Постанова № 73698083, 24.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 рокусправа № 808/3220/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Шальєвої В.А.

секретарі судового засідання Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Завгороднього В.І.,

представника третьої особи Нестеренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №808/3220/17 (головуючий 1-ї інстанції Прасов О.О., прийнята в приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду, виготовлена у повному обсязі 15.12.2017 року) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.10.2017 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізької області,(третя особа, - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області від 26.09.2017 року №3020 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області №3020 від 26.09.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та принципів адміністративного судочинства, наявним у справі доказам не надано належної оцінки.

Позивач та третя особа надали апеляційному суду відзиви на скаргу відповідача, в якому просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_4 з 10.12.2016 року по 04.10.2017 року займав посаду заступника начальника Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми - начальника відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

26.09.2017 року Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області було видано наказ від №3019 «Про призначення службового розслідування» (а.с.26).

В наказі зазначено, що 25.09.2017 року проведено нараду керівництва ГУ НП за участю керівників окремих галузевих служб Головного управління. На нараду було запрошено заступника начальника Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, майора поліції ОСОБА_4, але останній не володів інформацією про основні показники та перспективи роботи підрозділу до кінця місяця, у зв'язку з чим було організовано службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено висновок від 26.09.2017 року (а.с.23-25).

26.09.2017 року ГУ Національної поліції в Запорізькій області було видано наказ №3020, згідно якого за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст.1, 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що виразилось у неготовності до наради керівництва ГУНП 25.09.2017 року, не володінні інформацією про основні напрямки та перспективи роботи підпорядкованого підрозділу до кінця вересня п.р. із протидії торгівлі людьми та злочинам у сфері суспільної моралі, на заступника начальника управління - начальника відділу боротьби із незаконною легалізацією іноземців УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани (а.с.20)..

Не погодившись з таким наказом, ОСОБА_4 оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п.9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» 23.12.2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене в статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом частини 2 цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку.

Дисциплінарним проступком, у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Перелік видів дисциплінарних стягнень наведено у статті 9 Дисциплінарного статуту, за приписами якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, за правилами частин 1, 3, 5, 6, 10 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073 (далі по тексту - Інструкція №230).

Абзацами 1-8 пункту 8.3 та абзацами 1-2 пункту 8.4 Інструкція №230 встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

З висновку службового розслідування вбачається, що 25.09.2017 року о 10.00 год. відбулась нараду керівництва ГУ НП за участю керівників окремих галузевих служб Головного управління. Оскільки з 25.09.2017 року начальник УБЗПТЛ підполковник поліції Біденко В.В. перебуває у відпустці, на нараду був запрошений заступник начальника УБЗПТЛ майор поліції ОСОБА_4, який на запитання начальника ГУНП ОСОБА_7 про основні результати роботи з розкриття кримінальних правопорушень, пов'язаних з торгівлею людьми, та перспектив роботи підрозділу до кінця вересня п.р. у повному обсязі відповісти не зміг. В ході службового розслідування з боку заступника начальника УБЗПТЛ майор поліції ОСОБА_4 встановлено порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1,7 «Дисциплінарного статуту України», ст.ст.18, 23 Закону «Про Національну поліцію», п.1 розділу IV Положення про УБЗПТЛ, неналежне виконання своїх посадових (функціональних) обов'язків), що виразилось у неякісній підготовці до наради керівництва ГУНП та не володінні у повному обсязі інформацією про основні показники та перспективи роботи УБЗПТЛ до кінця вересня (а.с.24-25).

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок не містить в собі відомості про мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; відомості про характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) не зазначено, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

Крім того, при службовому розслідуванні не були опитані ані начальник УБЗПТЛ підполковник поліції Біденко В.В. (який перебував у відпустці лише до 08.10.2017 року), ані його безпосередній заступник - начальник відділу БЗПТЛ майора поліції Смірнова І.В..

Таким чином, вказаний висновок не відповідає вимогам пункту 8.3 та пункту 8.4 Інструкція №230.

Крім того, викликає сумнів об'єктивність вказаного висновку і з тих підстав, що строк службового розслідування обмежився одним днем.

Щодо обставин скоєння дисциплінарного проступку ОСОБА_4, які виразились (як зазначено у висновку службового розслідування) в неналежному виконанні своїх посадових (функціональних) обов'язків, що виразилось у неякісній підготовці до наради керівництва ГУНП та не володінні у повному обсязі інформацією про основні показники та перспективи роботи УБЗПТЛ, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 30.12.2016 року № 3681 затверджено «Положення про Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Запорізькій області» (далі по тексту - Положення) (а.с.11-16, 41-46).

