Рішення № 73701847, 25.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3873/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК"

до селянського (фермерського) господарства "РИСК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕСТ",

про стягнення боргу в сумі 4 275 298,59 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.12.2017 року);

відповідача: не з’явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

ОСОБА_2 (довіреність від 01.03.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК" (далі – позивач) до селянського (фермерського) господарства "РИСК" (далі – відповідач) про стягнення боргу в сумі 4 275 298,59 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що 14 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОС-НОВА" (далі – третя особа) та відповідачем був укладений договір поставки №1 (далі - договір №1), згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався передати третій особі товар, а третя особа зобов’язувалась переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

На виконання умов договору, третя особа перерахувала відповідачу попередню оплату товару, проте відповідач передав третій особі товар частково.

24 травня 2017 року між третьою особою, позивачем та відповідачем був укладений договір про відступлення права вимоги №19/05-01 (далі – договір №19/05-01), згідно з умовами якого третя особа відступила належне їй право вимоги, згідно з договором №1, а позивач прийняв право вимоги, належне третій особі за основним договором.

Так, відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу грошові кошти в сумі, що еквівалентна 156 791,58 доларам США, згідно з курсом НБУ, по факту здійснення платежу. Оскільки відповідач грошових коштів позивачу не сплатив, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 4 275 298,59 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2017 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

27 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07 лютого 2018 року.

15 січня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача судом відмовлено.

22 січня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала супровідний лист з документами, витребуваними ухвалою суду від 27.12.2017 року.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про продовження підготовчого провадження на тридцять днів.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 06.02.2018 року.

07 лютого 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, представник позивача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував, проти заявленого клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання не заперечував.

Клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та продовження підготовчого провадження на тридцять днів підлягали задоволенню судом.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07 березня 2018 року.

05 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

05 березня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направив клопотання про відкладення підготовчого засідання від 01.03.2018 року, у зв'язку з його участю в іншому засіданні, на підтвердження чого надав копії документів.

05 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала відповідь на відзив відповідача.

07 березня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з’явився, про час і місце засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Крім цього, під час розгляду справи виникла необхідність у залученні до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС – НОВА".

Ухвалою суду від 07.03.2018 року вищевказане товариство залучено до участі в справі третьою особою, підготовче засідання відкладено на 21 березня 2018 року.

Крім цього, ухвалою суду від 07.02.2018 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача судом відмовлено.

20 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала додаткові пояснення до позовної заяви, а також документи на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.03.2018 року.

20 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім цього, подав відзив на позовну заяву.

21 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

21 березня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У задоволенні клопотання представника третьої особи про розгляд справи без її участі судом відмовлено.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 28 березня 2018 року.

27 березня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача надіслав документи на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2018 року.

27 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи подав супровідний лист із поясненнями щодо обставин справи. До супровідного листа додано копію статуту третьої особи в новій редакції, затвердженого загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС – НОВА", з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС – НОВА" змінило найменування на "КАРНЕСТ" згідно з протоколом №08/02/2018 від 08.02.2018 року.

28 березня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник третьої особи у засіданні вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Представник відповідача у засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 28.03.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25 квітня 2018 року.

25 квітня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі.

25 квітня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

В обґрунтування вищевказаного клопотання, представник відповідача послався на те, що Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №911/534/18 за позовом селянського (фермерського) господарства "РИСК" до товариства з обмеженою відповідальністю "КАРНЕСТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №19/05-01 від 24.05.2017 року, на підтвердження чого надав копію роздруківки про призначення вищевказаної справи до розгляду.

Представник відповідача вважав, що у разі задоволення Господарським судом міста Києва вищевказаного позову, договір про відступлення права вимоги №19/05-01 від 24.05.2017 року, укладений між позивачем, відповідачем та третьою особою, вважатиметься недійсним, просив суд зупинити провадження у справі №911/3873/17 до прийняття рішення у справі №911/534/18.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечували, вважали, що рішення у справі №911/534/18 не може вплинути на прийняття господарським судом рішення у цій справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянув у судовому засіданні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №911/3873/17 та дійшов висновку про те, що для об’єктивного розгляду справи №911/3873/17 зібрані всі докази, які є предметом цього судового розгляду, тому клопотання представника відповідача задоволенню не підлягало.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

14 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОС-НОВА" (далі – третя особа) та селянським (фермерським) господарством "РИСК" (далі – відповідач) був укладений договір поставки №1 (далі - договір №1), згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався передати у власність третій особі сільськогосподарську культуру: кукурудзу, врожаю 2016 року (далі – товар), а третя особа зобов’язувалась товар прийняти і оплатити.

