Постанова № 73697975, 19.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 рокусправа № 804/3912/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Шлай А.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (суддя: Турлакова Н.В) по адміністративній справі № 804/3912/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування наказу та запису, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20.06.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області (далі - РСЦ МВС в Дніпропетровській області),в якому з урахуванням уточнень від 27.06.2017 року визначив належного відповідача - РСЦ МВС в Дніпропетровській області та просив визнати незаконним та скасувати винесений відповідачем наказ № 27о/с від 13.04.2017 року про звільнення його з посади провідного спеціаліста територіального сервісного центру №1244 РСЦ МВС України в Дніпропетровській області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та ч. 2 ст. 87 (припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення) Закону України «Про державну службу»; визнати недійсним та скасувати запис в його трудовій книжці про звільнення, поновити його на вищезазначеній посаді , стягнути на його користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення, компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в розмірі за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював на посаді провідного спеціаліста територіального сервісного центру №1244 РСЦ МВС в Дніпропетровській області з 25.07.2016 року з випробувальним строком 6 місяців. Наказом № 27о/с від 13.04.2017 року РСЦ МВС в Дніпропетровській області припинено державну службу позивача на зазначеній посаді на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» . Позивач не погодився із оскаржуваним наказом, вважає його незаконним,таким, що порушує його права та законні інтереси, а тому просив в судовому порядку визнати незаконним та скасувати винесений відповідачем наказ, визнати недійсним та скасувати запис в трудовій книжці про звільнення, поновити на вищезазначеній посаді , стягнути на його користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення, компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, при цьому суд послався на дотримання відповідачем норм чинного законодавства - п. 4 ч. 1 ст. 83 та ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» при звільненні позивача з займаної посади внаслідок нез'явлення ОСОБА_1 як державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, а саме 167 календарних днів, при внесенні запису про звільнення до трудової книжки, та відсутності доказів заподіяння моральної шкоди.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки він був відсутній на роботі з поважних причин внаслідок тимчасової непрацездатності, термін якої менше передбачених ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» строків на протязі календарного року, до роботи не приступив, оскільки вважав подовженим термін перебування у відпустці, про звільнення дізнався не в день видання наказу, з ним в день звільнення не проведено розрахунок, запис в трудовій книжці не відповідає чинному трудовому законодавству. Такими діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 25 000 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.3, ст. 21, п. 4 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Державна служба припиняється, зокрема за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87 цього Закону).

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Відповідно до роз'яснення Науково - практичного коментаря до Закону №889-VIII, зокрема до ч.2 ст. 87 Закону, облік часу нез'явлення на службі більш як 150 календарних днів здійснюється сумарно протягом року, при цьому під роком розуміється період, що відповідає 365 календарним дням, починаючи з першого дня нез'явлення на службу через тимчасову непрацездатність.

З матеріалів справи та оглянутої судом апеляційної інстанції особової справи позивача вбачається, що наказом РСЦ МВС України в Дніпропетровській області №25о/с від 25.07.2016 року, починаючи з 25.07.2016 року ОСОБА_1 призначено провідним спеціалістом територіального сервісного центру №1244 РСЦ МВС в Дніпропетровській області, як такого, що успішно пройшов конкурс, із випробувальним терміном 6 місяців.

Наказом РСЦ МВС України в Дніпропетровській області №27о/с від 13.04.2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 13.04.2017 року відповідно до п.4 ч.1 ст.83 та ч.2 ст.87 (припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення) Закону № 889-VIII, із виплатою компенсації за 22 календарні дні невикористаної щорічної основної та 11 календарних днів додаткової відпусток.

Сторони по справі не заперечують, що позивач з жовтня 2017 року по квітень 2017 року не з'являвся на службу на протязі 167 календарних днів протягом року, що підтверджено листками непрацездатності, а саме:

з 07.10.2016 року по 17.10.2016 року - 11 днів (листок непрацездатності АДБ №449080 від 07.10.2016 року),

з 24.10.2016 року по 05.11.2016 року - 13 днів(листок непрацездатності АДБ № 674805 від 24.10.2016 року),

з 07.11.2016 року по 30.11.2016 року - 24 дні (листок непрацездатності АДБ № 696754 від 07.11.2016 року),

з 01.12.2016 року по 06.12.2016 року - 6 днів (листок непрацездатності АДБ № 658627 від 30.11.2016 року),

з 07.12.2016 року по 21.12.2016 року - 15 днів(листок непрацездатності АДБ № 658950 від 07.12.2016 року),

з 22.12.2016 року по 31.12.2016 року - 10 днів(листок непрацездатності АДБ № 697925 від 21.12.2016 року),

з 03.01.2017 року по 11.01.2017 року - 9 днів (листок непрацездатності АДБ № 948296 від 11.01.2017 року),

з 12.01.2017 року по 31.01.2017 року - 20 днів (листок непрацездатності АДБ № 948246 від 12.01.2017 року),

з 01.02.2017 по 10.02.2017 року - 10 днів(листок непрацездатності АДБ № 687307 від 01.02.2017 року),

з 11.02.2017 року по 06.03.2017 року - 24 дні(листок непрацездатності АДБ № 085869 від 10.02.2017 року),

з 07.03.2017 року по 11.03.2017 року - 5 днів (листок непрацездатності АДБ № 080503 від 06.03.2017 року),

з 13.03.2017 року по 22.03.2017 року - 10 днів (листок непрацездатності АДБ № 105467 від 13.03.2017 року),

з 23.03. 2017 року по 01.04.2017 року - 10 днів (листок непрацездатності АГХ № 948267 від 23.03.2017 року).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій РСЦ МВС України в Дніпропетровській області в частині врахування до складу днів непрацездатності позивача неробочих та святкових днів на підставі роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладене в листі № 523/18/99-15 від 16.09.2015 року, та правомірності їх визначення по кожному листку окремо в загальному розмірі 167 днів.

Оскільки позивач на протязі більше ніж 150 календарних днів року,першим днем якого згідно листків тимчасової непрацездатності є 7.10.2016 року, а останнім днем 1.04.2017 року, не з'являвся на службу через тимчасову непрацездатність, відповідач в межах наданих повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства видав оскаржуваний наказ №27о/с від 13.04.2017 року про припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а також вніс відповідний запис в трудову книжку позивача.

Відповідачем про видання наказу №27о/с від 13.04.2017 року про припинення державної служби з зазначених підстав, необхідності з'явитися до місця служби для отримання трудової книжки, проведення повного розрахунку повідомлено позивача із застосуванням засобів телефонного зв'язку згідно акту (т.1 а.с.88), та поштовими відправленнями за місцем реєстрації АДРЕСА_1 та фактичного проживання АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.89-100).

Викладене свідчить про правомірність дій відповідача стосовно видання спірного наказу № 27о/с від 13.04.2017 року, внесення запису про звільнення в трудову книжку позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування спірного наказу, визнання недійсним та скасування запису в трудовій книжці про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Оскільки при звільненні позивача з державної служби відповідачем його права та законні інтереси не порушені, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди у визначеній ним сумі 25 000 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постановленого рішення відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року по адміністративній справі № 804/3912/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 25 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: В.В. Мельник