Рішення № 73701512, 18.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/5/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2018 Справа № 908/119/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача за первісним позовом – ОСОБА_1, довіреність № 570 від 26.10.2017 р.;

представник відповідача за первісним позовом – ОСОБА_2, довіреність № б/н від 31.12.2018 р.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/119/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6)

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7)

про стягнення суми 151200 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6)

про стягнення 6420,81 грн.

СУТЬ СПОРУ:

23.01.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № НЮ-16-87/17 від 28.12.2017 р.) Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” про стягнення штрафу у розмірі 151200,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/119/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/119/18, якій присвоєно номер провадження 22/5/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.02.2018 р.

15.02.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява (вих. № б/н від 12.02.2018 р.) ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення пені в розмірі 5178,08 грн. та 3% річних у розмірі 1242,73 грн., нарахованих у зв’язку з несвоєчасною оплатою за договором поставки № ПЗ/НХ-171166/НЮ від 03.07.2017 р.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2018 р. зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 р. суддею Ярешко О.В. прийнято зустрічну позовну заяву (вих. № б/н від 12.02.2018 р.) ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення пені в розмірі 5178,08 грн. та 3% річних у розмірі 1242,73 грн. для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” про стягнення штрафу в розмірі 151200,00 грн. Вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом. Ухвалено перейти до розгляду справи № 908/119/18 за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 15 березня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 р. на підставі ст. 183 ГПК України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.04.2018 р.

Ухвалами суду від 06.03.2018 р., від 03.04.2018 р. відмовлено позивачу за первісним позовом у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.04.2018 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 18.04.2018 р.

Ухвалою суду від 10.04.2018 р. задоволено клопотання позивача за первісним позовом про участь у судовому засіданні 18.04.2018 р. в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 18.04.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач за первісним позовом приймав участь у судовому засіданні 18.04.2018 р. у режимі відеоконференції.

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, які мотивовані наступним. За умовами договору поставки № ПЗ/НХ-171166/НЮ від 03.07.2017 р. відповідач зобов’язався поставити і передати у власність позивачу товар у строк до 13.07.2017 р. включно. Однак поставка відбулася лише 28.07.2017 р. Згідно п. 7.3.1 штраф за несвоєчасну поставку товару становить 151200,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позов обґрунтований ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом у письмовому відзиві, який надійшов до суду 15.02.2018 р., зазначив, що відповідно до п. 9.2 договору поставки досудове врегулювання спору є обов’язковим. До позовної заяви додано копію претензії від 04.09.2017 р., однак не додано доказів її надсилання та отримання відповідачем, а також надання відповідачем відповіді на претензію. Звертає увагу, що прострочення терміну поставки склало лише 15 днів та було пов’язано з поставкою неякісної сировини, яка використовувалась у процесі виготовлення продукції для позивача постачальником ТОВ «ОСОБА_4Т.». Несвоєчасна поставка не завдала жодних збитків позивачу. Зобов’язання відповідача було самостійно виконано ще 28.07.2017 р. Розмір штрафу вважає неспіврозмірним та необґрунтованим. Справедливий розмір штрафу може дорівнювати 7767,12 грн., який можливо визначити, взявши за аналогію розрахунок пені за порушення грошового зобов’язання на таку ж суму. Просив зменшити розмір штрафу до суми 7767,12 грн.

Представник позивача за первісним позовом письмової відповіді на відзив не надав. У судовому засіданні 18.04.2018 р. усно заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначив, що збитків від несвоєчасної поставки товару позивач не зазнав. Однак, підписуючи договір, відповідач погодився з його умовами. Наполягав на задоволенні позову.

Позивач за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги, які мотивовані наступним. За умовами договору поставки № ПЗ/НХ-171166/НЮ від 03.07.2017 р. відповідач мав здійснити оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару (не пізніше 11.09.2017 р.). Всупереч умовам договору відповідач здійснив оплату лише 21.09.2017 р. На підставі п. 7.2.1 позивач нарахував пеню у сумі 5178,08 грн., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1242,73 грн. – 3% річних, які просив стягнути з відповідача на його користь. Позов обґрунтований ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 526, 623, 625 ЦК України.

Відповідач за зустрічним позовом письмового відзиву на позов не надав. У судовому засіданні 18.04.2018 р. усно заперечив проти задоволенні зустрічного позову. Зазначив, що прострочення оплати відбулося через значний документообіг на підприємстві, проведення оплати потребувало узгоджень різних відділів. Позивач в усному порядку був повідомлений про затримку оплати. Кількість днів прострочення з оплати вважає незначною. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (покупець за договором) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” (постачальник за договором) укладений договір поставки № ПЗ/НХ-171166/НЮ, за умовами якого постачальник зобов’язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію: кабель силовий АВБбШв-1 (2017 року випуску) (далі – товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов’язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.4).

Згідно п. 3.1 договору загальна сума поставки складає 1512000,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 12.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р.

Сторони до договору підписали додаток № 1 «Специфікація № 1», в якій визначили найменування та марку товару (кабель силовий з алюмінієвими жилами, з полівінілхлоридною ізоляцією на напругу 1кВ, АВБбШв-1 4х120), кількість (10000 м), ціну та загальну суму – 1512000,00 грн. з ПДВ.

Звертаючись до суду з первісним позовом, позивач зазначає про несвоєчасну (з простроченням строку) поставку товару, внаслідок чого постачальнику був нарахований штраф.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).

