Постанова № 73697799, 26.04.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. Справа № 917/668/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1

відповідача - адвокат ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Гадячсир” (вх. № 552П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/668/16, (повний текст якої складено 20.02.2018 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А.)

за позовом ТОВ “Агрофірма “імені Довженка”, Полтавська область

до ТОВ “Гадячсир”, Полтавська область

про стягнення 14 520 276,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2018р. у справі №917/668/16 у задоволенні заяви ТОВ “Гадячсир” про відстрочення виконання рішення у справі №917/668/16 відмовлено.

ТОВ “Гадячсир” з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі №917/668/16 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ “Гадячсир” про відстрочення виконання рішення задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у даній справі клопотання заявника апеляційної скарги про відновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги відновлено. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Запропоновано позивачу до 16.04.2018 подати через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України). Призначено справу № 917/668/16 до розгляду на 17.04.2018.

16.04.2018 за вх. № 2874 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 26.04.2018.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як свідчать матеріали справи, Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі №917/668/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" 2 593 765,57 грн відсотки за користування грошовими коштами, передбаченими Угодою від 22.10.2016; 2 793 313,92 грн пеня за період з 23.10.2015 по 18.12.2016 pp. з врахуванням часткової сплати; 413 619,29 грн сума 3% річних за період з 23.10.2015 по 24.04.2016; 1 530 055,57 грн сума інфляційних втрат, 11 916,00 грн оплати за експертизу та 206 700,00 грн витрат з оплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили 16.11.2017 видано наказ на його виконання.

05.02.2018 ТОВ "Гадячсир" звернулося до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення на 18 місяців.

Обґрунтовуючи надану заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ "Гадячсир" є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції ТОВ "Гадячсир" є ринок Російської Федерації, куди експортується основна маса продукції підприємства (більше 90%).

Починаючи з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними чинниками, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача.

Зазначені обставини фактично позбавили можливості підприємства своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ "Гадячсир" у процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, а також призвели до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ "Гадячсир", внаслідок чого у товариства виникла кредиторська заборгованість перед позивачем.

Так, ТОВ "Гадячсир" має заборгованість із виплати заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму 642 700,00 грн.

Крім того, як вказує відповідач, згідно з висновками аудиту ТОВ “Гадячсир”, проведеного ПП “Аудит-К”, фінансовий стан Товариства не стійкий. Товариство не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, та розширення своєї діяльності. Грошових коштів недостатньо для погашення своєї короткострокової заборгованості. Товариство не забезпечене власними оборотними коштами. Для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо. У Товариства відсутня маневреність власного капіталу, структура оборотних засобів є незадовільною, у зв'язку з відсутністю ліквідних активів; фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансуванні діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів. Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ “Гадячсир” призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства. Рекомендується Товариству вжити всіх заходів до укладання мирових угод з кредиторами або іншим чином розстрочити платежі до повного погашення заборгованості.

Як зазначає боржник, з метою отримання доходу найближчим часом, Товариство уклало ряд вигідних контрактів, в Додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, що є підтвердженням вжиття Товариством заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду та уникнення банкрутства Товариства, зокрема, Контракт № 1501 від 15.01.2018, укладений між ТОВ “Гадячсир” та ТОВ “KAZ-IMPORT” (республікам Казахстан) з графіком поставок на орієнтовну суму 36 116 437,50 доларів США, що підтверджується Додатковою угодою до Контракту № 1501 від 15.01.2018, Договір поставки № 16 від 16.01.2018, укладений між ТОВ “Гадячсир” та ПП “ТРАНЗИТЕКСПО” з графіком поставок на суму 972 669 909,00 грн, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 16.01.2018.

Боржник вказує на наявність значної заборгованості перед банками за укладеними кредитними договорами та за податковими зобов'язаннями. Також, зазначає, що на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП 51134720, що перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області з ТОВ "Гадячсир" підлягає до стягнення сума у розмірі 11 113 935,63 грн.

На підтвердження факту скрутного економічного становища відповідач посилається на Звіт про сукупний дохід за 2015, Звіт про сукупний дохід за 2016 рік, Звіт про сукупний дохід за 9 місяців 2017 року, Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" станом на 30.09.2017, Звіти з праці за січень – листопад 2017 року.

Отже, боржник посилається на неможливість виконання рішення суду та сплату суми, що підлягає до стягнення за наказом у даній справі у найближчий час, оскільки це може значно погіршити і так тяжкий фінансовий стан, призвести до значних негативних наслідків для підприємства, невчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, до повної неплатоспроможності підприємства перед іншими контрагентами. Негайне та примусове виконання рішення суду заблокує господарську діяльність товариства-боржника та унеможливить виконання підприємством своїх зобов'язань як перед стягувачем в даній справі, так і перед іншими контрагентами.

