Постанова № 73697601, 25.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. Справа№ 927/9/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Макишинський Сад"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. (повний текст складено 12.03.2018р.)

у справі № 927/9/18 (суддя І.А. Фетисова )

за позовом Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою

до відповідача: Фермерського господарства "Макишинський Сад"

про стягнення 35 237,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Макишинський Сад" на користь Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою заборгованість по відшкодуванню земельного податку в сумі 35 203,61 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 197,85 грн. та 1 598,44 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018 року по справі № 927/9/18 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Усі витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фермерського господарства "Макишинський Сад" 04.04.2018р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Макишинський Сад" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі 927/9/18, та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн.*100 = 176 200 грн.).

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 927/9/18 є вимоги про стягнення 35 237,99 грн. вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

20.04.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі 927/9/18 залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.09.2017р. у справі 927/795/17 за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивач 1 - Чернігівська обласна рада, позивач 2 - Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою до відповідача Фізична особа - підприємець Каленик Ганна Андріївна про стягнення 12163,17 грн., встановлено, що нежитлові приміщення, в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області розташовані за адресом м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1 перебувають в оперативному управлінні Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (позивача у цій справі), а тому наявність права у позивача на передачу в оренду вказаних приміщень, з урахування ст. 75 ГПК України, як преюдиційна обставина не потребує доказування.

Окрім того, 30.08.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Чернігівської області № 19.

У відповідності до п. 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1 та перебуває в оперативному управлінні Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Згідно з п. 1.1.1 договору приміщення, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 266 кв. м, що має окремий вхід.

Пунктом 1.2 договору встановлено, майно передається в оренду з метою виробничого призначення.

01.11.2016р., сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресом м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування.

Відповідно до п. 3.2 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1.12 договору, орендар повинен перераховувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно орендованій площі на рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків.

Пунктом 10.1 договору встановлений строк дії договору з 01.11.2016р. по 30.10.2019р. включно.

Між позивачем та відповідачем 20.10.2016р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Чернігівської області № 20.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1 та перебуває в оперативному управлінні Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Пунктом 1.1.1. договору встановлено, що в оренду передаються приміщення, які знаходяться на 2 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 276,3 кв. м, що має окремий вхід.

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою виробничого призначення.

01.11.2016р. сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресом м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування.

Відповідно до п. 3.2 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1.12 договору орендар повинен перераховувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно орендованій площі на рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк дії договору з 01.11.2016р. по 30.10.2019р. включно.

15.03.2017р. позивачем було вручена відповідачу претензія № 93 від 02.03.2017р. (що підтверджується написом та підписом на претензії) про порушення зобов'язань по договорам оренди №№ 19 та 20 (пункт 5.1.12) та з проханням погасити заборгованість в розмірі 7327,80 грн. по відшкодуванню земельного податку за листопад-грудень 2016, січень 2017.

20.06.2017р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 505 від 19.06.2017р. про порушення відповідачем зобов'язань по договорам оренди № 19 та № 20, а саме не сплачено орендну плату за квітень 2017р., заборгованість по відшкодуванню земельного податку на суму 17476,96 (договір № 19 - 8618 грн., договір № 20 - 8858,96 грн.). Зазначив, що рахунки на відшкодування були надіслані відповідачу та отримані ним.

22.06.2017р., претензія отримана відповідачем, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення № 00029832, яка наявна в матеріалах справи.

Позивачем, 26.09.2017р. було направлено відповідачу лист № 615 від 26.09.2017р., що в зв'язку з відмовою в отриманні рахунків по відшкодуванню земельного податку надсилає копії рахунків за листопад-грудень 2016р., січень-серпень 2017р., та копії актів звірки, один з яких повернути з підписом та печаткою.

30.11.2017р. було складено акт про передачу рахунків на оплату по відшкодуванню земельного податку в присутності свідків представнику відповідача Дрозденко М.В. було передано рахунки на оплату №№ 000016 від 31.01.2017р. - 2395,24 грн. за грудень 2016р., 000015 від 31.01.2017р. - 2395,24 за листопад 2016р., 80000000042 від 05.04.2017р. - 2537,29 грн. за березень 2017р., 80000000062 від 05.05.2017р. - 2537,29 грн. за квітень 2017р., 80000000081 від 02.06.2017р. - 2537,29 грн. за травень 2017р., 80000000101 від 10.07.2017р. - 2537,29 грн. за червень 2017р., 80000000117 від 01.08.2017р. - 2537,29 грн. за липень 2017р., 80000000133 від 05.09.2017р. - 2537,29 грн. за серпень 2017р., 80000000155 від 11.10.2017р. - 2537,29 грн. за вересень 2017р., 80000000171 від 09.11.2017р. - 2537,29 грн. за жовтень 2017р.

Також в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу цінним листом з описом вкладення 26.12.2017р. рахунків №№ 80000000181 від 01.12.2017р. на суму 2537,29 грн. за листопад 2017р. та 80000000185 від 04.12.2017р. на суму 2537,29 грн. за грудень 2017р..

Отже, позивачем виконано свій обов'язок щодо направлення (вручення) відповідачу щомісячних рахунків по відшкодуванню плати за землю з листопада 2016р. по грудень 2017р.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки умовами п.5.1.12 договорів №19,20 передбачено обов'язок відповідача відшкодовувати плату за користування земельною ділянкою, що свідчить про виникнення грошового обов'язку відповідача на підставі договорів, місцевий господарський суд правомірно відхилив заперечення відповідача щодо наявності позадоговірних відносин та наявності (на думку відповідача) у позивача права на стягнення збитків.

Як встановлено ст. 284.3. Податкового Кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 797 ЦК України передбачено: плата, що справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин), складається з плати за користування ними та плати за користування земельними ділянками, а тому враховуючи письмову домовленість сторін викладену у п.5.1.12 договорів №19,20 покладення на відповідача обов'язку відшкодувати таку плату є правомірним, в т. ч. виходячи з приписів ст.284.3 ПК України.

Разом з тим, враховуючи зміст зазначених умов п.5.1.12 договорів №19,20 , апеляційний суд вважає, що сторонами досягнута домовленість щодо обов'язку по здійсненню відповідачем (орендарем) компенсаційних відшкодувань позивачу (орендодавцю) понесених сум витрат, в зв'язку з оплатою останнім плати за землю як користувача земельною ділянкою на підставі акту ЯЯ №370622. Такий грошовий обов'язок відповідача є похідним від основного зобов'язання, виходячи з суті орендних правовідносин та встановлений саме за домовленістю сторін договорів оренди №№19,20.

Жодного доказу на підтвердження використання орендованих приміщень для виробництва, в зв'язку з чим відповідач вважає вірним інший розмір земельного податку та використання земельної ділянки для громадського призначення, а не для комерційного використання, доказів вчинення відповідачем дій з намірами врегулювати розмір земельного податку після листопада 2016р. до січня 2018р., доказів неможливості користування земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Тому, посилання скаржника на інше цільове призначення земельної ділянки "для громадського призначення", правильного іншого розміру земельного податку 530,43 грн. як для промислового використання, апеляційним судом до уваги не приймається й не спростовують вище зроблений висновок суду першої та апеляційної інстанції щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню земельного податку.

З матеріалів справи, а саме з податкових декларацій з плати за землю за 2016р. та 2017р. роки вбачається, що позивачем визначені суми орендної плати (за рік) за земельну ділянку 0,12 га по вул. Стрілецька,1 в м. Чернігів з кадастровим номером 7410100000:02:008:0048 по державному акту ЯЯ №370622 на право постійного користування земельною ділянкою в розмірах відповідно 15830,11 грн. та 42165 грн.

Матеріали справи місять докази оплати позивачем земельного податку, як платником податків, а саме платіжні доручення №№ 1535 від 16.11.2016р. на суму 6199,39 грн. за листопад 2016р., 1534 від 16.11.2016р. на суму 5848,18 грн. за листопад 2016р., № 141 від 17.02.2017р. на суму 5421,17 грн. за січень 2017р., № 373 від 22.03.2017р. на суму 5421,17 грн. за лютий 2017р., від 25.04.2017р. на суму 5421,17 грн. за березень 2017р., 756 від 23.05.2017р. на суму 5421,17 грн. за квітень 2017р., 923 від 23.06.2017р. на суму 3734,57 грн. за травень 2017р., 1064 від 26.07.2017р. на суму 4577,87 грн. за червень 2017р., 1130 від 23.08.2017р. на суму 4262,91 грн. за липень 2017р., 1340 від 22.09.2017р. на суму 3601,41 грн. за серпень 2017р., від 25.10.2017р. на суму 3601,41 грн. за вересень 2017р., 1702 від 20.11.2017р. на суму 3601,41 грн. за жовтень 2017р., 1805 від 05.12.2017р. на суму 3601,41 грн. за листопад 2017р., 1806 від 05.12.2017р. на суму 3601,41 грн. за грудень 2017р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем понесені витрати зі сплати земельного податку, в т. ч. за земельну ділянку по вул. Стрілецька,1 в м. Чернігів, на якій розташований орендований відповідачем об'єкт нерухомості, а саме (1 та 2 поверх) на умовах договорів оренди №№19, 20.

Щодо методології розрахунку позивача сум плати за земельну ділянку то судом апеляційної інстанції здійснено перевірку правомірності визначених показників та розмірів та встановлено наступне.

Позивачем, для розрахунку розміру відшкодування земельного податку, здійснено визначення показників співвідношення орендованих відповідачем площ за умовами договору №19 - 266 м. кв, по договору №20 - 276,3 м.кв до загальної площі об'єкту нерухомості 751 м.кв. Такий показник становить 0,354 по договору №19 (266:751 +0,354) , по договору №20 показник становить 0,368 (276,3:751=0,368) . В подальшому розрахунок відшкодування орендної плати позивачем проведено із визначенням площ земельної ділянки, а саме по договору №19 за 2016 рік : 0,354*1200 =425 кв.м * 1105,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки ) * 3 =14089,64 грн. (річний розмір орендної плати) : 12 = 1174,14 грн.; за 2017 рік : 0,354*1200 =425 кв.м * 1171,25 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки ) * 3 =14934,61 грн. (річний розмір орендної плати) : 12 = 1244,55 грн.;

по договору №20 за 2016 рік 0,368*1200 =442 кв.м * 1105,07 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки ) * 3 =14653,23 грн. (річний розмір орендної плати) : 12 = 1221,10 грн.; за 2017 рік 0,368*1200 =442 кв.м * 1171,25грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки ) * 3 =15512,9 грн. (річний розмір орендної плати) : 12 = 1292,74 грн.

Застосовані позивачем розміри нормативно грошової оцінки земельної ділянки відповідають наданими підтверджуючим документам, а саме податковим деклараціям та відомостям з Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодування земельного податку в сумі 35237,99 грн. по договорам №№ 19 та 20 за період з листопада 2016р. по грудень 2017р., з яких заборгованість по договору № 19 становить 17282,89 грн. та по договору № 20 - 17955,10 грн. За 2016 рік заборгованість - 4790,48 грн., за 2017 рік - 30447,51 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість по відшкодуванню земельного податку за 2016 рік в сумі 4756,10 грн., за 2017 рік в сумі - 30443,13 грн. підтверджується матеріалами справи. В решті позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 34,38 грн. за 2017 рік має бути відмовлено, оскільки виходячи з сумового процентного співвідношення (0,368+0,354 =0,722) орендованого відповідачем приміщення по всьому об'єкту оренди по договором №№19,20 , а саме 0,722 , до площі земельної ділянки та її вартості з січня по грудень 2017 року (42165 грн.), відшкодування має становити 30443,13грн., а не 30477,51 грн. як заявлено позивачем.

Згідно з ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Статтею 797 ЦК України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як свідчать вказані приписи законодавства, сторони можуть, але не зобов'язані, визначити розмір земельної ділянки яка передається наймачу, однак з матеріалів справи не вбачається такого визначення за умовами договорів №№19,20, а тому позивачем правомірно обраховано земельний податок виходячи з загального розміру земельної ділянки 0,1200 га із застосуванням принципу пропорційності орендованих приміщень відповідачем.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи не містять доказів відшкодування земельного податку та відповідачем не спростовані належними доказами позиція позивача.

Як встановлено приписами ч.3,4 ст.80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. При цьому, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про не прийняття до уваги наданих відповідачем в судовому засіданні при розгляді справи по суті 06.03.2018р. доказів із зазначенням про отримання їх після закінчення підготовчого засідання, а саме лист відповідача №6 від 26.02.2018р. Чернігівському міському голові, фотокопії примірників проектів не укладених договорів про відшкодування земельного податку, лист відповідача №58 від 11.07.2017р. начальнику управління земельних ресурсів лист позивача №641 від 30.11.2016р. начальнику управління земельних ресурсів м. Чернігів, листи управління земельних ресурсів позивачу про нормативно грошову оцінку земельних ділянок на 2015,2016, 2017 роки, про конкретизацію інформації, оскільки неможливість їх отримання суду належним чином не обґрунтована та не доведена.

Суд першої інстанції зробив такий висновок щодо наданого позивачем клопотання про приєднання доказу, а саме листа управління земельних ресурсів №605 від 23.01.2017р.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття до уваги посилань відповідача на існування аналогічного спору між тими ж сторонами, в зв'язку з чим заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, не задоволено місцевим господарським судом, враховуючи наступне.

За результатами розгляду справи 927/880/17 Господарським судом Чернігівської області винесено 17.10.2017р ухвалу про залишення позову Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1 - Чернігівської обласної ради, позивача 2 - Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою до Фермерського господарства "Макишинський Сад" про стягнення 22551 грн. 54 коп. без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. ухвала Господарського суду Чернігівської області по справі 927/880/17 залишена без змін й набрала законної сили. Таким чином, на момент винесення рішення по цій справи, спір на розгляді господарського суду Чернігівської області у справі 927/880/17 відсутній.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті відшкодування земельного податку, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме заборгованість по відшкодуванню земельного податку за 2016 рік в сумі 4756,10 грн., за 2017 рік в сумі - 30443,13 грн., всього в сумі 35199,23 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 34,38 грн. за 2017 рік відмовлено правомірно.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з правовою допомогою в сумі 2 197,85 грн.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі № 927/9/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Фермерського господарства "Макишинський Сад", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010р. зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Макишинський Сад" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі № 927/9/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Макишинський Сад" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі № 927/9/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2018р. у справі № 927/9/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/9/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров

Повний текст постанови складено 25.04.2018р.