Рішення № 73701910, 26.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

26 квітня 2018 року Справа № 913/149/18

Провадження № 24/913/149/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Рябцевої О.В., за участю секретаря судового засідання Гулевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 7 816 грн. 39 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1 – головний юрисконсульт Відділу загальної судової роботи Юридичного департаменту, довіреність від 14.04.2017 № 14-85;

від відповідача – ОСОБА_2 – юрисконсульт юридичного відділу правової та договірної роботи, довіреність від 26.12.2017 № 13.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 26.03.2018 (згідно поштового штемпеля) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення пені в сумі 4 131 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 973 грн. 56 коп., інфляційних втрат в сумі 2 710 грн. 96 коп., всього 7 816 грн. 39 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором купівлі-продажу природного газу від 27.09.2016 № 16-430-РО протягом жовтня 2016 року – березня 2017 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 202 707 грн. 53 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. У зв’язку з простроченням оплати отриманого природного газу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач відповідно до п. 7.2 договору нарахував пеню за зобов’язаннями жовтня 2016 року в сумі 4 грн. 38 коп. за період з 26.11.2016 по 27.11.2016, зобов’язаннями лютого 2017 року в сумі 3 052 грн. 83 коп. за період з 28.03.2017 по 12.09.2017, зобов’язаннями березня 2017 року в сумі 1 074 грн. 66 коп. за період з 26.04.2017 по 12.09.2017, всього 4 131 грн. 87 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України – 3% річних за зобов’язаннями жовтня 2016 року в сумі 0 грн. 94 коп. за період з 26.11.2016 по 27.11.2016, зобов’язаннями лютого 2017 року в сумі 716 грн. 90 коп. за період з 28.03.2017 по 12.09.2017, зобов’язаннями березня 2017 року в сумі 255 грн. 73 коп. за період з 26.04.2017 по 12.09.2017, всього 973 грн. 57 коп., інфляційні втрати за зобов’язаннями лютого 2017 року в сумі 2 039 грн. 01 коп. за період з квітня по серпень 2017 року включно, зобов’язаннями березня 2017 року в сумі 671 грн. 94 коп. за період з травня по серпень 2017 року включно, всього 2 710 грн. 96 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Рябцевій О.В.

Ухвалою суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі № 913/149/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 26.04.2018.

24.04.2018 від відповідача одержано відзив на позовну заяву, яким відповідач проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що умовами договору не передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Також відповідач зазначає, що позивачем в порушення п. 9.1 договору не було пред’явлено жодної вимоги і будь-якій формі, що позбавило відповідача можливості вирішити спір за договором в досудовому порядку.

Крім того, відповідачем з посиланням на ст.ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГПК України заявлено клопотання про максимальне зменшення розміру неустойки – пені, у зв’язку з тим, що він значно перевищує розмір збитків позивача та вимога про стягнення пені в сумі 4 131 грн. 87 коп. не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. На обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на знаходження підприємства на території проведення антитерористичної операції та скрутне матеріальне становище.

Оцінивши надані докази і доводи представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 16-430-РО та додаткові угоди від 28.10.2016 № 1, від 28.03.2017 № 2.

Відповідно до п. 1.1 договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" – позивач у справі, продавець за договором, зобов’язався передати Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" – відповідачу у справі, покупцю за договором, у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

За умовами п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 67,470 тис. куб.м., у тому числі за місяцями (тис. куб.м.): жовтень – 1,911; листопад – 10,439; грудень 15,814; січень – 15,014; лютий – 17,292; березень – 7,000. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.2 договору).

Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.2 договору).

Покупець зобов’язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.3 договору). Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів, визначених п. 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі непідписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого непідписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта (п. 3.4 договору).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов’язками (включно) становить 2 487.2333 гривень за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків (п. 5.1 договору). У разі зміни ціни природного газу або порядку її визначення нова ціна застосовується сторонами під час складання актів приймання-передачі природного газу та проведення розрахунків за цим договором з моменту набрання чинності відповідним рішенням Кабінету Міністрів України (п. 5.2 договору).

