Рішення № 73701479, 26.04.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/195/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-2005"

про стягнення 28120,05 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-2005" 28120,05грн заборгованості, з яких: 21082,88грн основного боргу, 2027,21грн пені, 203,68грн 3% річних та 589,71грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2776-10-2017 про технічне обслуговування і ремонт колісних транспортних засобів від 26.10.2017 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.04.2018.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2018 наступне судове засідання у справі призначено на 26.04.2018.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 25.04.2018 до суду надійшло клопотання позивача від 23.04.2018 про подальший розгляд справи без участі представника позивача. Заявлені позовні вимоги, згідно вказаного клопотання, представник позивача підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Копії ухвал у справі від 26.03.2018, 17.04.2018 направлялися відповідачу на адресу, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003832853 від 05.04.2018 щодо заданих показників пошуку Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода - 2005" за кодом ЄДРПОУ 22558575 (а.с.31-34), відповідно до якого місцезнаходженням юридичної особи є: 12463, Житомирська область, Житомирський район, село Озерянка, вул. Пушкіна, буд. 3Б. Однак, повернулися на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно п.10 ч.2 ст.9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до реєстру вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Як визначено ч.1 ст.10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення (в тому числі ухвали суду) чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, копії ухвал господарського суду від 26.03.2018 та від 17.04.2018 також направлялися засновнику відповідача ОСОБА_1, за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копія ухвали від 26.03.2018 повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього у судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода - 2005" (відповідач, замовник) укладено договір №2776-10-2017 про технічне обслуговування і ремонт колісних транспортних засобів (далі - Договір), згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання роботи в порядку та на умовах, встановлених Договором (а.с. 10).

Згідно п.2.6. Договору на підтвердження належного виконання робіт, повернення КТЗ з ремонту, сторони підписують акт виконаних робіт (наряд-замовлення), в якому зазначається: перелік та вартість виконаних робіт (наданих послуг), використаних запасних частин, витратних та інших матеріалів, аксесуарів, додаткового обладнання, тощо.

Роботи вважаються виконавцем належним чином виконані та прийняті замовником (його представником) в разі підписання останнім акту виконаних робіт (наряд-замовлення) без зауважень (п.2.7. Договору).

Матеріали справи містять копію довіреності від 02.11.2017, якою відповідач в особі директора ОСОБА_2 уповноважив гр. ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ "Злагода-2005" у відносинах із ТОВ "Атлант-М Лепсе", зокрема щодо прийняття виконання робіт за договором, підписання актів виконаних робіт (наряд-замовлення), в порядку, передбаченому Договором (а.с.17).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна на роботи, запасні частини, витратні матеріали, додаткове обладнання зазначається в акті виконаних робіт (наряд-замовленні) підписаному сторонами. Ціна договору визначається як загальна сума актів виконаних робіт (наряд-замовлень), підписаних сторонами за весь час дії Договору.

Замовник о п л а ч у є виконані роботи (в тому числі використані запасні частини, витратні матеріали, тощо) п р о т я г о м т р ь о х б а н к і в с ь к и х д н і в з д а т и п і д п и с а н н я с т о р о н а м и а к т у виконаних робіт (наряд-замовлення) (п.3.2. Договору).

Пунктом 4.3.3. Договору передбачено обов'язок замовника оплачувати виконані роботи, використані запасні частини, витратні матеріали, аксесуари, додаткове обладнання.

У випадку прострочення замовником виконання грошових зобов'язань, за вимогою виконавця він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, а у випадку прострочення більше ніж на тридцять календарних днів, додатково сплатити штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання (п.5.2. Договору).

Строк дії договору розпочинає свій перебіг з дати його укладення та закінчується 31.12.2017. В разі, якщо жодна зі сторін не менш ніж за 10 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, не заявить про його дострокове припинення (розірвання), в такому випадку строк дії договору кожного разу автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.6.1. Договору).

