Рішення № 73701118, 25.04.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2018 р. Справа № 903/784/17Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Якушевої І.О., суддів – Костюк С.В., Дем’як В.М., розглянувши матеріали по справі №903/784/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації”, м. Київ

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ко”, с. Софіївська Борщагівка, Київська область

до фірми “Волиньфарм” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика”, м. Житомир

про стягнення 269 884,63 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 02.01.2018р.),

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ко”: н/з,

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 26.04.16р.),

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика”: ОСОБА_4 (дов. № 16 від 03.01.2018р.),

в с т а н о в и в:

09.10.2017р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій просив стягнути з відповідача 269 884,63 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки товару № 441 від 18.11.2014р. товар.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.11.2014р. між ОСОБА_1 “ОСОБА_1 Ко” (постачальник) та фірмою “Волиньфарм” у формі ТОВ (покупець)було укладено договір поставки товару №441.

На виконання умов вказаного договору поставки постачальником - ТОВ “ОСОБА_1 Ко” за період з 11.03.2017 по 20.03.2017 р. було поставлено відповідачу - фірмі “Волиньфарм” у формі ТОВ товар (медичні вироби) всього на загальну суму 269 884,63 грн., що підтверджується первинними документами - товарно-транспортними накладними за вказаний період.

Відповідачем вказаний товар було прийнято без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та штампи уповноважених осіб відповідача у зазначених товарно-транспортних накладних. В порушення договірних умов, відповідач не виконав своїх грошових зобов’язань по оплаті вартості поставленого ТОВ “ОСОБА_1 Ко” товару.

12.05.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації” (позивач/фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ко” було укладено договір надання послуги факторингу №Ф120517/1. ТОВ “ОСОБА_1 Ко” передало ТОВ “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації” право вимоги до боржника – фірми “Волиньфарм” у формі ТОВ за договором поставки товару №441 від 18.11.2014р. на суму 269 884,63 грн.

Таким чином, у позивача - “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації” виникло право вимоги до відповідача - фірми “Волиньфарм” у формі ТОВ на суму 269 884,63 грн. за договором поставки товару № 441 від 18.11.2014 р.

Ухвалою суду від 10.10.2017р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.2017р., зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, належним чином завірену копію статуту.

Ухвалою суду від 06.12.2017р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 Ко” та залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика”.

Ухвалою суду від 08.12.2017р. за клопотанням представника відповідача розгляд справи №903/784/17 призначено в колегіальному складі господарського суду.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року справу № 903/784/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючої судді Якушевої І.О., суддів Костюк С.В., Дем’як В.М.

11.12.2017р. від ТОВ “ОСОБА_1 Ко” подало клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

В поясненнях від 05.12.2017р. ТОВ “ОСОБА_1 Ко” зазначає, що договір факторингу є дійсний, а позов підлягає до задоволення.

Ухвалою суду від 19.01.2018р. постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.02.2018 року.

В додаткових поясненнях від 22.12.2017р. ТОВ “ОСОБА_1 Ко”, посилаючись на практику Вищого господарського суду, зазначає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" в поясненнях на позов № 10/02-18Ф від 21.12.2017р. просить суд у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації” відмовити.

02.01.2018р. ТОВ “ОСОБА_1 Ко” в додаткових поясненнях від 22.12.2017р., посилаючись на практику Вищого господарського суду, зазначає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

12.02.2018р. фірма “Волиньфарм” у формі ОСОБА_1 подала відзив № 144 від 12.02.2018р. на позовну заяву, в якому зазначає, що у відповідача відсутні зобов’язання перед товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації”, оскільки 12.05.2017 року фірмою “Волиньфарм” у формі ТОВ було укладено з ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" договір про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 12.05.2017р. За цим договором ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" відступило, а ОСОБА_1 фірма "Волиньфарм" набула належне ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" право вимоги оплати за отриманий товар згідно з договором купівлі-продажу №29/02-14 від 15 грудня 2014 р., укладеним між ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" та ТОВ “ОСОБА_1 Ко”.

Відповідач зазначає, що враховуючи відступлення права вимоги отримати плату за договором купівлі - продажу № 29/02-14 від 15.12.2014р. в сумі 269 884,63 грн., ОСОБА_1 фірма “Волиньфарм” набула зустрічне право вимоги за цим договором до ТОВ “ОСОБА_1 Ко” на вказану суму. За основним договором поставки товару № 441 від 18.11.2014р. ТОВ "ОСОБА_1 Ко" є кредитором, а ОСОБА_1 фірма “Волиньфарм” - боржником, і навпаки, за договором купівлі-продажу №29/02-14 від 15.12.2014р. ТОВ “ОСОБА_1 Ко” - боржником, а ОСОБА_1 фірма “Волиньфарм” є кредитором.

14.02.2018р. від товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика” надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. Третя особа зазначила, що проти позовних вимог заперечує.

Ухвалою суду від 14.02.2018р. підготовче засідання було відкладено на 15.03.2018р., встановлено позивачу строк до 14.02.2018р. для подачі пояснень на відзив відповідача № 144 від 12.02.2018р.

