Постанова № 73698008, 18.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" квітня 2018 р. справа № 808/483/18 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 р. (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя)

у справі №808/483/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс центр"

до Виконавчого комітету Запорізької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення Запорізької міської ради від 26.01.2018 №28 протиправним та скасувати його. Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому заявник просив суд зупинити дію рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 28 від 26.01.2018.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.02.2018 року клопотання було задоволено з огляду на його обґрунтованість.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 - особа, яка вважала, що її права порушені судовим рішенням, оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, необґрунтованість рішення.

Зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не має очевидних ознак протиправності, не порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки мала архітектурна форма, що включає в себе металеві опори, навіс та огорожу (в подальшому - споруда), що розташована на прибудинковій території житлового багатоповерхового будинку у м. Запоріжжі по вул. Сталеварів, 25-А, біля кафе "Аміго", є самовільною та порушує права мешканців цього будинку та скаржника, як співвласника нежитлового приміщення в цьому будинку.

Також скаржник наводить свої доводи, які, на його думку, свідчать про неналежну оцінку судом наявних в справі доказів, зокрема ксерокопії "робочого проекту" на літню торговельну площадку "Мапа світу" від 2010 року, копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, листа керівника Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва від 28.02.2017 року, договору на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу від 10.01.2017 року, та зазначає, що такі докази містять завідомо недостовірну інформацію.

Просить скасувати ухвалу суду, залучити його в якості третьої особи в справі на стороні відповідача, закрити провадження в справі повністю, стягнути судові витрати у розмірі судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, та постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача підтримав її вимоги.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначив, що на його думку, наявні ознаки очевидної протиправності рішення; демонтаж призведе до неможливості функціонування торгової площадки у весняний та літній періоди, а тому зупинення дії оскаржуваного рішення носить тимчасовий характер, спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення адміністративного позову і недопущення настання негативних наслідків для позивача. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні скаржник вимоги своєї апеляційної скарги уточнив та зазначив, що вже залучений судом, що розглядає справу по суті, в якості третьої особи без самостійних вимог, про що було зазначено у клопотанні від 15.03.2018 року (а.с. 103).

Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.01.2018 Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 28 "Про звільнення території міста Запоріжжя від самовільно розміщених об'єктів".

В пункті 1 цього рішення вказано: "Визначити самовільно розміщеним об'єктом, що підлягає відокремленню від місця його розташування малу архітектурну форму, що включає металеві опори, навіс та огорожу розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А (прилегла до будинку територія)."

Пунктом 3 оскаржуваного рішення власника самовільно розміщеного об'єкту зобов'язано на протязі 7 календарних днів з дня оприлюднення цього рішення на офіційному порталі Запорізької міської та в газеті "Запорізька Січ" виконати роботи щодо звільнення території міста від самовільно розміщеного об'єкту шляхом його демонтажу та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.

В пункті 4 рішення визначено, що у випадку невиконання цього рішення власником самовільно розміщеного об'єкту, виконання цього рішення доручити районній адміністрації міської ради по Вознесенівському району.

Датою оприлюднення такого рішення є 31.01.2018. Тобто, після 07.02.2018 районна адміністрація міської ради по Вознесенівському району має демонтувати та вивезти майно, що належить TOB "Інтересервіс центр".

Позивач в клопотанні про забезпечення позову посилався на те, що літня торгова площадка кафе "Мапа світу" узгоджена із Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про що свідчить відмітка головного архітектора міста та відбиток печатки Департаменту на робочому проекті. Крім того, невжиття забезпечення позову призведе до значних збитків, адже позивач поніс витрати із облаштування майданчику та узгодив таке розташування.

Розглядаючи клопотання позивача суд першої інстанції виходив з того, що літня торгова площадка кафе "Мапа світу" узгоджена із Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про що свідчить відмітка головного архітектора міста та відбиток печатки Департаменту на робочому проекті, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем отримано погоджений висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №4-18/256 від 27.04.2010. Про узгодженість розміщення літнього майданчика також свідчить лист Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва від 28.02.2017. Крім того, позивач уклав договір на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності, від 10.01.2017. Додатком №1 до договору визначено адресу місць розміщення рекламного засобу: вул. Салеварів, 25-а (кафе "Аміго"). Враховуючи викладене, вимоги щодо розміщення торгової площадки TOB "Інтерсервіс центр" витримано.

Також, суд вважав, що невжиття забезпечення позову призведе до значних збитків позивача, адже він поніс витрати із облаштування майданчику та узгодив таке розташування відповідно до норм діючого законодавства.

Проте, колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в ухвалі про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 158 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуально-правового акта, який є предметом оскарження, для забезпечення ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, є належним та співмірним засобом, яким дотримано баланс співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу такі доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до збитків позивача, адже він поніс витрати із облаштування майданчику та вважає правомірним користування розміщеним об'єктом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково надав оцінку в ухвалі про забезпечення позову доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки це є предметом дослідження під час судового розгляду справи по суті, а тому надання такої оцінки є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Отже, з урахуванням того, що питання забезпечення позову вирішено судом першої інстанції правильно, колегія суддів вважає, що слід змінити ухвалу суду, виключивши з мотивувальної частини судового рішення текст наступного змісту: "Суд вважає за необхідне зазначити, що літня торгова площадка кафе "Мапа світу" узгоджена із Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про що свідчить відмітка головного архітектора міста та відбиток печатки Департаменту на робочому проекті, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем отримано погоджений висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи №4-18/256 від 27.04.2010. Про узгодженість розміщення літнього майданчика, також свідчить лист Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва від 28.02.2017. Крім того, позивач уклав договір на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності від 10.01.2017. Додатком №1 до договору визначено адресу місць розміщення рекламного засобу: вул. Салеварів, 25-а (кафе "Аміго"). Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо розміщення торгової площадки TOB "Інтерсервіс центр" витримано.".

В решті ухвалу суду слід залишити без змін.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - зміні.

Керуючись ст.ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 р. у справі №808/483/18 змінити, виключивши з мотивувальної частини текст наступного змісту:

"Суд вважає за необхідне зазначити, що літня торгова площадка кафе "Мапа світу" узгоджена із Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про що свідчить відмітка головного архітектора міста та відбиток печатки Департаменту на робочому проекті, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем отримано погоджений висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи №4-18/256 від 27.04.2010. Про узгодженість розміщення літнього майданчика, також свідчить лист Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва від 28.02.2017. Крім того, позивач уклав договір на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності від 10.01.2017. Додатком №1 до договору визначено адресу місць розміщення рекламного засобу: вул. Салеварів, 25-а (кафе "Аміго"). Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо розміщення торгової площадки TOB "Інтерсервіс центр" витримано.".

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в тридцятиденний строк шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: С.М. Іванов