Рішення № 73701864, 27.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2018 року Справа № 905/76/18

Провадження №25/913/117/18

Суддя Іноземцева Л.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” (вул.Соборна, б.18-Б, м.Кам’янське Дніпропетровської області, 51925)

до відповідача-1 – Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (вул.Вілєсова, б.20-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

відповідача-2 – Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” (проспект Нахімова, б.116, корпус А, м.Маріуполь Донецької області, 87534)

про стягнення 51 710 939 грн 26 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Іноземцева Л.В.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю №138 від 03.11.2017;

від відповідача-1: ОСОБА_2 – представник за довіреністю №01-026-258 від 01.09.2017;

від відповідача-2: представник не прибув.

Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1 – Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, та відповідача-2 – Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс”, про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 48 998 827 грн 26 коп., 3% річних у сумі 2 702 112 грн 00 коп., та відповідача-2 – 3% річних у сумі 10000 грн 00 коп.

Позовні вимоги з посиланням на статті 512, 513, 516, 517, 524, 525, 533, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), статті 193, 232 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України) обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 грошових зобов’язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” та Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат”, право вимоги за яким відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” за договором про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 Публічному акціонерному товариству “Дніпровський металургійний комбінат”. Виконання зобов’язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 забезпечено порукою Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” (відповідачем-2) на підставі договору поруки від 02.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Луганської області.

Відповідач-1 вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві від 29.01.2018 на позовну заяву зазначає, що станом на 26.12.2017 зобов’язання щодо сплати основного боргу за договором поставки №ГДР-01/10-5001 від 29.12.2010, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017, було повністю припинено на підставі заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.12.2017 на загальну суму 6 250 288 028 грн 19 коп. У зв’язку з чим нарахування пені і процентів річних за прострочення виконання грошових зобов’язань за період з 01.01.2018 по 10.01.2018 є незаконним.

Позивач у відповіді б/н від 19.03.2018 на відзив ПАТ “АМК” зазначив, що він визнає та підтверджує факт направлення повідомлень на адресу відповідача-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937, №01/938, №01/939, №01/940, №01/941 від 26.12.2017, а також факт направлення листа від 22.01.2018 за вих.№01/45а. Однак ПАТ “ДМК” не отримувало відповідей від ПАТ “АМК” щодо вищевказаних повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому правовідносини, що виникли з договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 не припинились.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в підтвердження позовних вимог і заперечень проти них, суд

В С Т А Н О В И В:

29.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” (ТОВ “Метінвест Холдинг”), як постачальником і Відкритим акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат”, яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” (ПАТ “АМК”), як покупцем, укладений договір поставки №ГРД-01/10-5001, за умовами якого постачальник зобов’язався протягом 2011-2015 років поставити залізорудний концентрат з певними характеристиками, а покупець прийняти товар і сплатити його вартість на умовах визначених договором і специфікаціями до нього.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 встановлено факт порушення ПАТ “АМК” прийнятих зобов’язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 в частині оплати одержаного товару, стягнуто з ПАТ “АМК” на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” заборгованість за отриманий товар у сумі 1 407 197 106 грн 89 коп., 3% річних у сумі 102 570 246 грн 69 коп., судовий збір у сумі 42605 грн 23 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/2034/16 скасовано частково, ухвалено рішення про стягнення з ПАТ “АМК” на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” заборгованість за товар у сумі 3 666 373 913 грн 24 коп., 3% річних у сумі 164 083 559 грн 59 коп., пеню в сумі 1 540 450 098 грн 52 коп., судовий збір у сумі 147166 грн 79 коп.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.04.2017 у справі №910/2155/17, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, стягнуто з ПАТ “АМК” на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” пеню за період з 09.02.2016 по 21.09.2016 у сумі 813 863 277 грн 66 коп. та 3% річних за період з 09.02.2016 по 21.09.2016 у сумі 65 517 779 грн 18 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань з оплати поставленого товару по договору №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010.

02.08.2017 між ТОВ “Метінвест Холдинг” і Публічним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат” (далі – ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”) – позивачем у справі, укладений договір про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01.

Пунктом 1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що він спрямований на реалізацію цивільних правовідносин, які виникли через відступлення ТОВ “Метінвест Холдинг” на користь ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” прав вимоги до ПАТ “АМК” за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010. Згідно з п.п.3-5 договору про відступлення права вимоги моментом переходу (відступлення) права вимоги ТОВ “Метінвест Холдинг” до ПАТ “АМК” є дата підписання договору.

Кредитор зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з моменту набрання чинності договором передати новому кредитору оригінали всіх документів, з яких випливає право вимоги. Передача документів підтверджується актами приймання-передачі.

02.08.2017 між ТОВ “Метінвест Холдинг”, як кредитором, і ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”, як новим кредитором, складено і підписано акт прийому-передачі оригіналів документів до договору про уступку права вимоги №1/020817/17-0539-01.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.08.2017 у справі №910/2034/16 було задоволено заяву ТОВ “Метінвест Холдинг”, здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду м.Києва від 30.09.2016 у справі №910/2034/16 з ТОВ “Метінвест Холдинг” на правонаступника ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” в частині стягнення з ПАТ “АМК” 3 666 373 913 грн 24 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 164 083 559 грн 59 коп., пені в сумі 1 540 450 098 грн 52 коп.

