Постанова № 73697909, 23.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа№ 925/1609/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі Майданевич Г.А.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018р. (повний текст складено 16.02.2018) у справі № 925/1609/17 (суддя Г.М. Скиба)

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36

до Публічного акціонерного товариства "Родовід банк", м. Київ

про стягнення 15 936,04 грн. заборгованості та санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з акціонерного товариства "Родовід Банк" м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 17, код ЄДРПОУ 1434442, номер рахунку в банку невідомий на користь міського бюджету -ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач УК у м. Черкаси, код ЄДРПОУ 38031150, код платежу 18010600 "орендна плата за землю з юридичних осіб" через Черкаську міську раду, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку в банку невідомий 14943,55 грн. - основного боргу, 534,71 грн. - пені та 1600 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018р. у справі № 925/1609/17 - скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.03.2018р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018р. поновлено Публічному акціонерному товариству "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн.*100 = 176 200 грн.).

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 925/1609/17 є вимоги про стягнення 15 936,04 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Черкаською міською радою (надалі - Позивач) та ВАТ (ПАТ) "Родовід банк" (надалі - Відповідач) 29.12.2007р. укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території. Угода зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 29.12.2007р. за №448 (далі - Угода).

Предметом цієї угоди є використання за плату частини прибудинкової території за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 330, яку використовує Відповідач для обслуговування та користування власним нежитловим приміщенням.

Пунктом 3.2 угоди встановлено, що Відповідач зобов'язався протягом 1 місяця відшкодувати Позивачу збитки за фактичне використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів в розмірі 56,25 грн. до 10 числа місяця наступного за звітним.

Як передбачено п. 3.4 угоди з 01.10.2008р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 158,52 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

01.09.2011р. внесено зміни до угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 29.12.2007р. №448, що зареєстровані в управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою 01.09.2011р. за №870.

ІІункт 3.4 викладено в такій редакції: "З 01.01.2008р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 158,52 грн."

З 17.05.2011р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 330,30 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Отже, щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території за угодою №448 (з послідуючими змінами) становить:

- з 01.01.2008р. до 16.05.2011р. - 158,52 грн. (без урахування індексу інфляції);

- з 17.05.2011р. до 31.12.2011р. -300,30 грн. (з урахуванням індексу інфляції);

- з 01.01.2012р. до 31.12.2014р. - 428,80 грн. (з урахуванням індексу інфляції).

Як встановлено п. 3.5. угоди, в разі будь - яких змін Черкаською міською радою розмірів плати за користування частиною прибудинкової території розмір щомісячної плати змінюється без внесення змін до даної угоди.

Щорічно плата за користування земельною ділянкою у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі уточнювалася на коефіцієнт індексу інфляції (за 2008 рік 1.028; 2009 рік - 1.152; за 2010 рік - 1.059; за 2015 рік - 1.249; за 2016 рік -1,433; за 2017 рік-1,06).

- з 01.01.2008р. розмір щомісячного платежу становить 162,96 грн.

(коефіцієнт індексації - 1.028);

- з 01.01.2009р. розмір щомісячного платежу становить 187,73 грн.

(коефіцієнт індексації - 1.152);

- з 01.01.2010р. розмір щомісячного платежу становить 198,80 грн.

(коефіцієнт індексації 1.059);

- з 17.05.2011р. розмір щомісячного платежу становить 300,30 грн.

(відповідно до змін до угоди);

- з 01.01.2012р. розмір щомісячного платежу становить 428,80 грн.

(відповідно до розрахунку);

- з 01.01.2015р. розмір щомісячного платежу становить 535,57 грн.

(коефіцієнт індексації 1.249);

- з 01.01.2016р. розмір щомісячного платежу становить 767,47 грн.

(коефіцієнт індексації 1.433);

- з 01.01.2017р. розмір щомісячного платежу становить 813,52 грн.

(коефіцієнт індексації 1.06). Всього за період з 01.01.2008р. по 30.11.2017р. Відповідачу нараховано 49 761,11 грн. плати за користування частиною прибудинкової території по вул. Ільїна, 330.

За весь вказаний період використання Відповідачем земельної ділянки, який він зобов'язався оплатити згідно пунктів 3.2 і 3.4 угоди №448, йому нараховано 49817,36 грн. (49761,11 грн. + 56,25 грн.).

В порушення взятих па себе договірних зобов'язань Відповідач частково виконав умови угоди. На виконання умов угоди він сплатив до міського бюджету лише 34 873,81 грн., внаслідок чого зa ним утворилася заборгованість у розмірі 14 943,55 грн. (49 817,36 грн. - 34873,81 грн.).

Пунктом 2.1.встановлено строк дії угоди до 01.01.2011р.

Пунктом 2.3 угоди встановлено, що враховуючи фактичне використання Землекористувачем частини прибудинкової території протягом місяця після закінчення строк дії угоди та відсутність заперечень сторін щодо використання ділянки, ця угода вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені угодою.

У відповідності до листа департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 28.09.2017р., угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, яка зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 29.12.2007р. за №448 (зі змінами) - є чинною.

Як передбачено п. 3.6 угоди, стягнення пені за несвоєчасне внесення платежів, передбачених угодою, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу - за кожний день прострочення.

За допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА.ЗАКОН Підприємство 9.5.2." позивачем виконано розрахунок та заявлено до стягнення 992,49 грн. пені за період з 11.12.2016р. по 10.12.2017р.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань Позивач недоотримав за угодою плату за утримання прибудинкової території на суму 14 943,55 грн., та 992,49 грн. пені, що є предметом спору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, на момент звернення позивача з позовом до суду в банку діяла Тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Під час тимчасової адміністрації, відповідно до приписів п. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не здійснюється задоволення вимог кредиторів та примусове стягнення коштів та майна боржника.

Кошторис фонду витрат тимчасової адміністрації "Родовід Банку" не передбачає погашення такої заборгованості перед міською радою.

На підставі постанови НБУ від 19.12.2017р. №811-рш "Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №5455 від 20.12.2017р. "Про початок процедури ліквідації АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Також, відповідач посилався на те, що міська рада не заявила кредиторських вимог до АТ "Родовід Банку" в 30-денний термін з моменту опублікування відомостей відповідачем про ліквідацію. У зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Частково задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного користування земельною ділянкою комунальної власності - частиною прибудинкової території по вул. Ільїна, 330 в м. Черкаси - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

За правовою природою договір 29.12.2007р. №448 відповідає вимогам статті 759 Цивільного кодексу України, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір 29.12.2007р. №448 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Позивачем нараховано плату за весь період використання відповідачем прибудинкової території - з 01.01.2008р. по 30.11.2017р. Відповідач визнавав вимоги позивача та наявність свого зобов'язання по внесенню плати, оскільки він сплатив до міського бюджету 34 873,81 грн. плати за утримання при будинкової території. Спору в цій частині немає. Відповідач не заявляв суду клопотань про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України користування землею в Україні є платним і всі землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати податок та вносити плату за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як визначено ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець - міська рада передала наймачеві (банку) майно у користування за плату на певний строк.

Як передбачено ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач, вказує на те, що постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 р. №107 відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №261 від 25.02.2016р., яким у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Місцевий господарський суд врахував те, що банк використовував прибудинкову територію до 30.11.2017р., навіть після введення тимчасової адміністрації в банку. Банк не вчинив ніяких юридично значимих дій для припинення своїх зобов'язань перед територіальною громадою міста Черкаси, яка не є вкладником банку.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком (у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації) своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Правління НБУ лише 19.12.2017р. прийняло рішення про початок ліквідації АТ "Родовід банку", тобто вже після звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач є кредитором відповідача за Договором щодо виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є саме вимогами кредитора.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною п'ятою ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону та втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Як встановлено ч.ч. 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів", вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як передбачено положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів публікації відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частини 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Разом з тим, п. 4.27 глави 4 розділу V Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012р. №2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" встановлено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку.

Суд першої інстанції, враховуючи вищенаведене зазначив, що задоволення вимог кредиторів до банку може відбуватись лише в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та лише за умови виконання кредиторами статті 45 вказаного закону. Дана стаття не передбачає позачергового задоволення вимог кредиторів по заборгованості банку, пов'язаної з його господарською діяльністю, що виникла під час тимчасової адміністрації, в розумінні частини четвертої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, така заборгованість погашається у загальному порядку черговості, передбаченому частиною першою статті 52 вказаного Закону.

Також, суд врахував приписи п. 6 ст. 232 ГПК України про шестимісячний період нарахування пені за невиконання господарського зобов'язання. І тому зазначив, що стягненню підлягає лише 534,71 грн. пені за період з 14.07.2017р. по 10.12.2017р. - з урахуванням періодів стягнення та змін подвійної ставки НБУ.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягненню з відповідача заборгованості по платі за використання прибудинкової території 14943,55 грн. за період з 01.01.2008р. по 30.11.2017р., та 534,71 грн. пені за період з 14.07.2017р. по 10.12.2017р.- для звернення з грошовими вимогами до ліквідаційної комісії банку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з наступних.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення Позивача з позовом до суду в АТ «РОДОВІД БАНК» діяла Тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено вимоги, відповідно до яких, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Як визначено ч. 2 вказаної, Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107, Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" визнано неплатоспроможним та на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

В подальшому строк тимчасової адміністрації було продовжено на один місяць строком з 26.03.2016 року по 25.04.2016 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» від 25.03.2016 №419.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25.04.2016 року було прийнято рішення №610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «РОДОВІД БАНК» Куліша Віктора Михайловича до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ «РОДОВІД БАНК».

31.05.2017 виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2224, уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію з 06.06.2017 р. призначено та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «РОДОВІД БАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37-39 Закону, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу.

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації чи здійснення процедури ліквідації передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, спеціальним Законом для Відповідача є саме Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VІ, норми якого мають істотне та пріоритетне значення.

Відповідно до ч. 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

- примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

- нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

- зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо не може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

- нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до п. 4-5 ч. 5 ст. 12 Закону, Виконавча дирекція Фонду затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, а також затверджує кошторис витрат банку, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Разом з тим, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (надалі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду (п.3.5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за № 1581/21893).

Вищезазначеним обставинам судом першої інстанції не надано належної оцінки.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.12.2017 № 811 -рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства товариства «РОДОВІД БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 5455 від 20.12.2017 «Про початок процедури ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від № 5455 від 20.12.2017 «Про початок процедури ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «РОДОВІД БАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), зокрема, статтями 37,38. 47-52. 52-1. 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу з 20.12.2017 р. по 19.12.2019 р. включно.

Враховуючи викладене, оскільки справляння плати за землю не передбачено кошторисом Банку (як під час здійснення Тимчасової адміністрації, так і під час проведення процедури ліквідації), затвердженим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, нарахування Позивачем вказаного боргу суперечить нормам чинного законодавства, зокрема нормам спеціального для Відповідача Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а нарахування неустойки у формі пені є неправомірним.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018р. у справі № 925/1609/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2018р. у справі № 925/1609/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

4.Стягнути з Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул., Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул., Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) 2400 (дві тисячі чотириста) грн., судового збору, за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи № 925/1609/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка

Повний текст постанови складено 23.04.2018