15.03.2018р. позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь від 14.03.2018р. на відзив відповідача, в якій просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.03.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2018р.

В судове засідання 28.03.2018р. треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ко», товариство з обмеженою відповідальністю ДКП Фармацевтична фабрика не зявилась.

Станом на 28.03.2018р. в матеріалах справи були відсутні відомості щодо вручення товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ко» ухвали суду від 15.03.2018р.

У зв?язку з відсутністю відомостей про вручення ухвали суду від 15.03.2018р. ОСОБА_1 «Фрам-Ко» розгляд справи по суті на підставі п.1 ч.2 ст.202, ст. 234 ГПК України було відкладено на 25.04.2018р.

18.04.2018р. позивач надіслав до суду письмові пояснення від 17.04.2018р., в яких, зокрема, посилається на те, що у зв?язку з неоднаковою практикою застосування судами законодавства, яке регулює зарахування зустрічних однорідних вимог, з метою правильного формування своєї правової позиції у справах цієї категорії 22.03.2018р. ОСОБА_1 «ФК «ЄБР» звернулось до Інституту держави і права імені ОСОБА_5 Національної академії наук України про надання правового висновку; 27.03.2018р. Рада науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені ОСОБА_5 НАН України надала висновок науково-правової експертизи. Також позивач на підставі ст.207 ГПК України просив визнати причини неподачі висновку ОСОБА_4 науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені ОСОБА_5 НАН України від 27.03.2018р. поважними та приєднати його до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.04.2018р. представник позивача просив визнати причини неподачі висновку ОСОБА_4 науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені ОСОБА_5 НАН України від 27.03.2018р. поважними та приєднати його до матеріалів справи як доказ.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГПК України, відкриваючи розгляд справи по суті, головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг №126/31 було укладено позивачем 22.03.2018р., висновок науково-правової експертизи складено 27.03.2018р.

Ухвалою суду від 15.03.2018р. підтверджується, що суд закрив підготовче провадження 15.03.2018р. та призначив розгляд справи по суті на 28.03.2018р.

Позивачем не наведено поважних причин, які б свідчили про неможливість звернення за висновком науково-правової експертизи і неможливість його подачі суду до закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За таких обставин, клопотання представника позивача залишено без розгляду.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 Ко” не забезпечила участі представника в судовому засіданні, призначеному на 25.04.2018р.

Факт належного повідомлення третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 Ко” підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким поштове відправлення, яким надіслано ухвалу суду, вручено представнику ОСОБА_1 Ко” 12.04.2018р.

В судовому засіданні 25.04.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 “ДКП “Фармацевтична фабрика” просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача до задоволення не підлягає.

18.11.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ко» як постачальником та фірмою «Волиньфарм» у формі ТЗОВ як покупцем було укладено договір поставки товару №441 (надалі - договір поставки).

За умовами пункту 1.1. договору поставки постачальник зобов’язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов’язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору поставки визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід’ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1. в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP (аптека покупця) згідно з Інкотермс 2010.

На виконання умов вказаного договору поставки постачальником - ТОВ «ОСОБА_1 Ко» за період з 11.03.2017р. по 20.03.2017р. було передано відповідачу - фірмі «Волиньфарм» у формі ТОВ товар (медичні вироби) всього на загальну суму 269 884,63 грн., що підтверджується первинними документами - товарно-транспортними накладними за період 3 11.03.2017р. по 20.03.2017р. (а.с.53-83, т.1).

Відповідач вказаний товар прийняв без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та штампи уповноважених осіб відповідача на зазначених товарно-транспортних накладних.

Порядок розрахунків за переданий товар визначено у розділі 4 договору поставки.

Згідно з п. 4.1. в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки від 18.11.2014р. покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту його отримання.

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства (п. 4.2. договору поставки).

У відповідності до п. 4.3. договору поставки суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які неоплачені, та строк оплати яких настав.

Пунктом 5.2. договору визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар у строк, вказаний у накладних.

У товарно-транспортних накладних зазначено про те, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем через 5 календарних днів з моменту поставки.

Разом з цим, судом встановлено, що постачальник товару - ТОВ «ОСОБА_1 Ко» звернулось до ОСОБА_1 «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації», що зареєстроване 20.03.2015р. та має свідоцтво фінансової установи від 07.05.2015р. серії ФК № 568, з метою відступлення права вимоги до відповідача - фірма «Волиньфарм» у формі ТОВ.

12 травня 2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» як фактором і товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Ко» було укладено договір надання послуги факторингу №Ф120517/1 (надалі - договір факторингу).

За умовами п. 1.1. договору факторингу (з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 03.07.2017 р.) фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 269 884,63 грн. (надалі – кошти) в розпорядження клієнта- ТОВ «ОСОБА_1 Ко» за плату, а клієнт - ТОВ «ОСОБА_1 Ко» зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №441 від 18.11.2014 р. до фірми «Волиньфарм» у формі ТОВ як боржника в розмірі 269 884,63 грн. (надалі - сума відступленої грошової вимоги).

