Рішення № 73701074, 23.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018м. ДніпроСправа № 904/467/18

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №1782 від 26.10.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №14-474юр. від 02.11.2017р.

Вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" з позовом про стягнення недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" №ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.2008р. в частині сплати провізної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 28.02.2018р., 21.03.2018р., 05.04.2018р. та 23.04.2018р.

Відповідно до положень статті 183 Господарського процесуального кодексу в межах підготовчого провадження оголошувались перерви від 28.02.2018р. та від 21.03.2018р. до 21.03.2018р. та 05.04.2018р. відповідно.

26.02.2018р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно до умов договору перевезень обов'язок з обліку нарахованих і сплачених грошових коштів покладено на залізницю, їй надано інструменти для перевірки правомірності нарахування та сплати грошових коштів за послуги - проведення звірки розрахунків.

При цьому, за твердженням відповідача, позивач у позовній заяві жодним чином не пояснює чому в обліку нарахування плати, що є зоною відповідальності позивача, було допущено помилку, а саме застосовано помилковий коефіцієнт, та чому це не було виявлено на підставі актів звірки.

Крім того, відповідач зазначає, що нормами Господарського кодексу України і Статуту залізниць України встановлений скорочений шестимісячний строк позовної давності до відносин, які регулюють питання відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

За твердженням відповідача, в даному випадку позивачем був пропущений строк позовної давності. Враховуючи наведене, відповідач просить застосувати до заявлених вимог строк позовної давності.

Позивач 20.03.2018р. надав письмову відповідь на відзив. Позивач зазначає, що спір виник не з причини помилкового застосування залізницею коефіцієнту для визначення тарифу, а через зміну порядку нарахування спірного тарифу за перевезення.

Також позивач зазначає, що відповідач недобросовісно поставився до виконання своїх обов’язків, передбачених укладеним із залізницею договором перевезення та чинним законодавством.

Крім того, позивач наголошує на тому, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки на його думку строк позовної давності має розраховуватись за правилами абзацу другого частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України.

02.04.2018р. відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву. Відповідно до змісту вказаних заперечень, відповідач підтримує раніше викладену правову позицію про застосування до спірних відносин спеціального строку даності в 6 місяців.

У даному випадку цей строк має обраховуватись з часу настання події, яка стала підставою для подання позову (п. 137 Статуту Залізниці).

Також відповідач зазначає, що позивач самостійно визначає суму, яку йому має сплатити відповідача за перевезення. Таким чином, відповідач не порушував права позивача на отримання недобору сум за перевезення.

Враховуючи наведене, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, суд установив таке.

02.01.2008р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", (далі - залізниця) та Відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - вантажовласник), укладено договір №ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп (далі - договір), відповідно до умов якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно з Правилами перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантаж вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що залізниця зобов’язується вести облік нарахованих і сплачених коштів та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Кривий Ріг або технологічний центр з обробки перевізних документів.

Для проведення розрахунків і обліку сплачених грошових коштів залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду платника №7848688 і коду вантажовласника (вантажоодержувача) №3437.

За змістом пункту 2.4 договору передбачено, що вантажовласник зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно діючих тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, за послуги за вільними тарифами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок залізниці або готівкою на станції.

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку вантажовласника на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін. (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що не рідше одного разу на місяць вантажовласник і залізниця проводять звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом.

Договір укладено строком на один рік і вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір продовжує діяти до надходження такої пропозиції із здійсненням усіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги (п. 8.4 договору).

22.04.2016р. між сторонами підписана угода №НЗ-1-18/89, якою сторони узгодили перевезення вантажів на особливих умовах.

Вказаною угодою, зокрема, визначено, що при перевезенні порожніх вагонів із змінним обладнанням (змінним дахом) тариф має нараховуватись відповідно до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009р. №317 (далі – збірник тарифів).

Пунктом 10 угоди №НЗ-1-18/89 від 22.04.2016р. визначено, що термін її дії до 31.12.2016р.

Відповідно до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів" збірника тарифів (в редакції, яка діяла з 29.10.2012р. до 30.04.2016р.) при перевезенні порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням, яке не входить до тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення власного (орендованого) вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання. Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20%.

Пунктом 4.6 Розділу П "Правила застосування тарифів" збірника тарифів (в редакції, яка діяла з 29.10.2012р. до 30.04.2016р.) передбачено, що для розрахунку плати за перевезення в окремому вагоні додаткового обладнання (перевізних пристосувань), які не включені до маси тари вагона, у тому числі багаторазових засобів пакетування, що належать відправникам і одержувачам, приймається маса, визначена за табл. 1 цього пункту на підставі округленої до повних тонн маси цього обладнання (перевізних пристосувань). Відповідно до цієї таблиці розрахункова маса обладнання універсального вагону до 12 т, визначається, як 10 т.

Наказом Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016р., який набрав чинності 30.04.2016р., до збірника тарифів було внесено зміни, пункт 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів" було викладено в новій редакції, відповідно до якої попередній порядок нарахування провізної плати зберігався тільки у випадках при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням.

