Постанова № 73698479, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15861/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20.10.2017 року №3977/7 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишена Р.М. від 08.06.2017 року, зареєстрованої 13.06.2017 року за №17594-0-33-17»;

- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас» від 08.06.2017 року, зареєстровану 13.06.2017 року за №17594-0-33-17, згідно Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Міністерства юстиції України №3977/7 від 20.10.2017 року відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишева Р.М., від 08.06.2017 року. Наказ мотивований відсутністю обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Зазначений наказ винесений на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12.10.2017 року за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишена Р.М., від 08.06.2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.06.2017 року за №17594-0-33-17.

Так, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, розглянувши зазначену скаргу позивача, у результаті перевірки даних Державного реєстру прав, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2017 року №21832773, від 11.04.2017 року №21838040, що оскаржуються, не виявлено, а тому вирішено відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишена Р.М., від 08.06.2017 року.

Згідно скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишева Р.М., від 08.06.2017 року, поданої до Міністерства юстиції України, позивач просив, зокрема, провести перевірку правомірності прийнятих рішень щодо реєстрації прав на нежитлові приміщення шостого і сьомого поверху, загальною площею 1019,8 кв.м, належних позивачу, розташованих у будівлі за адресою м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4Г, державними реєстраторами Коровайко О.С., Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат», м. Київ, Шульгіною К.О., Філія Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат», м. Вінниця, Демченко М.О., Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації», м. Київ, та приватним нотаріусом Тонконог О.Ю., Київський міський нотаріальний округ.

До вказаної скарги позивачем були додані, зокрема, копія договору №3029 від 05.11.2013 року про поділ та виділення в натуру нерухомого майна, висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна №153/17 від 05.04.2017 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2017 року, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2017 року, від 25.05.2017 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2015 року, копія договору іпотеки від 09.06.2010 року, копія довідки Інпромбанку від 06.08.2009 року №04-1/1372 про погашення заборгованості.

Втім, скарга позивача не була розглянута по суті, на чому наголосив позивач, та що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Також, висновки відповідача ґрунтувались лише на підставі перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, без перевірки відомостей і матеріалів, зазначених позивачем у скарзі та поданих в додатках, і як наслідок - не зроблено будь-якого правового висновку стосовно дій суб'єктів оскарження з посиланням на норми законодавства у сфері державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновком від 12.10.2017 року скаргу на дії державних реєстраторів з реєстрації права власності, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортінбрас», в особі Романишева Р.М., від 08.06.2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.06.2017 року за №17594-0-33-17, належним чином не розглянуто по суті, у відповідності з п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а фактично залишено без розгляду, за відсутності на те підстав, передбачених абз.1 п.7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

заявник, зокрема:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав;

іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки;

реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

У відповідності до норм ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Приписами ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року встановлено, що Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З оскаржуваного позивачем наказу №3977/7 від 20.10.2017 року, вбачається, що останній прийнято відповідно до п.1 ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року та п.12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128.

Так, у відповідності до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Приписами ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

У відповідності до ч.2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 року для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Так, згідно абз.1 п. 3 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Згідно п. 5 Порядку № 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У відповідності до абз.1 п.7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу

У відповідності до пунктів 8-10 Порядку № 1128 розгляду скарг під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту; засобами електронної пошти. Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам. запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії. За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Відповідно до п. 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Згідно п.13 Порядку №1128 якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.

Як зазначалось вище, підставою для відмови позивачу у задоволенні скарги слугувало те, що скарга подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Проте, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи колегією суддів встановлено, що скарга позивача на дії державних реєстраторів з реєстрації права власності від 08.06.2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.06.2017 року за №17594-0-33-17, подана у порядку та з дотриманням вимог, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року та п.3 Порядку №1128.

Згідно висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12.10.2017 року за результатами розгляду скарги позивача, останню не було залишено без розгляду, оскільки Комісією не встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, які б слугували підставою для прийняття суб'єктом розгляду мотивованого рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу, як того вимагає абз. 1 п. 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що скарга позивача мала б розглядатися по суті. Крім того, за результатами розгляду такої скарги суб'єкт розгляду на підставі висновків комісії повинен прийняти мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

У висновку Комісією зазначено, що з поданих позивачем разом зі скаргою документів та відомостей Державного реєстру прав, не вбачається порушення прав ТОВ «Фортінбрас» у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки у результаті перевірки даних Державного реєстру прав рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.04.2017 року №21832773, від 11.04.2017 року №21838040, що оскаржуються, не виявлено, а також у Державному реєстрі прав відсутні відомості щодо права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «Фортінбрас», таким чином, скарга позивача не підлягає задоволенню, тому що не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що Комісія в порушення вимог п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, під час розгляду скарги по суті, окрім встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інших обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, повинна була вирішити:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Висновок Комісії згідно п. 8 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації №37/5 від 12.01.2016 року, повинен був містити узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, зазначивши: «З відомостей державного реєстру вбачається, що ті рішення державних реєстраторів щодо яких була подана скарга жодним чином не порушують права скаржника, адже рішення реєстраторів прийняті відносно об'єктів нерухомого майна де скаржник власником не являється.» «Натомість, з документів поданих скаржником та відомостей реєстру вбачається, що об'єкт нерухомого майна, належний Позивачу (скаржнику) на праві власності зареєстрований у ДРРП.».

Однак, колегія суддів вважає такі посилання апелянта необґрунтованими, оскільки, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 1039.3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка Григорія, буд. 4-Г, лише з витягу з єдиного державного реєстру, при цьому не надавши оцінки тим обставинам, на які наголошував скаржник, зокрема на те, що об'єкт нерухомого майна нежитлових приміщень площею 1019,8 кв.м з літ. А 6 і 7 поверху за адресою м. Київ, вул. Андрющенка Григорія, буд. 4-Г, право власності на який державним реєстратором зареєстроване за ТОВ «Компанія «Авіста-Інвест», відповідає за площею, поверховістю та адресою об'єкту нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за ТОВ «Фортінбрас».

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2018 року.