09 листопада 2016 року між третьою особою та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору поставки №1 від 14 січня 2016 року (далі – додаткова угода №1), згідно з умовами якої відповідач зобов’язувався передати у власність третій особі, а третя особа прийняти й оплатити наступні сільськогосподарські культури, врожаю 2017 року: пшениця, горох, соя та соняшник (далі – товар).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.2 договору №1, сума договору становить: 3 546 300,00 грн. + 5% без ПДВ, крім того ПДВ – 709 260,00 грн. +5%. Всього з ПДВ – 4 255 560,00 (чотири мільйони двісті п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 00 копійок + 5%.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4 додаткової угоди №1, відповідач зобов’язаний виконати зобов’язання з поставки товару в повному обсязі в строк до 30.09.2017 року.

Згідно з п. 5.1 договору №1, третя особа проводить оплату товару в національній валюті України в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Зобов'язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним третьою особою з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до п. 5.2 договору №1, оплата за товар проводиться наступним чином:

передоплата у розмірі 4 255 560,00 (чотири мільйони двісті п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 00 копійок, сплачується третьою особою у строк до 18.01.2016 року включно (п.п. 5.2.1 договору);

остаточний розрахунок – на протязі трьох банківських днів з дня поставки всієї партії товару (п.п. 5.2.2 договору).

Пунктом 5.3 договору №1 встановлено, що сторони дійшли згоди, що для забезпечення точного і своєчасного виконання зобов’язань за цим договором передоплата у розмірі 4 255 560,00 (чотири мільйона двісті п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 00 копійок, що еквівалентно 180 000,30 дол. США згідно курсу НБУ – 23,641960 на дату підписання договору, має статус завдатку. Відповідач повинен повернути подвійну суму передоплати (завдатку) в національній валюті, в еквіваленті до долару США згідно курсу НБУ на момент повернення коштів, протягом 5 днів у випадку відмови від виконання договору, чи з моменту закінчення строку виконання зобов’язання, передбаченого в п. 3.4 договору. В разі прострочення повернення подвійної суми передоплати (завдатку) відповідач сплачує пеню в розмірі 1% неповерненої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору №1, третьою особою здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №79 від 18.01.2016 року на суму 4 255 560,00 грн., копію якого долучено до матеріалів справи.

Так, третя особа умови договору щодо попередньої оплати товару виконала у повному обсязі, проте відповідач товар третій особі передав частково.

Згідно з п. 7.6 додаткової угоди №1, сторони погодили, що в зв’язку з перенесенням строків виконання даного договору відповідач додатково сплачує третій особі штраф в розмірі 766 897,89 грн., що еквівалентно 30 000,00 дол. США згідно курсу НБУ – 25,563263 на дату підписання даної додаткової угоди. Відповідач повинен перерахувати суму штрафу в національній валюті, в еквіваленті до долару США згідно курсу НБУ на момент перерахування коштів, в строк до 30 вересня 2016 року. За погодженням сторін відповідач може виконати свої зобов’язання шляхом поставки сільськогосподарської культури. Кількість цієї сільськогосподарської культури, ціна та інші умови регулюються додатковими угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем передано, а третьою особою прийнято товар, на загальну суму 1 257 960,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №57 від 25.11.2016 року на суму 213 352,50 грн., №59 від 02.12.2016 року на суму 210 352,33 грн., №61 від 12.12.2016 року на суму 134 137,38 грн., №63 від 19.12.2016 року на суму 151 800,08 грн., №65 від 27.12.2016 року на суму 234 530,29 грн., №1 від 12.01.2017 року на суму 313 787,98 грн.

13 січня 2017 року між третьою особою та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до договору поставки №1 від 14 січня 2016 року (далі – додаткова угода №2), згідно з умовами сторони домовились про наступне: пункт 7 даного договору доповнити пунктом 7.7 та викласти його в наступній редакції: сторони погодили, що заборгованість по факту поставки товару за даним договором складає 3 350 268,40 грн., що еквівалентно 122 938,28 дол. США згідно курсу НБУ – 27,251629 на дату підписання даної додаткової угоди. Загальна заборгованість за даним договором складає 4 167 817,26 грн., що еквівалентно 152 938,28 дол. США згідно курсу НБУ – 27,251629 на дату підписання даної додаткової угоди (п. 7.7 додаткової угоди №2).

24 травня 2017 року між третьою особою, позивачем та відповідачем був укладений договір про відступлення права вимоги №19/05-01 (далі – договір №19/05-01), згідно з умовами якого третя особа відступила належне їй право вимоги, згідно з договором №1 від 14 січня 2016 року та додатковими угодами до нього, укладеними між третьою особою та відповідачем (далі – договір №1), а позивач прийняв право вимоги, належне третій особі за договором №1.

Згідно з розрахунком зобов’язань (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, розмір зобов’язань за основним договором та додатковою угодою №2 від 13.01.2017 року до договору №1 складає 4 272 826,09 грн., що еквівалентно 156 791,58 дол. США, згідно з курсом НБУ, станом на 13.01.2017 року.

Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2 договору №19/05-01, з цього договору випливає, що позивач займає місце третьої особи в зобов’язаннях, що виникли з договору №1 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 1.3 договору №19/05-01 встановлено, що за цим договором позивач одержує право замість третьої особи вимагати від відповідача сплати грошових коштів у сумі, що еквівалентна 156 791,58 дол. США згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу, а відповідач зобов’язаний сплатити позивачу вказану суму.