Згідно з п. 2.1. договору факторингу детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього договору.

З додатку №1 до договору факторингу (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.07.2017 р.) вбачається, що ТОВ «ОСОБА_1 Ко» передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» право вимоги до боржника ОСОБА_6 «Волиньфарм» у формі TOB за договором поставки товару №441 від 18.11.2014р. на суму 269 884,63 грн.

Згідно із додатком № 2 (порядок відступлення вимоги), з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.07.2017р. ТОВ «ФРАМ КО» передало позивачу наступні документи, що підтверджують дійсність вимоги перед боржником - ОСОБА_6 «Волиньфарм» у формі ТОВ: договір поставки № 441 від 18.11.2014 р., укладений між ТОВ «ОСОБА_1 Ко» та фірмою «Волиньфарм» у формі ТОВ; реєстр неоплачених накладних (ТТН) за період з 11.03.2017 по 20.03.2017р.; реєстр податкових накладних за період з 11.03.2017 по 20.03.2017р.; акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2017 р. по 20.03.2017 р., а в подальшому ТОВ «ФРАМ КО» відповідно до акту до договору передало позивачу товарно-транспортні накладні за вказаний період, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 269884,63 грн.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

19.06.2017р. позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» надіслав відповідачу - фірмі «Волиньфарм» у формі ТОВ письмове повідомлення №12/05 від 19.06.2017р. про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару №441 від 18.11.2014 р. із вимогою про перерахування суми боргу в розмірі 270624,75 грн.

Факт надіслання листа №12/05 від 19.06.2017р. позивачем підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 19.06.2017р..

Факт отримання листа відповідачем 26.06.2017р. підтверджується витягом із веб-сайту ПАТ «Укрпошта».

Проте, відповідач суми заборгованості не перерахував.

Стверджуючи про те, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки №441 від 18.11.2014 р., не оплатив отриманий товар, позивач, посилаючись на укладений ним договір факторингу №Ф120517/1 від 12.05.2017р. і набуття права вимоги до відповідача, звернувся з позовом до суду про стягнення 269 884,63 грн. заборгованості.

Заперечуючи позов, відповідач посилався на те, що ще до отримання повідомлення позивача про заміну кредитора у зобов’язанні, що виникло з договору поставки №441 від 18.11.2014р., відповідач реалізував своє право пред’явити до заліку грошові вимоги на підставі ч.3 ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України шляхом відправлення первісному кредитору – ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 від 23.06.2017р. та повідомив про припинення зобов’язань на підставі цієї заяви. В заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач повідомив ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» про укладення із ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» договору про відступлення права вимоги від 12.05.2017р. За умовами цього договору ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» відступило фірмі «Волиньфарм» у формі ОСОБА_1 право вимоги за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу №29/02-14 від 15.12.2014р., укладеного між ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» і ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко».

На підтвердження надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 від 23.06.2017р. ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» відповідач подав копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 23.06.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №441 від 18.11.2014 року на підставі договору про надання послуг факторингу №Ф120517/1 від 12.05.2017 року з вимогою про погашення заборгованості позивач надіслав відповідачу 19.06.2017 року, відповідач отримав лист 26.06.2017р.

Таким чином, до моменту одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові обов'язок виконати грошове зобов'язання на користь фактора у боржника відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі статті 603 Цивільного кодексу України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до статті 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідач – фірма «Волиньфарм» у формі ТОВ 23.06.2017р. надіслала первісному кредитору – ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 та повідомила про припинення зобов’язань на підставі цієї заяви. В заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач повідомив ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» про укладення із ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» договору про відступлення права вимоги від 12.05.2017р. За умовами цього договору ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» відступило фірмі «Волиньфарм» у формі ОСОБА_1 право вимоги за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу №29/02-14 від 15.12.2014р., укладеного між ОСОБА_1 «ДКП Фармацевтична фабрика» і ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко».

На підтвердження надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 від 23.06.2017р. ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко відповідач подав копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 23.06.2017р. Заяву було отримано ОСОБА_1 «ОСОБА_1 Ко» 18.07.2017р.

Зазначена вище одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

З огляду на викладене, відповідач набув право пред'явити товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Ко" до заліку свої грошові вимоги та реалізував своє право на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом відправлення первісному кредитору (ТОВ "ОСОБА_1 Ко") заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 від 23.06.2017 року та повідомлення про припинення зобов'язань саме до моменту отримання від позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №441 від 18.11.2014р. При цьому, відповідач до моменту отримання від позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не знав та не міг знати про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Збов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки № 441 від 18.11.2014 року припинилось на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поданою відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №474 від 23.06. 2017 року, яка не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством порядку і була пред'явлена первісному кредитору - ТОВ "ОСОБА_1 Ко" до моменту отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за цим договором поставки.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов і Верховний Суд України в постанові від 15.03.2018р. у справі №914/909/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Керуючись ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст.516, 598, 601, 603, 1077, 1082, 1085 Цивільного кодексу України, ст. ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 02.05.2018р.

Головуюча суддя І. О. Якушева

Судді С.В. Костюк

В.М Дем`як