Таким чином, за твердженням позивача, з 30.04.2016р. нарахування плати за перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням мало здійснюватись за тарифною схемою 1 розділу П "Правила застосування тарифів" збірника тарифів.

В травні 2017р. позивач здійснив перевезення продукції відповідача у вагонах з додатковим обладнанням за наступними залізничними накладними (т.1 а.с. – 30 – 129):

- залізничні накладні №№41425828, 41419920, 41419904, 41514308, 41408345, 41407975, 41407966, 41441734, 41441890, 41416900, 41012782, 41012790, 41016874, 41090333, 41090341, 40990921, 40979148, 40979254, 41090390, 40967713, 41124405, 41090465, 41124371, 41124397, 41124298, 41124306, 41190596, 41168477, 41190638, 41190646, 41220435, 41220468, 41220518, 41220484, 41419961, 41419995, 41420001, 41419979, 41514365, 41514357, 41416835, 41441882, 40979361, 41090507, 41129636, 41129651, 41129628, 41124447, 41124330, 41190604, 41190620, 41190653, 41190679, 41190661, 41190687, 41234196, 41252677, 41252651, 41252644 – сполученням Миколаїв вантажний Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці;

- залізничні накладні №№41343450, 40988511, 41115528, 41104902, 41115486, 41104886, 41104894, 41126327, 41183484, 41187576, 41171638, 41171646, 41171653, 41214248, 41200205, 41214230, 41237199, 41225830, 41240383, 41214438, 41214446, 41475054, 40989063, 40988495, 41122490, 41105776, 41115510, 41105750, 41181744, 41181850, 41214222, 41214255, 41214263, 41240268, 41243049, 41243080, 40988560 – сполученням зі станції Одеса - порт Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці.

- залізнична накладна №47901541 – сполученням зі станції Апостолове Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці.

- залізничні накладні №41145889, 41145186 – сполученням зі станції Херсон Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці.

За твердженням позивача, за вказаними залізничними накладними був виявлений недобір провізної плати під час ревізії, що проводилась ревізорами відділу комерційної роботи та маркетингу Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", про що було складено відповідний акт від 03.08.2017р. (т.1 а.с. – 26).

Вказаним актом, встановлено, що плата за перевезення порожніх вагонів зі змінним обладнанням (дахом) розраховувалась за тарифною схемою 14.1. При перевезенні даних вагонів необхідно застосовувати тарифну схему 1 із застосуванням коефіцієнту 1,842 для вантажу 2 класу (обладнання знімне 693176).

На підставі акту ревізії складений акт загальної форми №6231 від 07.08.2017р. (т. 1 а.с. – 27) та здійснено розрахунок недобору провізної плати.

Позивач 15.11.2017р. направив на адресу відповідача лист з проханням надати дозвіл на списання з особового рахунку відповідача сум недоборів провізної плати (т.1 а.с. – 28). Відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було.

Позивач зазначає, що нарахування провізної плати здійснювалось програмним забезпеченням АРМ ТВК у порядку, передбаченому п. 24.1 Розділу П "Правила застосування тарифів". До нарахованих сум також застосовувався коефіцієнт, встановлений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016р. №161).

За залізничними накладними №№41425828, 41419920, 41419904, 41514308, 41408345, 41407975, 41407966, 41441734, 41441890, 41416900, 41012782, 41012790, 41016874, 41090333, 41090341, 40990921, 40979148, 40979254, 41090390, 40967713, 41124405, 41090465, 41124371, 41124397, 41124298, 41124306, 41190596, 41168477, 41190638, 41190646, 41220435, 41220468, 41220518, 41220484, 41419961, 41419995, 41420001, 41419979, 41514365, 41514357, 41416835, 41441882, 40979361, 41090507, 41129636, 41129651, 41129628, 41124447, 41124330, 41190604, 41190620, 41190653, 41190679, 41190661, 41190687, 41234196, 41252677, 41252651, 41252644 – сполученням Миколаїв вантажний Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці, позивачем було нараховано та списано з особового рахунку відповідача провізну плату в розмірі 125640грн.00коп.

Вказана сума була нарахована, виходячи із вартості перевезення 1 вагону в розмірі 2094грн.00коп. за 60 вагонів згідно вказаних залізничних накладних.

Разом з тим, з урахуванням змін, внесених до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів", відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016р., вартість плати за перевезення 1 вагону, за твердженням позивача, мала бути встановлена в розмірі 4222грн.00коп.

Таким чином, на думку позивача, загальна плата за перевезення 60 вагонів, згідно наведеного переліку залізничних накладних, мала становити суму в розмірі 253320грн.00коп.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача недобір провізної плати за перевезення 60 порожніх вагонів з додатковим обладнанням (змінним дахом) від станції Миколаїв вантажний Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці в розмірі 127680грн.00коп.