Стягувач проти задоволення заяви заперечує, вважає, що боржником не доведені обставини, на які він посилається, обґрунтовуючи необхідність надання відстрочення виконання рішення, мають особливий характер та впливають на можливість виконання ним рішення суду. Також, зазначає, що відповідачем до заяви не додано жодних належних доказів відсутності коштів та майна на виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

При цьому зазначив, що при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом першої інстанції враховано матеріальні інтереси обох сторін.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом не використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в ухвалі суду, не узгоджуються з приписами норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржник посилається на тяжке фінансове становище, що спричинене відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією продуктового ембарго. Разом з тим, як зазначає сам відповідач, дана обставина має місце ще з 2014 року, в той час як заборгованість ТОВ “Гадячсир” стягнута рішенням суду на користь ТОВ Агрофірма “ім. Довженка”, виникла у зв'язку з невиконанням ним умов договору № 1/1214/35 постачання молока коров'ячого незбираного від 20 грудня 2014 року та Угоди від 22 жовтня 2015 року про розірвання договору постачання молока коров'ячого незбираного № 1/1214/35 від 20.12.2014 р. та порядок виконання зобов'язань між ТОВ “Гадячсир” та ТОВ Агрофірма “ім. Довженка”.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, ТОВ «Гадячсир» є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ «Гадячсир» є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції ТОВ “Гадячсир” був ринок Російської Федерації, куди експортувалася основна маса продукції підприємства (більше 90%). Але з липня 2014 року заборонено ввезення і реалізацію на території РФ продукції українських товаровиробників, введено обмеження на транзит продукції митною територією до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, тобто ТОВ “Гадячсир” було закрито основний ринок збуту своєї продукції, що призвело до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача, та як наслідок вказані обставини позбавили ТОВ "Гадячсир" можливості своєчасного розрахунку з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію, яка використовується в процесі переробки сировини та виготовлення продукції, зокрема, сиру.

В підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем надано Звіти про сукупний дохід за 2015 рік, за 2016 рік, за 9 місяців 2017 та Звіти про фінансовий стан (баланс) ТОВ “Гадячсир”, Звіт з праці за січень - листопад 2017 року, які свідчать про збитковість підприємства та наявність значної заборгованості перед працівниками по заробітній платі.

Також, згідно висновків аудиту ТОВ «Гадячсир», проведеного ПП «Аудит-К» (копія висновку додається), аудитори прийшли до висновку, що фінансовий стан Товариства не стійкий. Товариство не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, та розширення своєї діяльності. Грошових коштів недостатньо для погашення своєї короткострокової заборгованості. Товариство не забезпечене власними оборотними коштами. Для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо. У Товариства відсутня маневреність власного капіталу, структура оборотних засобів є незадовільною, у зв'язку з відсутністю ліквідних активів; фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів. Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ «Гадячсир» призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства. Рекомендується Товариству вжити всіх заходів до укладання мирових угод з кредиторами або іншим чином розстрочити платежі до повного погашення заборгованості.

Колегією суддів враховано, надані відповідачем докази вжиття заходів зі стабілізації об’ємів виробництва, а саме: міжнародні договори та контракти з поставки продукції на 2018 рік, що може сприяти продовженню господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

Судом апеляційної інстанції досліджено

- укладений між ТОВ “Гадячсир” та ТОВ «KAZ-IMPORT», республіка Казахстан, договору № 1501 від 15.01.2018, з графіком поставок на орієнтовну суму 36 116 437,50 доларів СІЛА, що підтверджується Додатковою угодою до Контракту № 1501 від 15.01.2018

- укладений договір поставки № 16 від 16.01.2018 між ТОВ «Гадячсир» та ПП «ТРАНЗИТЕКСПО» з графіком поставок на суму 972 669 909,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 16.01.2018.

Отже, зазначені міжнародні договори постачання продукції, з урахуванням їх загальної вартості та строків поставки, можуть вважатися підтвердженням реальної можливості виконання відповідачем рішення суду.

В той час, як одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення у ТОВ “Гадячсир” заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника, призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутства, що унеможливить виконання рішення суду. Відтак заходи примусового стягнення з ТОВ “Гадячсир” заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення діяльності ТОВ “Гадячсир” та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Доводи стягувача про те, що надання відстрочки виконання рішення суперечать практиці Європейського Суду, за якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Дійсно, надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що тривалість судового розгляду у цій справі становило сім місяців, починаючи з прийняття справи до розгляду 26.04.2016 та до 01.11.2017 - моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Відповідно до заяви від 05.02.2018 про відстрочку виконання рішення повна сплата заборгованості має бути здійснена не пізніше 15.08.2018. Тобто, на даний час до витікання максимального (річного) строку відстрочення виконання зобов’язанням залишилося тільки три місяці.

Цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та значний розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, боржник через встановлені судами причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 16.11.2016 у справі №921/830/15-г/16, від 26.04.2017 у справі № 917/747/16, постанові Верховного суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

В цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Отже, враховуючи викладене, оскільки обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення. Приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані відповідачем документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ “Гадячсир”, вжиті відповідачем заходи зі стабілізації об’ємів виробництва, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено заяву про відстрочення виконання рішення з додатками до неї, що призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/668/16 скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.2 ч.1 ст.275, п.1 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ “Гадячсир” на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/668/16 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/668/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Гадячсир" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі № 917/668/16 задовольнити частково.

Надати ТОВ "Гадячсир" відстрочку у виконанні рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі № 917/668/16 на 12 місяців.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 27.04.2018.

Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.