Згідно з п. 2.1 договору №19/05-01, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі, що еквівалентна 156 791,58 дол. США згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу (надалі – винагорода).

31 травня 2017 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2016 року – травень 2017 року, з якого вбачається, що станом на 31.05.2017 року борг відповідача перед третьою особою становив 4 272 826,09 грн.

Оскільки відповідач борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 4 275 298,59 грн.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, вважав, що позивачем неправомірно та необґрунтовано визначено суму штрафу в розмірі 766 897,89 грн. за невиконання відповідачем умов договору поставки №1 від 14.01.2016 року. У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що штраф, на його думку, складає 425 556,00 грн.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв’язку з наступним.

Згідно з п. 7.1 договору №1, у випадку прострочення передачі товару відповідач сплачує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості не переданого товару.

Як уже зазначалося вище, сторони погодили, що в зв’язку з перенесенням строків виконання даного договору відповідач додатково сплачує третій особі штраф в розмірі 766 897,89 грн., що еквівалентно 30 000,00 дол. США згідно курсу НБУ – 25,563263 на дату підписання даної додаткової угоди. Відповідач повинен перерахувати суму штрафу в національній валюті, в еквіваленті до долару США згідно курсу НБУ на момент перерахування коштів, в строк до 30 вересня 2016 року. За погодженням сторін відповідач може виконати свої зобов’язання шляхом поставки сільськогосподарської культури. Кількість цієї сільськогосподарської культури, ціна та інші умови регулюються додатковими угодами (п. 7.6 додаткової угоди №1).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода №1 підписана відповідачем, п. 7.6 додаткової угоди №1, як і додаткова угода №1 в цілому, є чинними, тому стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 766 897,89 грн.

Також, представник відповідача послався на те, що ним були частково повернуті грошові кошти третій особі, що підтверджується платіжними дорученнями №174 від 03.11.2017 року на суму 10 000,00 грн., №184 від 10.11.2017 року на суму 30 000,00 грн., №185 від 14.11.2017 року на суму 40 000,00 грн.

Судом встановлено, що між відповідачем та третьою особою був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2016 року – травень 2017 року, відповідно до якого борг відповідача перед третьою особою становив 272 826,09 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані грошові кошти були перераховані відповідачем третій особі після підписання договору №19/05-01 про відступлення права вимоги від 24.05.2017 року.

Таким чином, сплата відповідачем грошових коштів третій особі, а не позивачу, є неналежним виконанням відповідачем умов договору №19/05-01 про відступлення права вимоги від 24.05.2017 року.

Крім цього, представник відповідача послався на те, що договір №19/05-01 про відступлення права вимоги від 24.05.2017 року за своєю правовою природою є договором факторингу. Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти тверджень представника відповідача та вважали, що укладаючи вищевказаний договір, сторони домовились про відступлення права вимоги, належного третій особі та переданого позивачу, тому договір №19/05-01 є договором відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що договір №19/05-01 є чинним, тому права і обов’язки, закріплені у ньому, є обов’язковими для виконання сторонами.

Крім цього, представник відповідача послався на те, що відповідно до умов п. 3.1.2 договору №19/05-01 від 24.05.2017 року про відступлення права вимоги, третя особа зобов’язана не пізніше п’яти робочих днів після набуття чинності цього договору сповістити відповідача про укладення цього договору, проте відповідач повідомлення від третьої особи не отримав.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв’язку з наступним.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на те, що вищевказаний договір був підписаний не тільки позивачем і третьою особою, але й відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про заміну сторони у зобов’язанні, а права відповідача порушені не були.

Також, представник відповідача послався на те, що позивач не сплатив третій особі винагороду, передбачену п. 2.1 договору №19/05-01.

Судом встановлено, що обов’язок сплати позивачем третій особі винагороди не пов’язано з обов’язком відповідача сплатити грошові кошти позивачу, і не передує йому.

Крім цього, представник третьої особи в судовому засіданні стверджував, що майнових претензій до позивача третя особа не має.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують сплату позивачу грошових коштів у сумі 4 275 298,59 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 275 298,59 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник відповідача просив суд стягнути з позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 513, ст. 514, ст. 516, ст. 521, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ч. 1 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, п. 5 ч. 1 ст. 227, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК" до селянського (фермерського) господарства "РИСК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю «КАРНЕСТ", про стягнення боргу в сумі 4 275 298,59 грн.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "РИСК" (07631, Київська область, Згурівський район, село Турівка, вулиця Тичини, будинок 6, ідентифікаційний код 20623424) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ – КНК" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 24, ідентифікаційний код 39057887) 4 275 298,59 грн. (чотири мільйони двісті сімдесят п’ять тисяч двісті дев’яносто вісім грн. 59 коп.) боргу; 64 129,49 грн. (шістдесят чотири сто двадцять дев’ять грн. 49 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 02.05.2018 року.

Суддя С. Грабець