На підтвердження надання послуг відповідачеві позивачем додано до матеріалів справи копії актів виконаних робіт (наряд-замовлення) №2310256522 від 02.11.2017 на суму 6446,87грн (а.с.11-12), №2310255468 від 10.11.2017 на суму 32230,27грн (а.с. 13-14), №2310258319 від 23.11.2017 на суму 3086,86грн (а.с. 15-16).

Однак відповідач у встановлені договором строки в повному обсязі оплату за отримані послуги не провів.

Позивач також вказує, що надсилав на адресу відповідача претензію №2/19-18 від 11.01.2018 із зазначенням у ній суми заборгованості (а.с. 20-21). Однак відповіді на неї не отримував.

З огляду на викладене вище, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договорів в частині оплати виконаних робіт, звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами про стягнення боргу за надані послуги в розмірі 28120,05грн заборгованості, з яких: 21082,88грн основного боргу, 2027,21грн пені, 203,68грн 3% річних та 589,71грн інфляційних втрат.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що договори, неналежне виконання яких стало підставою для звернення до суду, за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно акту виконаних робіт (наряд-замовлення) №2310256522 від 02.11.2017, який підписаний сторонами, вартість наданих послуг становить 6446,87грн (а.с.11-12).

Згідно акту виконаних робіт (наряд-замовлення) №2310255468 від 10.11.2017, який підписаний сторонами, сума до сплати за надані послуги становить 11549,15грн, оскільки за даним актом виконаних робіт відповідачем здійснено передоплату у сумі 34230,27грн (а.с.13-14).

Згідно акту виконаних робіт (наряд-замовлення) №2310258319 від 23.11.2017, який підписаний сторонами, вартість наданих послуг становить 3086,86грн (а.с.15-16).

Доказів оплати наданих послуг сторонами не надано, таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за невиконання умов договору становить 21082,88грн (6446,87грн+11549,15грн+3086,86грн).

Позивач просить стягнути із відповідача 2027,21грн пені, а також 4216,57грн штрафу за прострочення оплати наданих послуг.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань, за вимогою виконавця він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У разі прострочення виконання грошових зобов'язань більш, ніж на 30 календарних днів, замовник додаткового сплачує штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені (за період з 08.11.2017 по 12.03.2018 згідно акту виконаних робіт №2310256522 від 02.11.2017, за період з 16.11.2017 по 12.03.2018 згідно акту виконаних робіт №2310255468 від 10.11.2017, за період з 15.12.2017 по 12.03.2018 згідно акту виконаних робіт №2310258319 від 23.11.2017), суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також суд зазначає, що позивачем невірно вказано початок періоду нарахування пені згідно акту виконаних робіт №2310258319 від 23.11.2017, а саме - 15.12.2017, оскільки останнім днем виконання зобов'язання за даним актом є 28.11.2017, однак суму пені вказано вірно, а тому суд вважає її правильною, та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення із відповідача пені в повному обсязі.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми штрафу, суд вважає його правильним, тому задовольняє позов у цій частині.

Позивач просить стягнути із відповідача 589,71грн інфляційних втрат, 203,68грн 3% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Варто зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 203,68грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

За поданим позивачем розрахунком судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат, а саме не враховано, що заборгованість мала існувати повний місяць.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого заборгованість відповідача за актом виконаних робіт №2310256522 від 02.11.2017 за період із 01.12.2017 по 28.02.2018 становить 221,62грн, за актом №2310255468 від 10.11.2017 за період із 01.12.2017 по 28.02.2018 становить 397,02грн, згідно акту №2310258319 за період із 01.12.2017 по 28.02.2018 становить 106,11грн, всього 724,74грн.

Однак, відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг у сумі 589,71 грн, які заявлені позивачем.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» (12463, Житомирська область, Житомирський район, село Озерянка, вул. Пушкіна, буд. 3Б, ідентифікаційний код 33558575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе» (03124, м.Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 4, ідентифікаційний код 36645529):

- 21082,88грн – боргу;

- 589,71грн – інфляційних втрат;

- 2027,21грн – пені;

- 4216,57грн – штрафу;

- 203,68грн – 3% річних;

- 1762,00грн – судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.05.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)