Відповідно до п.1 розділу ІV Положення керівником УБЗПТЛ є начальник, який підпорядковується начальнику Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та його заступнику, який відповідно до розподілу обов'язків здійснює контроль та координацію діяльності кримінальної поліції. Начальник УБЗПТЛ та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посад у порядку встановленому законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що начальник УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області підполковник поліції Біденко В.В. саме з 25.09.2017 року (день проведення наради керівництва) перебував у відпустці.

Відповідно до п.4 розділу ІV Положення у разі відсутності начальника УБЗПТЛ його обов'язки виконує один із заступників, визначений відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

На час спірних правовідносин позивач - ОСОБА_4 займав посаду заступника начальника Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми - начальника відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Згідно витягу з посадової інструкції майора поліції ОСОБА_4, як заступника начальника управління - начальника відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців ГУ НП в Запорізькій області у період тимчасової відсутності (відпустки, відрядження, хвороби тощо) заступника начальника Управління - начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі, виконує його посадові обов'язки (пункт 28) (а.с.17-19).

Разом з тим, згідно витягу з посадової інструкції заступника начальника управління - начальника відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинів у сфері суспільної моралі ГУ НП в Запорізькій області майора поліції Смірнова І.В., саме останній у період тимчасової відсутності (відпустки, відрядження, хвороби тощо) начальника управління, виконує його посадові обов'язки (пункт 27) (а.с.79-83).

Таким чином, на період відсутності начальника УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Біденко В.В., тобто саме з 25.09.2017 року (день проведення наради керівництва) його посадові обов'язки виконував майор поліції Смірнов І.В., який є заступником начальника управління - начальником відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинів у сфері суспільної моралі ГУ НП в Запорізькій області.

Вказані обставини представником апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувались та не спростовані.

Відповідачем не доведено, що заступник начальника управління - начальник відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинів у сфері суспільної моралі Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майор поліції Смірнов І.В. 25.09.2017 року тимчасово був відсутній на службі, навпаки представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Смірнов І.В. на час спірних правовідносин був присутній на службі та виконував свої посадові обов'язки відповідно до посадової інструкції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме майор поліції Смірнов І.В., а не позивач, з 25.09.2017 року виконував обов'язки начальника УБЗПТЛ у зв'язку з перебування начальника УБЗПТЛ підполковника поліції Біденка В.В. у відпустці.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачу було надано доручення щодо здійснення повноважень керівника УБЗПТЛ на час його перебування у відпустці, про що відображено у рапорті останнього, а також повідомлено про необхідність взяти участь у нараді, яка запланована на 25.09.2017 року у керівника ГУ НП в Запорізькій області, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника. Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

З тексту рапорту начальника УБЗПТЛ підполковника поліції Біденка В.В. вбачається, що він адресований на ім'я начальника ГУ НП в Запорізькій області, та є наказом у розумінні статті 4 Дисциплінарного статуту. Крім того, вказаний наказ начальником ГУ НП в Запорізькій області в частині покладення посадових обов'язків начальника УБЗПТЛ Біденка В.В. на час перебування останнього у відпустці ніяким чином не реалізовувався (а.с.36).

Вказані обставини представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив та на спростовував.

Згідно частини 4 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Розділом ІІ «Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженому 23.11.2016 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №1235, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, передбачено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.

Посилання апелянта на ту обставину, що начальник УБЗПТЛ поліції Біденко В.В. надавав ОСОБА_4 усний наказ щодо виконання його обов'язків на період своєї відпустки, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки такий наказ по особовому складу (тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою) може бути виданий тільки у письмовому вигляді, а також такий наказ суперечить положенням посадових інструкцій як ОСОБА_4 так і Смірнова І.В..

Як зазначалося вище, відповідно до посадових інструкцій, саме майор поліції Смірнов І.В., а не майор поліції ОСОБА_4, відповідно до розподілу функціональних обов'язків у разі відсутності начальника УБЗПТЛ підполковника поліції Біденка В.В. виконує його посадові обов'язки.

Відповідачем не доведено, що зазначений вище розподіл функціональних обов'язків будь-яким чином змінювався у встановленому порядку шляхом видання відповідного наказу.

Згідно витягу з посадової інструкції майора поліції ОСОБА_4, як заступника начальника управління - начальника відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців ГУ НП в Запорізькій області його обов'язки полягають у здійсненні керівництва, організацією роботи та контролю відділом боротьби з незаконною легалізацією іноземців (пункт 1) (а.с.17-19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час доповіді на нараді 25.09.2017 року позивач не міг та не повинен був володіти повною інформацією про основні показники та перспективи роботи відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинів у сфері суспільної моралі ГУ НП в Запорізькій області, оскільки на цей час не виконував обов'язки начальника зазначеного управління та вказаний відділ йому не підпорядкований.

За таких обставин, у діях позивача відсутні порушення службової дисципліни та неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття наказу від 26.09.2017 року №3020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №808/3220/17 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 808/3220/17залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.А. Шальєва