В пункті 5.3 договору сторони домовились, що загальна сума вартості природного газу на цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Порядок на умови проведення розрахунків врегульовані в розділі 6 договору купівлі-продажу.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

В пункті 7.2 договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

У пункті 9.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п’ять років.

На виконання зобов’язань за договором позивач протягом жовтня 2016 року-березня 2017 року включно передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 202 707 грн. 53 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2016 № б/н на суму 5 703 грн. 72 коп. (за жовтень 2016 року);

- від 30.11.2016 № б/н на суму 31 157 грн. 08 коп. (за листопад 2016 року);

- від 31.12.2016 № б/н на суму 47 199 грн. 73 коп. (за грудень 2016 року).

- від 31.01.2017 № б/н на суму 44 811 грн. 98 коп. (за січень 2017 року);

- від 28.02.2017 № б/н на суму 51 611 грн. 09 коп. (за лютий 2017 року);

- від 31.03.2014 № б/н на суму 22 223 грн. 93 коп. (за березень 2017 року).

Таким чином, позивачем передано відповідачу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно природного газу на загальну суму 202 707 грн. 53 коп.

Відповідачем сплачено кошти за поставлений природний газ в повному обсязі, але з порушенням п. 6.1 договору, а саме:

- за жовтень 2016 року сплачено 28.11.2016;

- за листопад 2016 року – 23.12.2016;

- за грудень 2016 року – 23.01.2017;

- за січень 2017 року – 16.02.2017;

- за лютий 2017 року – 13.09.2017;

- за березень 2017 року – 13.09.2017.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано пеню на загальну суму 4 131 грн. 87 коп., у тому числі:

- за зобов’язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 27.11.2016 в сумі 4 грн. 38 коп.;

- за зобов’язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 12.09.2017 в сумі 3 052 грн. 83 коп.;

- за зобов’язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 12.09.2017 в сумі 1 074 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних:в сумі 973 грн. 56 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 710 грн. 96 коп.:

- за зобов’язаннями жовтня 2016 року 3% річних за період з 26.11.2016 по 27.11.2016 в сумі 0 грн. 94 коп.;

- за зобов’язаннями лютого 2017 року 3% річних за період з 28.03.2017 по 12.09.2017 в сумі 716 грн. 90 коп., інфляційні втрати за період з квітня по серпень 2017 року включно в сумі 2 039 грн. 01 коп.;

- за зобов’язаннями березня 2017 року 3% річних за період з 26.04.2017 по 12.09.2017 в сумі 255 грн. 73 коп. та інфляційні втрати за період з травня по серпень 2017 року включно в сумі 671 грн. 94 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 27.09.2016 № 16-430-РО, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач документально обґрунтував передачу природного газу, а також факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу за зобов’язаннями жовтня 2016 року, лютого-березня 2017 року.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Позивач відповідно до п. 7.2 договору нарахував пеню в сумі 4 131 грн. 87 коп., розмір якої відповідає умовам договору, є обґрунтованим і підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Доводи відповідача, що ця сума є несправедливою, нерозумною та непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем є непереконливими, у зв’язку з чим клопотання про максимальне зменшення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних в загальній сумі 973 грн. 56 коп. та інфляційні втрати в загальній сумі 2 710 грн. 96 коп., які підлягають задоволення в повному обсязі.

Всього підлягає задоволенню 7 816 грн. 39 коп., у тому числі: пеня в сумі 4 131 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 973 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 2 710 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 7 816 грн. 39 коп. задоволити в повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, ідентифікаційний код 05451150 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 пеню в сумі 4 131 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 973 грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 2 710 грн. 96 коп., судовий збір в сумі 1 762 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

4.Повне рішення складено і підписано – 02.05.2018.

Суддя О.В.Рябцева