Рішення № 73701934, 24.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018р. Справа №914/2679/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., при секретарі Хороз І.Б., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання в розмірі 631 399,14 грн.

представники сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_3-представник за довіреністю

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до відповідача: ОСОБА_1 національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2, м.Львів про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання в розмірі 631 399,14 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 05.02.2018 року., 05.02.18р. на 21.02.18р., 21.02.18р. на 26.03.18р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

У зв”язку з тимчасовою непрацездатністю судді Горецької З.В., підготовче судове засідання призначене на 26.03.18р. не відбулося.

У зв"язку з закінченням строків розгляду справи в підготовчому провадженні, суд дійшов до висновку про призначення судового розгляду справи по суті. Ухвалою від 02.04.2018 року судом розгляд справи по суті призначено на 24.04.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, отримавши ухвалу 10.04.2018 року, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим повідомленням про вручення від 03.04.2018 року

Представник відповідача в судове засідання з»явився, проти позову заперечив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.02.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір №2593/15-БО(Т)-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 3 734 579,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. У зв»язку з тим, що відповідач оплату поставленого газу здійснював несвоєчасно, порушуючи умови згаданого договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 437 279,07 грн., 3% річних в розмірі 24 795,18 грн., інфляційні втрати в розмірі 169 324,89 грн. (всього заборгованість – 631 399,14 грн.), що є предметом розгляду в даній справі.

У відповіді на відзив відповідача щодо застосування строків позовної давності в 1 рік, позивач зазначає, що договором встановлена позовна давність терміном 5 років, тому позивач зазначає, що звернувся в суд з позовом в межах позовної давності.

Аргументи відповідача.

У відзиві, долученому до матеріалів, відповідач просить суд застосувати до штрафних санкцій позовну давність в 1 рік, згідно норм чинного законодавства. Крім того, в судовому засіданні відповідач підтримав клопотання, в якому просить суд відмовити у стягненні пені, оскільки останній є державною установою, що фінансується з державного бюджету і станом на момент сплати поставки природного газу університет не мав відповідних коштів з незалежних від нього причин. Таким чином, на думку відповідача, його вина відсутні, адже головним розпорядником коштів з державного бюджету є Кабінет міністрів України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

16.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) ОСОБА_1 національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2 (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2593/15-БО(Т)-21 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу газ на загальну суму 3 734 579,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 24.02.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., від 30.04.2015 р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015 р., від 31.12.2015 р., 21.01.2016 р. (копії актів долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті за газ виконав, проте з порушенням умов Договору щодо строків оплати, встановлених п. 6.1. Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За неналежне виконання грошового зобов’язання, позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України та п. 7.2. Договору, нараховано відповідачу пеню у розмірі 437 279,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 169 324,89 грн. та 3% річних у розмірі 24 795,18 грн.

Відповідач, мотивуючи клопотання про відмову у стягненні пені, в підтвердження відсутності відповідних асигнувань наддав суду копії плану використання бюджетних коштів за 2015 рік та помісячного плану використання бюджетних коштів на 2015 рік.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України.)

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір від 16.02.2015 № 2593/15-БО(Т)-21 є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором купівлі-продажу природного газу від 16.02.2015 р. передбачено забезпечення виконання зобов’язань відповідача по оплаті вартості отриманого газу у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з порушення відповідачем строку оплати вартості отриманого газу, відповідно до п. 7.2. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 437 279,07 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 437 279,07 грн. пені є обґрунтованою.

Щодо заявленного відповідачем клопотання про відмову у стягненні пені, суд зазначає, що відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім долученої до справи копії плану використання бюджетних коштів на 2015 рік, відповідачем належним чином не обгрунтовано заявленного клопотання, не долучено жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують тяжке матеріальне становище останнього, відсутність відповідних коштів станом на даний час. При чому, відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір пені, а не відмовити в повністю. Враховуючи наведене, керуючись принципом змагальності сторін, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання щодо відмови у стягненні пені, у зв»язку з його неогбрунтованістю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 24 795,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 169 324,89 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних та інфляції, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24 795,18 грн. 3% річних та інфляції – 169 324,89 грн.є обґрунтованою.

Щодо заявленного у відзиві клопотання про застосування позовної давності 1 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договором купівлі-продажу природного газу від 16.02.2015 р. передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. (п. 9.3. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 16.02.2018 р. не надав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького про стягнення 631 399,14 коп. - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9 471,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 626, 627, 629, 655, 689, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання в розмірі 631 399,14 грн. - задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2 (вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 38326057, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) заборгованість в розмірі 631 399,14 грн., з яких: пеня – 437 279,07 грн., 3% річних – 24 795,18 грн., інфляційні втрати – 169 324,89 грн., а також судовий збір в розмірі 9 471,00 грн.

3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено « 02» травня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.