 грн тому, що здійснювала розрахунок за транспортні послуги готівкою (аркуш справи - 13). Описана ситуація повторювалася і надалі щоразу, коли позивач користувалася громадським транспортом місті Тернополі, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи квитками на проїзд (аркуш справи - 13).

Позивач звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що рішення №709 порушує її права, як користувача послуг з перевезення, а затверджені відповідачем тарифи є дискримінаційними. Позивач вважає, що рішення відповідача дискримінує пасажирів за майновою ознакою, оскільки встановлена різна вартість оплати ідентичних транспортних послуг в громадському транспорті в місті Тернополі.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина та протидії дискримінації в Україні діє Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 даного Закону дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Провідну роль у механізмі ефективної протидії дискримінації стосовно основоположних прав і свобод Ради Європи відіграє Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини.

Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Протокол № 12 до Конвенції забороняє дискримінацію у «здійсненні будь-якого передбаченого законом права». Зміст цих термінів прокоментовано у Пояснювальній доповіді Ради Європи, яка виступає актом офіційного «авторитетного» тлумачення положень відповідного міжнародного договору, що підлягає врахуванню при імплементації його положень на національному рівні, у тому числі — при юридичній аргументації позиції у справі та ухваленні судового рішення. У Пояснювальній доповіді Ради Європи зазначено, що Протокол № 12 стосується заборони дискримінації: І) у здійсненні будь-якого права, що спеціально гарантовано особі на підставі положень національного законодавства; ІІ) у здійсненні будь-якого права, що може бути виведене з чіткого обов'язку державного органу на підставі положень національного законодавства, тобто коли на державний орган на підставі положень національного законодавства покладений обов'язок діяти певним чином; ІІІ) у здійсненні будь-якого права, що виконується державним органом у процесі виконання ним дискреційних повноважень (наприклад, призначення субсидій) у здійсненні будь- якого права, що відбувається у формі будь-якої іншої дії чи бездіяльності з боку державного органу (наприклад, поведінка правоохоронних органів під час громадських заворушень) (п. 22 Пояснювальної доповіді).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював дискримінацію як «відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях», що «ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати» (Рішення ЄСПЛ у справах Карсон та інші проти Сполученого Королівства (№ 42184/05 від 16.03.2010); Д.Г. та інші проти Чеської Республіки (№ 57325/00 від 13.11.2007); Бьорден проти Сполученого Королівства (№ 13378/05 від 29.04.2008).

Пряма дискримінація - це коли до особи ставляться у менш сприятливий спосіб у порівнянні з тим, як ставилися чи могли б ставитися до інших осіб у подібній ситуації, і причиною такого ставлення є наявність у цієї особи певних характеристик, що відносяться до категорії «захищених ознак». Європейські антидискримінаційні директиви забороняють відмінне ставлення, що ґрунтується на «захищених ознаках». Для того, щоб стверджувати про наявність дискримінації, потрібно довести відмінне ставлення, в основі якого лежить захищена ознака, і яке не може бути об'єктивно виправдане.

ЄСПЛ підсумовує, що «відмінність у ставленні може проявлятися у формі непропорційно шкідливих наслідків загальної політики чи заходу, які попри своє нейтральне формулювання дискримінують певну групу осіб». (Рішення ЄСПЛ у справах Д.Г. та інші проти Чеської Республіки (№ 57325/00 від 13.11.2007); Опуз проти Туреччини (№ 33401/02 від 9.06.2009); ОСОБА_3 проти Мальти (№ 17209/02 від 20.06.2006 року).

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує Конвенцію в частині заборони дискримінації.

В справі Бьорден проти Сполученого Королівства (№ 13378/05 від 29.04.2008) ЄСПЛ зазначає, що різне ставлення до осіб у відповідним чином схожих ситуаціях є дискримінаційним, якщо воно не має об'єктивного і розумного виправдання, іншими словами, якщо воно не переслідує законну мету або відсутнє розумне пропорційне співвідношення між запровадженими заходами і поставленою метою. Тобто, відмінність у ставленні є виправданою, якщо відповідне правило чи практика переслідують законну мету; засоби, обрані для досягнення цієї мети (тобто заходи, що привели до відмінного поводження), є пропорційними і необхідними для досягнення цієї мети.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про міський електричний транспорт» права пасажирів, порядок проїзду і його оплати визначаються Правилами користування міським електричним транспортом, які повинні гарантувати пасажирам право на одержання: якісних і безпечних транспортних послуг відповідно до цього Закону; своєчасної та достовірної інформації стосовно транспортних послуг; компенсації згідно із законодавством заподіяної під час користування міським електричним транспортом шкоди.