За залізничними накладними №№41343450, 40988511, 41115528, 41104902, 41115486, 41104886, 41104894, 41126327, 41183484, 41187576, 41171638, 41171646, 41171653, 41214248, 41200205, 41214230, 41237199, 41225830, 41240383, 41214438, 41214446, 41475054, 40989063, 40988495, 41122490, 41105776, 41115510, 41105750, 41181744, 41181850, 41214222, 41214255, 41214263, 41240268, 41243049, 41243080, 40988560 – сполученням зі станції Одеса - порт Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці, позивачем було нараховано та списано з особового рахунку відповідача провізну плату в розмірі 122721грн.60коп.

Вказана сума була нарахована, виходячи із вартості перевезення 1 вагону в розмірі 3316грн.80коп. за 37 вагонів згідно вказаних залізничних накладних.

Разом з тим, з урахуванням змін, внесених до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів", відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016р., вартість плати за перевезення 1 вагону, за твердженням позивача, мала бути встановлена в розмірі 5999грн.00коп.

Таким чином, на думку позивача, загальна плата за перевезення 37 вагонів, згідно наведеного переліку залізничних накладних, мала становити суму в розмірі 221963грн.00коп.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача недобір провізної плати за перевезення 37 порожніх вагонів з додатковим обладнанням (змінним дахом) від станції Одеса - порт Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці в розмірі 99241грн.40коп.

За залізничною накладною №47901541 – сполученням зі станції Апостолове Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці, позивачем було нараховано та списано з особового рахунку відповідача провізну плату в розмірі 607грн.80коп.

Вказана сума була нарахована, виходячи із вартості перевезення 1 вагону в розмірі 607грн.80коп.

Разом з тим, з урахуванням змін, внесених до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів", відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016р., вартість плати за перевезення 1 вагону, за твердженням позивача, мала бути встановлена в розмірі 2080грн.00коп.

Таким чином, на думку позивача, загальна плата за перевезення 1 вагону, згідно вказаної залізничної накладної, мала становити суму в розмірі 2080грн.00коп.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача недобір провізної плати за перевезення 1 порожнього вагону з додатковим обладнанням (змінним дахом) від станції Апостолове Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці в розмірі 1472грн.20коп.

За залізничними накладними №41145889, 41145186 – сполученням зі станції Херсон Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці, позивачем було нараховано та списано з особового рахунку відповідача провізну плату в розмірі 4736грн.80коп.

Вказана сума була нарахована, виходячи із вартості перевезення 1 вагону в розмірі 2368грн.40коп.

Разом з тим, з урахуванням змін, внесених до пункту 24.1 розділу П "Правила застосування тарифів", відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016р., вартість плати за перевезення 1 вагону, за твердженням позивача, мала бути встановлена в розмірі 4614грн.00коп.

Таким чином, на думку позивача, загальна плата за перевезення 2 вагонів, згідно вказаних залізничних накладних, мала становити суму в розмірі 9228грн.00коп.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача недобір провізної плати за перевезення 2 порожніх вагонів з додатковим обладнанням (змінним дахом) від станції Херсон Одеської залізниці до станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці в розмірі 4491грн.20коп.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

В даному випадку правовідносини сторін врегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України (затвердженим Постановою КМ України від 06.04.1998 № 457), Правилами розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 6 розділу І Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктом 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (далі - правила) остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було узгоджено ціну договору як провізну плату, шляхом заповнення певних рядків накладної. Обставини справи свідчать, що перевезення здійснено, оплату проведено, зміни у встановленому порядку до залізничної накладної не вносилися.

В матеріалах справи відсутні докази того, що до провізних документів – спірних залізничних накладених вносилися зміни або складалися будь-які додатки до них.

Крім того, як вбачається зі спірних залізничних накладних, залізницею прийнято до перевезення вантажі із зазначенням у графі 23 "код вантажу" коду "421034".

Але, відповідно Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) в період після закінчення строку дії угоди №НЗ-1-18/89 від 22.04.2016р., мав застосовуватися код вантажу – "693176" який застосовується до знімного обладнання (турнікети, стійки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, та ін.).

Відповідно до п. 3.3 Збірника тарифів па перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги при виявленні на станції призначення, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "найменування вантажу" під попереднім неточним і найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача.

Таким чином, для добору тарифу за перевезення вантажів у випадку виявлення неправильно зазначеного коду необхідні обов'язкові умови: виявлення такого факту та внесення уточнюючих даних до перевізного документу.

З наведеного вбачається, що в даному випадку між позивачем та відповідачем було узгоджено ціну договору як провізну плату, шляхом заповнення певних рядків накладної. Обставини справи свідчать, що перевезення здійснено, оплату проведено, зміни у встановленому порядку до залізничної накладної не вносилися.

З урахуванням наведених обставин, на теперішній час у позивача відсутні підстави для донарахування та стягнення з відповідача недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача стягнення недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп. задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Судом встановлено, що в даній справі не було порушено право або охоронюваний законом інтерес Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". За наведених обставин, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп. відмовлено в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 81, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення недобору провізної плати у розмірі 279461грн.76коп. – відмовити.

В судовому засіданні 23.04.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст підписаний 02.05.2018р.

Суддя Р.Г.Новікова