Постанова № 73698409, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №812/1905/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 р. (повний текст рішення складено 19 січня 2018 року), яка прийнята у м.Сєвєродонецьку, у справі № 812/1905/17 (головуючий І інстанції Секірська А.Г. ) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.11.2017 № Ф-6460-17,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по-тексту позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі по-тексту відповідач, апелянт) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.11.2017 № Ф-6460-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 17.10.2015 позивача перереєстровано у м.Сєвєродонецьку та взято на облік в ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області. ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-6460-17 від 16.11.2017 у розмірі 18 451,72 грн, що виник станом на 31.10.2017. Позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області та до ГУ ДФС у Луганській області подано відповідну заяву про звільнення від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Вважав, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", позивач звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що ФОП ОСОБА_2 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з інтегрованою карткою платника з єдиного внеску АІС «Податковий блок» станом на 31.10.2017 за ФОП ОСОБА_2 рахувалася заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 18 451,72 грн. Недоїмка виникла 21.07.2014. Позивач знаходиться на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області на спрощеній системі оподаткування. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464).

Також апелянт послався на те, що згідно із статтею 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України. Закон № 1669 не скасовував обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, а надавав можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, і, як наслідок, законодавець звільняв платника від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів. Позивачем відповідний сертифікат ТПП України не надавався, отже форс-мажорні обставини не підтверджені.

Крім того, апелянт заначив, що згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни, внесені Законом № 1669 до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 втратили чинність.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа -підприємець 23.11.1995 виконавчим комітетом Луганської міської ради (арк.спр. 19), з 14.09.2016 місцем проживання є АДРЕСА_1, перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.01.2018 за № НОМЕР_1 (арк.спр. 80-81),

Позивач у розумінні статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

З картки особового рахунку вбачається, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла у позивача з 21.07.2014, а саме - нараховано єдиного внеску платникам спрощеної форми 21.07.2014 - 488,30 грн, 20.10.2014 - 1756,25 грн, 20.01.2015 - 1267,95 грн, 20.04.2015 - 1267,95 грн, 20.07.2015 - 1267,95 грн, 19.10.2015 - 1323,47 грн, 19.01.2016 - 1434,51 грн, 19.04.2016 - 909,48 грн, 19.07.2016 - 941,16 грн, 19.10.2016 - 957,00 грн, 19.01.2017 - 990,00 грн, 19.04.2017 - 2112 грн, 19.07.2017 - 112 грн, 19.10.2017 - 2112 грн, всього 18451,72 грн (арк.спр. 74-76, 77, 86).

22.12.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області з заявою про звільнення його як платника єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (арк.спр. 62-63).

Заяву отримано ГУ ДФС у Луганській області 22.12.2017 вх. № ФОП/4096 (арк.спр. 62).

16 листопада 2017 року ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6460-17, за якою сума боргу зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2017 у позивача становить 18451,72 грн, у тому числі недоїмка - 18 451,72 грн (арк.спр. 17). Вищенаведені обставини визнаються сторонами та не є спірними по справі.

Спірні правовідносини регулюються Законами України: "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) №2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст.25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч.1 ст.25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до ч. 4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Частиною 16 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а пунктом 3 вказаного розпорядження визнано такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р.

До населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція віднесено також м.Луганськ та м.Сєвєродонецьк Луганської області, тобто на час виникнення спірних правовідносин позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі Закон № 1669 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.

Підпунктом б пункту 8 ст.14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З наведеного слідує, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

Крім того, суд зазначає, що з вищенаведеної норми вбачається, що відповідальність за невиконання обов'язків платника ЄСВ, не застосовується незалежно від наявності заяви.

Також в наведеній нормі Закону 2464, який є спеціальним щодо правовідносин зі сплати ЄСВ не передбачено отримання сертифікату ТПП для підтвердження наявності сертифікату.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд в рішенні від 30 січня 2018, № К/9901/1145/17 805/3401/16-а.

При таких обставинах суд зазначає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6460-17 від 16.11 2017 року в сумі 18451,72 гривень у вказаний період.

Колегія суддів вважає, що норми Закону 2464, які звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ є достатньою підставою для визнання спірного рішення протиправним.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6460-17 від 16.11 2017 року в сумі 18451,72 гривень є протиправною.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 34, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1905/17- залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1905/17- залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття року та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

М.Г.Сухарьок