Рішення №709 затверджує різні тарифи на проїзд, чим надає пасажиру можливість самостійного вибору способу оплати, жоден з яких не обмежує його право на проїзд чи законні права пасажира.

Зі змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів вбачається, що позивачеві не було відмовлено у наданні транспортних послуг через якусь із визначених законом дискримінаційних ознак.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема тарифної політики на автомобільному транспорті.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» правила користування міським електричним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов’язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, зокрема, тарифів на транспортні послуги.

Враховуючи викладене, відповідні органи влади та органи місцевого самоврядування, які є організаторами пасажирських перевезень на відповідній території, повністю відповідають за організацію належного перевезення пасажирів, встановлення тарифів на користування автомобільними та електричними транспортними послугами.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» від 17.01.2017 №1812-VIII (далі – Закон №1812-VIII) органи місцевого самоврядування запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, встановлюють порядок її функціонування, а також форми носіїв, види, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

У зв'язку з набранням чинності Законом №1812-VIII, з метою введення в дію та забезпечення належного функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Тернополя, рішенням Тернопільської міської ради від 28 липня 2017 р. № 7/16/34 «Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» впроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду (АСООП) в міському пасажирському транспорті міста Тернополя.

Згідно з Законом №1812-VIII оплата/реєстрація проїзду в системі АСООП здійснюється за допомогою електронних квитків: неперсоніфікованих та персоніфікованих (Соціальна карта Тернополянина).

Відповідно до вимог Законів України «Про міський електричний транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року №1175 «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту», наказу Міністерства інфраструктури України від 25.11.13р. № 940 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус)», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», беручи до уваги звернення підприємств-перевізників щодо приведення у відповідність розміру тарифів на послуги міського пасажирського транспорту економічно обґрунтованим витратам, зважаючи на зростання вартості матеріальних ресурсів, паливно- мастильних матеріалів, з метою задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях громадським пасажирським транспортом виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №709.

Даним рішенням №709, у відповідності до розрахунків тарифу, встановлено вартість проїзду в автобусі - 5,0 грн., в тролейбусі - 4,0 грн.

Тариф, встановлений рішеннями від 28.12.2016 №1149 та від 28.12.2016 №1150 для власників електронних квитків усіх видів залишено без змін, тобто, 4 грн та 3 грн відповідно.

Суд звертає увагу, що розрахунок тарифів здійснюється на підставі вказаних вище методик та відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень Перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов'язань.

Тобто, законодавством визначено, що тариф на послуги міського пасажирського транспорту встановлений компетентним органом повинен бути економічно обґрунтованим (виправдана мета) та розрахованим відповідно до встановлених правил (відповідно до закону).

Слід зазначити, що встановлена плата на рівні 4 грн за проїзд в електротранспорті та 5 грн за проїзд в автомобільному транспорті при розрахунку готівкою є економічно обґрунтованою та розрахована на підставі відповідних методик, що підтверджується розрахунками тарифів на підставі яких і приймалось оскаржене рішення.

Що стосується встановлення меншого тарифу для власників електронного квитка «Соціальна карта Тернополянина» або неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» то суд зазначає, що перевізники погодились з вказаним рішенням з наступних мотивів: мінімізація готівкових розрахунків, здешевлення витрат на операції з готівкою, встановлення контролю за коштами з метою недопущення зловживань під час продажу проїзних документів, оперативність поступлення коштів на рахунки перевізників та можливості їх ефективнішого використання в господарській діяльності, спрощеного, більш швидкого та зручнішого як для водія так і для пасажира розрахунку за проїзд.

Тобто, враховуючи наведені переваги розрахунків електронними квитками для перевізників, є підстави вважати, що зменшена вартість проїзду при безготівковому розрахунку є теж економічно обґрунтованою та виправданою.

Крім цього, суд враховує те, що електронний квиток «Соціальна карта Тернополянина» або неперсоніфікований проїзний квиток тривалого користування "Електронний квиток" є в наявності та доступні кожному для придбання на території міста Тернополя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлені тарифи є об'єктивно та розумно обгрунтованими, пропорційними, переслідують легітимну мету, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а відтак, не є дискримінаційними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача стосовно протиправності рішення відповідача є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

У зв'язку з цим, вимоги позивача про визнання протиправним та нечинним рішення відповідача задоволенню не підлягають.

Крім цього, оскільки рішення позивача суд не вважає протиправним, то вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6,00 грн., (завдані на думку позивача оскарженим рішенням) теж задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ:04058344) про визнання неправомірним та нечинним рішення від 27.09.2017 №709 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі при впровадженні АСООП", стягнення матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.