02.10.2017 в забезпечення виконання зобов’язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 між ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” і Приватним акціонерним товариством “Донецьккокс” (далі – ПрАТ “Донецьккокс”) був укладений договір поруки, за умовами якого ПрАТ “Донецьккокс” – відповідач-2 поручався перед позивачем за виконання зобов’язань ПАТ “АМК” за договором про відступлення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, передбачених договором поставки. За умовами п.2.3 договору поруки відповідальність відповідача-2 обмежена сумою 10000 грн 00 коп.

Згідно доводів позивача стягнення в судовому порядку з відповідача-1 суми боргу за договором №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 у справі №910/2034/16 при невиконанні зобов’язань по оплаті такої заборгованості не звільняє останнього від відповідальності встановленої договором (у вигляді сплати пені) та передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України (у вигляді сплати 3% річних). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п.8.3 договору поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 в разі порушення покупцем строків оплати одержаного товару покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення до фактичної оплати.

У зв’язку з цим позивач від суми боргу – 3 666 373 913 грн 24 коп. нарахував пеню за період з 01.01.2018 по 10.01.2018 у сумі 48 998 827 грн 26 коп. та 3% річних за період з 01.01.2018 по 10.01.2018 у сумі 2 712 112 грн 00 коп. і просить стягнути з відповідача-1 (ПАТ “АМК”) - пеню за період з 01.01.2018 по 10.01.2018 у сумі 48 998 827 грн 26 коп. та 3% річних у сумі 2 702 112 грн 00 коп.; з відповідача-2 (ПрАТ “Донецьккокс”) - 3% річних у сумі 10000 грн 00 коп.

Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України” обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт наявності заборгованості за поставлений відповідачу-1 товар за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 у сумі 3 666 373 913 грн 24 коп. встановлений рішенням Господарського суду м.Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016.

Право вимоги до відповідача-1 за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017, що також підтверджено ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.10.2017 у справі №910/2034/16.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ “ДМК” як новий кредитор за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 на підставі договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937 від 26.12.2017 (а.с.50) повідомив ПАТ “АМК” про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Відповідно до вказаного повідомлення сума зобов’язань ПАТ “АМК” за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 зменшилась на 251 810 604 грн 35 коп.

Повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/938 від 26.12.2017 (а.с.51) повідомив ПАТ “АМК” про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Відповідно до вказаного повідомлення сума зобов’язань ПАТ “АМК” за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 зменшилась на 1 498 810 091 грн 74 коп.

Повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/939 від 26.12.2017 (а.с.52) повідомив ПАТ “АМК” про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Відповідно до вказаного повідомлення сума зобов’язань ПАТ “АМК” за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 зменшилась на 1 500 000 000 грн 00 коп.

Повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/941 від 26.12.2017 (а.с.53) повідомив ПАТ “АМК” про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Відповідно до вказаного повідомлення сума зобов’язань ПАТ “АМК” за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 зменшилась на 1 499 667 932 грн 10 коп.

Повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/940 від 26.12.2017 (а.с.54) повідомив ПАТ “АМК” про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Відповідно до вказаного повідомлення сума зобов’язань ПАТ “АМК” за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 зменшилась на 1 500 000 000 грн 00 коп.

Загальна сума зарахування за цими повідомленнями становить 6 250 288 628 грн 19 коп.

Вказані повідомлення направлені на адресу ПАТ “АМК” 28.12.2017 (а.с.55-56) та отримані останнім 15.01.2018 (а.с.57).

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України господарське зобов’язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Водночас, відповідно до вимог ст.601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов’язанні, здійснюється в силу положень ст.601 ЦК України та не пов’язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов’язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п.1 ч.1 ст.211 ЦК України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб’єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов’язанні).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, станом на час розгляду справи, правочин позивача щодо заліку зустрічних однорідних вимог в загальній сумі 6 250 288 628 грн 19 коп. є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, не оспорюється відповідачем-1, а визнається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про проведення позивачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на суму 6 250 288 628 грн 19 коп. та припинення зобов’язання в цій сумі за договором №17-0539-01 1/020817 від 02.08.2017 з 29.12.2017.

Позивачем заявлені до стягнення пеня та 3% річних за період з 01.01.2018 по 10.01.2018, тобто за період, коли основне зобов’язання (заборгованість за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 у сумі 3 666 373 913 грн 24 коп.) вже було виконано, з огляду на що їх нарахування є необґрунтованим.

Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову в їх задоволенні.

Судовий збір покладається на позивача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А ЛИ В:

1. В позові Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” до відповідача-1 – Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, та відповідача-2 – Приватного акціонерного товариства “Донецьккокс” відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.05.2018.

Суддя Л.В. Іноземцева