Рішення № 73701834, 23.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018р. Справа № 914/334/18

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: Державної установи “Львівська виправна колонія (№ 48)”, м. Львів

про стягнення 131 214, 47 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 – представник.

Розглядається справа за позовом приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Державної установи “Львівська виправна колонія (№ 48)” про стягнення 131 214, 47 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2018 було відкрито провадження у справі № 914/56/18 за правилами спрощеного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2018. В судовому засіданні 26.03.2018 оголошено перерву до 23.04.2018.

В судове засідання 23.04.2018 представник позивача не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2018 з’явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 06.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго” (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної установи “Львівська виправна колонія (№ 48)” (надалі – відповідач) про стягнення 131 214, 47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 20.04.2006 між ВАТ «Львівобленерго», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» перейменоване у ПАТ «Львівобленерго» (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90474 (надалі - договір).

За умовами договору, постачальник (позивач) продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п.6 додатку № 2 до договору).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору оплату за поставлену йому електричну енергію здійснював невчасно, відтак, позивач нарахував відповідачу 76 475, 49 грн пені, 9 848, 20 грн 3% річних та 22, 66 грн 3% річних (з простроченої суми заборгованості за реактивну електричну енергію), 44 764, 44 грн додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції та 103, 68 грн додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за прострочення сплати суми заборгованості за реактивну електричну енергію.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує позовні вимоги з тих підстав, що відповідно до п. 4.4 договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, або вигоду, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. В свою чергу, відповідач стверджує, що представниками ПАТ «Львівобенерго» та Державної установи “Львівська виправна колонія (№ 48)” жодних актів про порушення прав позивача з сторони відповідача складено не було.

Крім того, відповідач є державною бюджетною організацією, яка заснована на державній власності і підпорядкована безпосередньо Міністерству юстиції України, яке здійснює права та виконує обов’язки засновника колонії та управління нею, та на даний момент відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі.

У клопотанні від 21.03.2018 № 209, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково, зменшивши суму штрафних санкцій на 90 %.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Судом встановлено, що 20.04.2006 між ВАТ «Львівобленерго», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» перейменоване у ПАТ «Львівобленерго» (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90474. За умовами договору, постачальник (позивач) продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», пунктом 2.3.4 - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п. 6 додатку № 2 до договору).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов договору в частині вчасної оплати за поставлену електричну енергію.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Крім цього, в п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Суд перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 76 475, 49 грн обгрунтованими, однак, відповідачем було подано заяву про зменшення суми неустойки до 90 %, оскільки заявлена позивачем штрафна санкція є непомірно великою сумою для відповідача, який є бюджетною організацією.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Заслухавши пояснення представника відповідача щодо причин невиконання ним зобов'язання та ступінь вини відповідача, враховуючи фінансовий стан відповідача та вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 % (відсотків). Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 38 237, 75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає їх підставними, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % у сукупному розмірі 9 870, 86 грн, додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції в сукупному розмірі 44 868, 12 грн підлягають до задоволення.

Суд зауважує, що акт про порушення прав позивача зі сторони відповідача складається на підставі п. 4.4. договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, або вигоду. Так відповідно до Правил користування електричною енергією збитками (з вини споживача) є витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недоврахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання. Таким чином, складання акта у разі невиконання споживачем договору в частині вчасної оплати за поставлену електричну енергію, у п. 4.4. договору не передбачено.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог, при цьому судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2, код ЄДРПОУ 08681175) на користь публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) суму в розмірі 94 944, 95 грн, з них:

- 38 237, 75 грн – пені;

- 9 870, 86 грн – 3% річних;

- 44 868, 12 грн інфляційних втрат;

- 1 968, 22 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.05.2018.

Суддя Манюк П.Т.