У розділі 5 договору № ПЗ/НХ-171166/НЮ сторони визначили порядок поставки товару. Згідно пункту 5.1 товар повинен бути поставлений постачальником за наступним графіком: перша партія товару, що становить не менше 50% від загального обсягу товару, постачається не пізніше 10 днів з моменту укладення договору (п.п. 5.1.1); наступні поставки: не пізніше 10 календарних днів від дати надання заявки на постачання покупцем (п.п. 5.1.2). Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця (п. 5.2).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

Договором поставки визначений строк поставки товару (першої партії): не пізніше 10 днів з моменту укладення договору від 03.07.2017 р. Таким чином, останнім днем поставки по договору є 13.07.2017 р.

Як встановлено судом, та не заперечується представниками сторін, згідно з договором поставки № ПЗ/НХ-171166/НЮ товар (кабель) був поставлений позивачу за первісним позовом:

- згідно з видатковою накладною № 2026 від 28.07.2017 р. Товар був поставлений у кількості 5062 м на загальну суму 765374,40 грн.;

- згідно з видатковою накладною № 2027 від 28.07.2017 р. Товар був поставлений у кількості 4938 м на загальну суму 746625,60 грн., тобто товар був поставлений з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору № ПЗ/НХ-171166/НЮ встановлено, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Первісна позовна вимога про стягнення штрафу визнається судом обґрунтованою та законною.

Розрахунок розміру штрафу, зроблений позивачем, є правильним. Штраф розраховується виходячи з суми 756000,00 грн. (50% від загального обсягу товару по договору) х 20% = 151200,00 грн.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач зазначив про обов’язковість досудового врегулювання спору, відсутність доказів такого врегулювання, на думку відповідача, мало бути підставою для повернення позовної заяви.

Суд спростовує заперечення відповідача, виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 справа № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов’язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, порушення, на думку відповідача, досудового врегулювання спору (не направлення позивачем претензії), не позбавляє його права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов’язку оплатити нараховану суму штрафу, яка заявлена до стягнення і визнана судом обґрунтованою.

Відповідач у письмовому відзиві виклав клопотання про зменшення розміру штрафу до суми 7767,12 грн.

Суд вважає за необхідне зазначене клопотання задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі зазначених норм, розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково. Суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50% від суми, що належить від стягнення, відповідно, стягнути з відповідача 75600,00 грн. штрафу.

При цьому суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Зазначені вище обставини можуть бути визначені судом як підстави для застосування ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Суд бере до уваги, що згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні 18.04.2018 р., порушення відповідачем зобов’язання не привело до збитків останнього. Суд також враховує незначний строк порушення відповідачем зобов’язання (прострочення поставки на 14 днів), поведінку відповідача при виконанні ним умов договору поставки. А саме: відповідачем була здійснена уся поставка товару в один день 28.07.2017 р., хоча умовами договору передбачена поставка партіями. Позивач не відмовився від поставки товару і договір не розірвав. Суд вважає, що присудження до стягнення 50% від нарахованої суми штрафу, з урахуванням обставин справи, є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов’язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника.

На підставі викладеного, первісний позов задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, користуючись своїм правом, суд вважає за необхідне судовий збір у сумі 2268,00 грн. за первісним позовом покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Розглядаючи по суті зустрічний позов суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 4.2 договору № ПЗ/НХ-171166/НЮ від 03.07.2017 р. покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Як встановлено судом, товар на загальну суму 1512000,00 грн. був поставлений відповідачу за зустрічним позовом згідно з видатковою накладною № 2026 від 28.07.2017 р. на суму 765374,40 грн. та видатковою накладною № 2027 від 28.07.2017 р. на суму 746625,60 грн. Позивачем за зустрічним позовом були виставлені відповідні рахунки від 28.07.2017 р. №№ 2589, 2590.

Враховуючи умови договору поставки, останнім днем оплати є 11.09.2017 р.

Оплата, згідно з випискою банку, була здійснена відповідачем 21.09.2017 р.

Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач зазначив, що була досягнута усна домовленість між сторонами стосовно пізнішого здійснення оплати. Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, враховуючи наступне. Пунктом 13.5 договору визначено, що у разі зміни реквізитів підприємства, фактичної адреси, інших змін, які можуть перешкодити виконанню зобов’язань по даному договору сторони зобов’язані повідомити про це один одного не пізніше ніж за 15 календарних днів до виконання таких змін. Доказів на підтвердження вказаної відповідачем обставини, всупереч ст.ст. 74, 77 ГПК України, суду не надав. Зокрема, не надано доказів звернень до позивача стосовно затримки оплати, внесення у договір відповідних змін, відсутнє листування сторін з даного приводу.

У пункті 7.2.1 договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути пеню у сумі 5178,08 грн. та 3% річних у сумі 1242,73 грн., нарахованих за період із 12.09.2017 р. по 21.09.2017 р.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання суд вважає встановленим.

Розрахунок пені зроблений позивачем правильно. У розрахунку 3% річних позивач допустив арифметичну помилку, 3% річних за період із 12.09.2017 р. по 21.09.2017 р. становить 1242,74 грн.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується пеня у сумі 5178,08 грн. та 3% річних у сумі 1242,73 грн., суд не виходить за межі позовних вимог у частині стягнення 3% річних.

Зустрічний позов задовольняється судом повністю у зв’язку з його обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1762,00 грн. за зустрічним позовом покладається на відповідача.

Згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовах, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме: стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” грошову суму 67417 грн. 19 коп. та 2268 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до відповідача – ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” про стягнення 151200 грн. задовольнити частково, у сумі 75600 (сімдесят п’ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. штрафу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 6420,81 грн. пені та 3% річних задовольнити повністю.

Провести зустрічне зарахування позовних вимог за первісним та зустрічним позовах на суму 6420 (шість тисяч чотириста двадцять) грн. 81 коп. та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп. (судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_4Т.” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7, код ЄДРПОУ 13638750) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) грошову суму 67417 (шістдесят сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 19 коп. та 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко