Постанова № 73697834, 18.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа№ 925/503/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

представники сторін в судове засідання 18.04.2018 не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золтрансавто"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 (повний текст рішення складено і підписано - 04.08.2017)

у справі № 925/503/17 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Золтрансавто"

до Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А."

про стягнення 114755 грн 37 коп,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Золтрансавто» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного транспортного унітарного підприємства «Миронов В.А.» (надалі - відповідач) про стягнення 114755 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 28/12 від 28.12.2016. Так, позивач просив стягнути 1260 дол США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн - заборгованості за виконану роботу з міжнародного перевезення вантажу, 2500 євро (71675,00 грн.) штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 9,32 дол США (250,14 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 18,50 євро (530,39 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол США (8481,44 грн.) - збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України, що разом складає 114755,34 грн та відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 1725 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 (повний текст рішення складено і підписано - 04.08.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А." на користь приватного підприємства "Золтрансавто" заборгованість за виконану роботу (послуги) з міжнародного перевезення вантажу в сумі 1260 дол США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн, 508,36 грн судових витрат. В решті позову в частині стягнення 2500 євро (71675,00 грн) штрафу, 9,32 дол США (250,14 грн) пені, 18,50 євро (530,39 грн) пені, 316 дол США (8481,44 грн) збитків, 1216,64 грн судових витрат - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Золтрансавто" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було проаналізовано причини та умови, що зумовили понаднормовий простій транспортного засобу. Окрім цього, на думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою переписку уповноважених осіб ПП «Золтрансавто» по чату із замовником перевезення, в яких відповідач перевезення повідомляв замовника про вимушені затримки та інші обставини перевезення вантажу. Також апелянт зазначив, що на його думку, в ході судового розгляду підтверджено належними доказами, що понаднормативний простій транспортного засобу пов'язаний з неправильним оформленням відповідачем документів. А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні збитків та витрат на правову допомогу скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золтрансавто" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 у даній справі було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 було розгляд справи відкладено на 18.04.2018 та зупинено апеляційне провадження у справі № 925/503/17 з метою належного повідомлення, зокрема, відповідача про час та місце судового засідання згідно з положеннями Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993.

26.02.2018 через канцелярію суду від Економічного суду Гомельської області надійшла ухвала про виконання доручення Київського апеляційного господарського суду в частині повідомлення Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А." про час та місце судового засідання, призначеного на 18.04.2018.

Ухвалою від 18.04.2018 було поновлено апеляційне провадження у даній справі.

В судове засідання 18.04.2018 представник сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення сторонам ухвали суду від 20.11.2017.

Разом з цим, на електрону пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю адвоката позивача в іншому судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції відхиляє подане позивачем клопотання з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична особа не позбавлена права мати декількох повноважних представників, що не перешкоджає юридичній особі фактично через своїх представників бути присутньою на декількох судових засіданнях, які проводяться одночасно в різних судах. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що про час та дату проведення судового засідання, зокрема, позивачу було відомо ще 20.11.2017 (тобто за п'ять місяців до дати судового засідання).

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи наявність доказів повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. А тому суд визнав неповажними причини неприбуття на судове засідання представника позивача та відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на підставі ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2016 відповідач (як замовник) та позивач (як виконавець) уклали договір перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 28/12 від 28.12.2016 (надалі - договір). Згідно з ст. 1 договору, предметом цього договору є міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, у відповідності з якою виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженим на отримання вантажу особам, а замовник - оплатити перевезення вантажу і здійснити інші, передбачені договором, виплати.

На виконання умов пунктів 2.3., 3.1.-3.4. договору, сторони того ж дня 28.12.2016 погодили і підписали заявку № 198, згідно з якою домовились про перевезення вантажу на наступних умовах: дата і час завантаження, розвантаження - 28.12.2016; тип і параметри транспортного засобу - тент, 82 куб.; місце завантаження - ТОВ «Харківенергоприбор», вул. Третього Інтернаціоналу, 9, м. Харків, 61075, Україна; місце розвантаження: Туркменістан, м. Ашхабад, згідно CMR; вид вантажу, його кількість, тоннаж - легкові автомобілі до 10 т; номер транспортного засобу (автопоїзда) - DAF FT 95.380 НОМЕР_1/НОМЕР_2; прізвище, ім'я, по-батькові водія - ОСОБА_3, його паспортні дані і контактні телефони; ставка фрахту - 6000 дол. США; форма розрахунків - попередня оплата після замитнення вантажу у розмірі 3500 дол. США безготівковим переказом, друга частина у розмірі 2500 дол. США після розвантаження; додаткові умови - на поштову адресу надіслати оригінали документів: CMR, акт виконаних робіт, рахунок, відмічена заявка і підписаний договір (а.с. 59).

За взаємною згодою 20.02.2017 сторони внесли зміни до умов заявки в частині розміру ставки фрахта - змінили 6000 на 6300 дол. США (а.с. 20, 71, 72, 107, 108).

25.11.2016 продавцем вантажу ТОВ «Харківенергоприбор» був складений Упаковочний лист (Paking list) на вантаж, із якого вбачається, що вантажем є 3 комплекти мобільних лабораторій на базі Ford Transit, займає 6 місць, із яких 3 без упаковки і 3 у фанерних ящиках на фанерному піддоні (а.с. 119).

30.12.2016 продавцем вантажу ТОВ «Харківенергоприбор» був складений додаток № 1 до Упаковочного листа (Paking list) на вантаж, із якого вбачається, що на автомобіль позивача НОМЕР_1/НОМЕР_2 підлягали завантаженню 1 мобільна лабораторія на базі Ford Transit (у тому числі автомобіль Ford Transit з вмонтованим обладнанням без коліс, частини мобільної лабораторії у фанерному ящику на фанерному піддоні, 4 шт. автомобільних колеса з дисками без упаковки), 2 шт. частин мобільних лабораторій у фанерних ящиках на фанерних піддонах. Всього 8 місць: 5 без упаковки, 3 у фанерних ящиках на фанерних піддонах (а.с. 120-121).

Із Рахунків/Invoice № 39 на цей вантаж від 13.07.2016, виданих продавцем вантажу ТОВ «Харківенергоприбор», вбачається що вартість 3 комплектів мобільних лабораторій на базі Ford Transit становить 219600,00 дол. США, вартість 1 комплекту - 73200 дол. США (а.с. 58, 112, 113, 122-123).

В Упаковочному листі (Paking list) і Рахунках/Invoice № 39 зазначені продавцем вантажу ТОВ «Харківенергоприбор» (м. Харків, Україна), покупцем вантажу і платником - Kep Pover Testing Ltd., вантажоотримувачем - Calik Enerdji San. Ve Tic. A.S. Askabat Subesi (м. Ашхабад, Туркменістан).

Із поданих до суду першої інстанції представниками сторін CMR № 585115 від 30.12.2017 (а.с. 21, 22, 57, 111, 114), рахунка-фактури № 254 від 28.12.2016 (а.с. 60), акта звірки взаєморозрахунків від 10.04.2017 (а.с. 32, 61), вбачається, що позивач, як перевізник, надав, а відповідач, як замовник, прийняв міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу за маршрутом і на умовах, узгоджених сторонами у договорі № 28/12, заявці № 198 від 28.12.2016. Загальна вартість робіт (послуг) становить 6300 дол. США. Послуги виконані в повному обсязі, на оплату вартості перевезення (ставки фрахта) відповідачем сплачено позивачу 30.12.2016 - 3525,00 дол. США, 03.02.2017 - 1215,00 дол. США, 16.03.2017 - 300,00 дол. США.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що за розрахунком позивача несплачена вартість робіт (послуг) становить 1260 дол. США (еквівалентних 33818,40 грн.), вимога про їх стягнення, а також вимога про стягнення пені, згідно з п. 7.4. договору, за прострочення цього грошового зобов'язання у розмірі 9,32 дол. США (250,14 грн) за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017 є частиною предмета спору у даній справі.

Окрім цього, на підтвердження своїх вимог у частині стягнення 2500 євро (71675,00 грн) штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 18,50 євро (530,39 грн) пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення сплати штрафу з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол. США (8481,44 грн) збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України, позивач подав до суду першої інстанції лист простою, датований 09.02.2017, за підписом директора ТОВ «Харківенергоприбор», із якого вбачається, що автомобіль DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 прибув у м. Харків 28.12.2016, вибув 04.01.2017, простояв 8 діб, із них 48 годин під завантаженням (а.с. 23, 24); лист простою, датований 05.04.2017, за підписом директора компанії «Yolun ak bolsun», м. Ашхабад, Туркменістан, із якого вбачається, що автомобіль DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 прибув у м. Ашхабад 20.01.2017, вибув 09.02.2017, простояв 20 днів, сплатив штраф у міграції 345 дол. і 3200 манат по курсу на 05.04.2017 1 дол.=3.52 манат (а.с. 25, 26); платіжні документи від 09.02.2017, за якими сплатив 225 дол. США за повторне придбання маршрутної карти для проїзду в Туркменістані і страховку (а.с. 27,28); платіжні документи від 07.02.2017 і 09.02.2017, за якими сплатив 323 туркменських маната (що складає 91 дол. США) за стоянку автомобіля (а.с. 28, 29, 75); переписку по чату із замовником перевезення, в якій виконавець перевезення повідомляв замовника про вимушені затримки і інші обставини перевезення вантажу (а.с. 133-134).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2017 позивачем за вих. № 14 направлено відповідачу претензію про сплату 2400 євро штрафу за 24 доби понаднормативного простою автомобіля, яка відповідачем залишена без відповіді та без виконання (а.с. 30, 31).

Заперечуючи проти позову, відповідачем було подано до суду першої інстанції лист вантажоотримувача - компанії «Ашхабадська філія компанії Чалик Енерджі А.Ш.» (Calik Enerdji San. Ve Tic. A.S. Askabat Subesi, м. Ашхабад, Туркменістан) від 05.04.2017 вих. № 12/74, із якого слідує, що вантажоотримувач, у зв'язку з відсутністю коштів у водія перевізника ОСОБА_6, оплатив йому в рахунок фрахта за перевезення штраф в міграції за несвоєчасний вихід у розмірі 345 дол. США, штраф за перевізника у розмірі 3200 манат, штраф за несвоєчасний вихід на митному переході 450 дол. США. При перевезенні вантажу було пошкоджене лобове скло автомобіля, який перевозився, про що складений відповідний акт на туркменській мові в присутності російськомовного перекладача і водія ОСОБА_6 Понаднормативний простій автомобіля DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 відбувся при розмитненні вантажу у зв'язку з ненаданням Упаковочного листа (Paking list) відповідного вантажу, що перевозився у цьому автомобілі (а.с. 41, 115); акт пошкодження вантажу від 08.02.2017 на туркменській мові і фото таблиця до нього (а.с. 63, 64-70, 99-105); податкові декларації (розрахунки) по податку на прибутки іноземної організації - ПП «Золтрансавто», яка не здійснює діяльність в Республіці Білорусь» через постійне представництво, за 12 місяців 2016 року і 2 місяці 2017 року, довідку Золотоніської ОДПІ ГУ ДВС у Черкаській області від 04.01.2017 про президентство України ПП «Золтрансавто» у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Республікою Білорусь, із яких слідує, що сума неповернутого ПТУП «Миронов В.А.» податку складає за 2016 рік у сумі 440,66 Біл. рублів, за 2017 рік - 294,88 Біл. рублів (а.с. 42-54, 73, 87, 88-98); переписку замовника перевезення і вантажоотримувача, замовника перевезення і виконавця про причини простою автомобіля і про додаткове погодження суми фрахту (а.с. 62, 71, 124, 125).

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 1260 дол. США - є обґрунтованими. Тоді як вимоги в частині стягнення 2500 євро штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу, 9,32 дол. США пені, 18,50 євро пені та 316 дол. США збитків - суд першої інстанції визнав недоведеними і з цих підстав у їх задоволенні відмовив.

Суд апеляційної інстанції (з урахуванням положень п.п. ґ) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України) погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, керуючись наступними нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 10 ЦК України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Судом першої інстанції правомірно зазначено,що преамбулою Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978, визначено, що визнаючи бажаність стандартизації умов, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, в тому, що стосується документів, які застосовуються під час такого перевезення, та відповідальності перевізника, договірні сторони домовились про наступне: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 п. 1);

вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9 п. 1);

перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду (ст. 16 п. 1);

в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами (ст. 31 п. 1).

Згідно з Законами України від 01.08.2006 № 57-V і від 16.10.2012 № 5438-VI, відповідно, Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) і до Протоколу до Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач у порушення умов договору і наведених норм законодавства свої зобов'язання з оплати вартості перевезення в сумі 1260 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн, не виконав. А тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

Окрім суми основного боргу, позивач просив також стягнути з відповідача 2500 євро (71675,00 грн) штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 9,32 дол США (250,14 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 18,50 євро (530,39 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол США (8481,44 грн.) - збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України. Саме в цій частині апелянт фактично оскаржує рішення в частині стягнення пені та штрафу.

Як зазначалось раніше, в обґрунтуванні позову в частині вимог про стягнення штрафу і пені позивач посилався на умови пунктів 7.4., 7.5. договору, а збитків - на норми ст.ст. 22, 623 ЦК України.

За умовами договору № 28/12 від 28.12.2016 сторони погодили, що замовник здійснює всі розрахунки за перевезення шляхом безготівкового перерахування коштів в рублях РФ, білоруських рублях, доларах США, Євро виконавцю протягом 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів для оплати за надані послуги, визначених п. 6.3. цього договору (п. 6.2.); при порушенні замовником строків оплати, передбачених п. 6.2. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення платежу; замовник сплачує штраф за понаднормативний простій у розмірі, еквівалентному 100 євро за кожну почату добу понаднормативного простою автотранспортного засобу за умови повідомлення виконавця про початок простою і належного документального оформлення зазначеного факту в CMR-накладній або карті простою (п. 7.5.). У випадку виникнення спорів сторони будуть намагатись до їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо врегулювання не буде досягнуте, то спори підлягають розгляду в судовій інстанції за місцем знаходження (реєстрації) позивача.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що доказів надсилання (вручення) відповідачу оригіналів документів для оплати за надані послуги в порядку, визначеному п.п. 6.2., 6.3. цього договору, позивач не надав, відтак неможливо встановити період прострочення, тому його вимога в частині стягнення пені за прострочення розрахунків є недоведеною, а стягнення пені за прострочення сплати штрафу умовами договору не передбачено. А тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні пені.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем умов договору, що зумовлено простоєм транспортного засобу та стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявка № 198 від 28.12.2016, укладена сторонами на виконання договору № 28/12 від 28.12.2016 перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, не містить достатньої інформації щодо здійснення спірного перевезення, наявність якої необхідна для визначення кола прав і обов'язків сторін при здійсненні саме спірного перевезення, та їх відповідальності за порушення зобов'язань.

Тоді як примірники CMR, подані сторонами, не є копіями одного документа - CMR № 585115 від 30.12.2017, заповнення (складення) CMR-накладної здійснено з недотриманням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ). А тому наявні CMR-накладні в матеріалах справи не є належним, допустимим, достатній та достовірним доказом в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

Щодо поданих позивачем листів простою, як доказів наявності події понаднормативного простою автотранспортного засобу, суд апеляційної інстанції зазначає, що з вказаних листів не вбачається, що такий простій відбувся з вини відповідача, належних доказів саме його вини позивачем у порушення положень ст. 74 ГПК України надано не було.

Більше того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відмітки в CMR-накладній про понаднормативний простій автотранспортного засобу відсутні в порушення п. 7.5. договору.

А тому стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2500 євро (71675,00 грн) за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору за умови неналежного оформлення документів - є необґрунтованим.

Щодо вимог позивача про стягнення 316 дол США (8481,44 грн) - збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-7гс15 на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).

В даному випадку позивачем у розумінні ст. 74 ГПК України не доведено, зокрема, наявність вини відповідача, що обґрунтовується вищевикладеним, а тому й стягнення збитків з відповідача є неправомірним. Таким чином доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення апеляційної скарги.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, ч. 3 ст. 269 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золтрансавто" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 у справі № 925/503/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 у справі № 925/503/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/503/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню, крім винятків, встановлених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 27.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім