Рішення № 73697454, 18.04.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Херсон Справа № 923/1178/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі судового засідання Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, (74312, Херсонська область, Бериславський район, с. Раківка, вул. Миру, 8)

до

відповідача-1: Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, (74300, Херсонська область, м. Берислав, пл. Перемоги, 2)

відповідача-2: Фермерського господарства "Харізма" (74312, Херсонська область, Бериславський район, с. Раківка)

про розірвання договору оренди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, договір від 21.12.2017,

від відповідача-1: ОСОБА_2 представник, довіреність № 001/24-849/0/2018/602-04 від 13.03.2018,

від відповідача-2: ОСОБА_3, адвокат, угода від 10.01.2018

Раківська сільська рада Бериславського району Херсонської області (позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач-1), Фермерського господарства "Харізма" (відповідач-2) про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою суду від 27.12.2017 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 27.03.2018р., закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 16.03.2018 року об 11:30 год.

Розпорядженням № 55 від 13.03.2018 керівника апарату суду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. справу № 923/1178/17 призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Немченко Л.М.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2018 суддя Немченко Л.М. прийняла справу № 923/1178/17 до свого провадження та призначила справу до розгляду по суті в засіданні на 16.03.2018.

Розгляд справи розпочатий 16.03.2018 з перервою до 11.04.2018 відповідно до ч. 3 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 11.04.2018 представник відповідача-2 - Фермерського господарства "Харізма" заявив клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки він заявив клопотання про залучення документів, які зазначені у супровідному листі та додані до відзиву. Враховуючи, що ці документи мають важливе значення для вирішення справи, просить суд про повернення до стадії підготовчого провадження.

За таких обставин суд прийняв доводи заявника, постановив ухвалу про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 18.04.2018.

В судовому засіданні від 18.04.2018 суд постановляє ухвалу про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач-1 проти позову заперечує та пояснює, що між відповідачем-1 (Орендодавець) та відповідачем-2 (Орендар) укладені договір оренди землі не витребуваних земельних часток (паїв) відповідно до статті 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, загальною площею 18,0266 га, із них:

- площею 9,0364 га, кадастровий номер 6520686600:05:021:0003, в контурі №64, ділянка №3;

- площею 9,9902 га, кадастровий номер 6520686600:05:021:0004, в контурі №64, ділянка №4;

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду (не витребувані паї) Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Вищезазначений договір оренди землі укладений терміном на 10 років або до моменту отримання громадянами правовстановлюючих документів на земельні частки (паї), як це передбачено законодавством України.

Відповідач-1 погоджується, що позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки. У зв'язку з цим він дійсно набув право комунальної власності на орендовану земельну ділянку площею 9,0364 га, кадастровий номер 6520686600:05:021:0003, в контурі №64, ділянка №3.

Відповідач-1 пояснив, що на підставі поданого Раківською сільською радою клопотання від 31.07.2017 за №237/02-36, районною державною адміністрацією направлено на адресу відповідача-2 відповідного листа від 22 вересня 2017 року за №001/15-2425/0/2017/602-04 щодо необхідності внесення змін до договору оренди землі. Раківським сільським головою подано повторне клопотання від 11 грудня 2017 року №381/02-36 щодо внесення змін до договорів оренди землі на яке надано відповідь від 27 грудня 2017 року №001/3411/0-2017/15/602-04-3508 .

Відповідач-1 зазначив, що йому відомо про те, що відповідач-2 звернувся листом від 13.11.2017 року № 16 до Раківської сільської ради щодо внесення змін до договору оренди землі, а саме змінити сторону Орендодавця.

У зв'язку з цим, Раківська сільська рада направила до районної державної адміністрації відповідне клопотання від 16.11.2017 № 358/02-28 з метою вирішення вищезазначеного питання.

Відповідач-1 пояснив, що 20 листопада 2017 року відбулося засідання постійної районної комісії по розгляду, вирішенню та врегулюванню земельних відносин, на якій розглянули, подані разом з додатками клопотання Раківського сільського голови щодо необхідності внесення змін до діючих договорів оренди землі, на які громада набула права комунальної власності, зокрема і щодо вищезгаданого договору оренди землі.

Відповідач-1 дійшов до висновку, що сам по собі факт набуття позивачем права власності на земельні ділянки, які є частиною земельних ділянок переданих в користування, не є підставою для безумовного розірвання договору оренди земельної ділянки, а лише дає підстави внесення відповідних змін до нього, тому просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Відповідач-2 також проти позову заперечує та просить суд відмовити повністю в задоволенні позову. Відповідач-2 надав докази про засіяння озимими культурами спірної земельної ділянки осінню 2017 року.

Також він пояснив, що земельна ділянка передана в оренду відповідачу-2 на підставі ст. 13 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)», тобто до моменту отримання власниками паїв державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідач-2 доводить, що позивач помиляється, вважаючи, що набуття ним права комунальної власності на спірну земельну ділянку є підставою для припинення договору оренди землі п.37 договору оренди землі від 10.02.2017 за яким дія договору припиняється, зокрема, в разі оформлення громадянами власниками земельних часток (паїв) права власності на орендовані земельні ділянки.

Відповідач-2 вважає, що із системного аналізу статей 1, 5, 13 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)», статей 81, 82, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 324-327 ЦК України можна зробити такі висновки:

- Законодавець відрізняє право власності територіальної громади - комунальна власність, від права приватної власності, суб’єктами якої є фізичні та юридичні особи.

- Органи місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади, як юридичні особи, не є суб’єктами ст. 13 Закону України - «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)». А відтак набутті Раківською сільською радою в комунальну власність вищезазначеної земельної ділянки та виділення її в натурі не є підставою для припинення договору оренди землі від 10.02.2017 року між відповідачами 1 та 2.

Щодо вимоги про розірвання договору відповідач-2 доводить, що фактів, які б свідчили про наявність підстав визначених ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, п.38 спірного договору для розірвання оспорюваного договору оренди землі позивач не навів, доказів, що б підтверджували такі факти не надав.

На думку відповідача-2 твердження позивача, що ситуація, коли відбулася заміна власника землі (орендодавця), а договір оренди землі між попереднім власником та орендарем продовжує діяти, що спричиняє збитки місцевому бюджету не може прийматися до уваги, оскільки зазначені збитки мають уявний характер. Якщо після укладення договору оренди виявляється, що орендна плата могла бути вищою при укладенні договору з іншої особою, то це не є підставою для розірвання договору, оскільки не може вважатися істотним порушенням договору другою стороною, за змістом ст. 651 ЦК України.

Відповідач-2 звернув увагу суду, що він є добросовісним та сумлінним Орендарем, своєчасно сплачує орендну плату та виконує всі інші обов’язки відповідно до вимог Закону та договору оренди землі.

18.04.2018 відповідач-2 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за поданим до Господарського суду Херсонської області позовом ФГ "Харізма" до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, треті особи Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області, Раківська сільська рада Бериславського району Херсонської області, про визнання нечинним рішення державного реєстратора Милівської сільської ради ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 36133876 від 13.07.2017 р. 16:14:42.

Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки відсутні докази відкриття провадження у справі за заявою, з якою відповідач-2 звернувся до Господарського суду Херсонської області 16.04.2018 та вважає її передчасною.

Згідно із ст.222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

10.02.2017 між Бериславською районною державною адміністрацією (Відповідачем-1, Орендодавцем) та Фермерським господарством «Харізма» (Відповідачем-2, Орендарем) укладено договір оренди землі, яким Орендодавець передав орендарю в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення з метою вирощування сільськогосподарських культур із земель резервного фонду (не витребувані паї) загальною площею 18,0266 га, в тому числі ріллі 18,0266 га, із них:

- площею 8,9902, кадастровий номер 6520686600:05:021:0004,

- площею 9,0364, кадастровий номер 6520686600:05:021:0003

розташованих на території Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, строком на 10 років, вказаний договір зареєстровано державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району 14.02.2017 за № 19036148, № 21381682. Відповідно до пункту 37 Договору оренди землі, зазначено, що дія договору припиняється у разі оформлення власником права власності на орендовані земельні ділянки.

В ході розгляду справи було встановлено, що земельні ділянки передано в оренду на підставі статті 13 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», положення якої зазначають, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Розпорядженнями голови районної державної адміністрації від 05 травня 2017 року №236 та від 29 травня 2017 року №287 відповідно до рішення Бериславського районного суду щодо визнання спадщини від умерлої, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність Раківській сільській раді земельні ділянки загальною площею -109,5700 га, в контурах №16, №17, №29, №42, №48, №49, №52, №64 із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства “Зоря" (невитребувані паї).

11 липня 2017 року Раківська сільська рада (позивач), на підставі рішення Бериславського районного суду, про визнання майна відумерлим зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку

- площею 9,0364, кадастровий номер 6520686600:05.021:0003, яка увійшла до орендованого масиву, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 арк. 19).

Судом встановлено, що 31.07.2017 позивач звернувся з листом до відповідача-1 з проханням припинити дію договору оренди земельної ділянки від 10.02.2017 кадастровий номер 6520686600:05.021:0003 (т. 1 арк. 20).

Судом встановлено, що 15.12.2017 Бериславською райдержадмінстрацією надано відповідь за якою пояснено, що відповідно до п. 30 договору зміна умов договору проводиться за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку. У свою чергу перехід права власності не є підставою зміни умов або припинення договору. Проте у даних правовідносинах зазначена норма Закону застосована бути не може, оскільки змінилась форма власності землі. Реалізація сільською радою своїх повноважень, визначених ст.134 ЗК України можлива після внесення відповідних змін до договору, про що сільську раду буде проінформовано додатково. (т. 1 арк. 21).

Позивач не погодився із такою позицією райдержадмінстрації та звернувся до суду з позовом за яким просить суд припинити договір шляхом його розірвання, оскільки він спричиняє збитки до місцевого бюджету, оскільки орендна плата у діючому договорі оренди значно нижча ніж прогнозована орендна плата, яка буде за договором оренди укладеним на конкурентних засадах сільською радою та переможцем земельних торгів. Дані ж земельні ділянки передано в оренду навіть без проведення процедури аукціону.

Позивач вважає, що припинення оскаржуваного договору сторони прямо пов’язано з настанням обставини реєстрації власником права на землю, що і відбулося, коли Раківська сільська рада зареєструвала право комунальної власності.

Позивач доводить, що хоч він і не є стороною договору, але звертається за його припиненням, враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові у справі № 13/264/07-НР від 11.02.2010 та у постанові у справі №5016/2885/2011(3/174) від 22.06.2012. Інтерес позивача, як власника землі є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004. Позивач доводить, що той факт, що він не є стороною спірного договору, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист охоронюваного законом інтересу.

Позивач обґрунтував свої вимоги нормами ст.ст. 19, 30, 25, 32, 17 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 6, 13 Закону України "Про оренду землі", ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)".

Згідно ч.1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із аналізу фактів, встановлених у ході розгляду справи у сукупності із аналізом норм чинного законодавства, суд дійшов до наступного.

Суд дійшов до висновку, що спірний договір за своєю природою є договором оренди земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

При цьому, Закон України "Про оренду землі" є спеціальним законом, який урегульовує правовідносини, що витікають із оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як витікає із п.1 договору оренди землі від 10.02.2017 об'єктом оренди є земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення із земель (невитребувані паї), які розміщені на території Раківської сільської ради на підставі розпорядження Бериславської райдержадмістрації від 29.06.2016 № 351 та № 352 "Про передачу земельної ділянки в оренду".

Договір підписаний сторонами та має державну реєстрацію в Державному кадастрі про право власності та речових прав на земельну ділянку.

Правовідносини оренди земель (нерозподілених паїв) урегульовані наступними законодавчими актами.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток паїв)" встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За п.16 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі земельні ділянки з видачею державного акту на право власності на землю.

Відповідно до статей 3, 5, 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Із огляду на умови договору оренди землі від 10.02.2017 він укладений щз дотримання вимог чинного законодавства.

Підстави для розірвання договору оренди землі судом, визначені законодавством України та договором.

Чинний договір може бути змінено або розірвано за правилами ст.651 або 652 ЦК України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правилами ст.652 ЦК України передбачено розірвання або зміна договору може мати місце у разі істотної зміни обставин.

Стаття 654 ЦК України містить вимогу про вчинення зміни або розірвання договору у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вказівку ч. 7 ст. 179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими ЦК України, а також те, що домовленість про зміну або припинення господарського договору теж має природу договору, така вимога ст. 654 ЦК України має враховуватись і додержуватись сторонами господарського договору.

Відповідно до п.1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором .

Водночас, нормами статті 188 ГК України визначено наступний порядок розірвання договору за пропозицією однієї із сторін: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, у разі якщо сторони недосягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір; змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду .

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення ти пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 2.20 та 2.21 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

За статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлені підстави припинення договору оренди землі, а саме такими підставами є:

– закінчення строку, на який його було укладено;

– викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

– поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

– смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

– ліквідації юридичної особи - орендаря;

– відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

– набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

– припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

В односторонньому порядку розірвання договору оренди землі можливе лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено в договорі оренди землі.

Судом встановлено, що за умовами п.36-40 договору від 10.02.2017 сторони погодили зміни та його припинення.

Так, за п. 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (у вигляді додаткової угоди). У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

За п.37 договору дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельних ділянок у власність;

- викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-Орендаря.

- оформлення громадянами власниками земельних часток (паїв) права власності на орендовані земельні ділянки.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

За п. 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За умовами п. 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно п. 40 договору сторони домовились, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов договору, або розірвання цього договору.

Судом проведено системний аналіз умов наведених норм чинного законодавства та умов договору у сукупності та суд прийшов до висновків, що чинне законодавство (Закон України "Про оренду землі", Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України) захищають право Орендаря на користування земельною ділянку протягом терміну дії договору оренди при умові добросовісності ним виконання договірних господарських зобов'язань. За законодавством договір може бути змінений, розірваний або припинений тільки за ініціативою однієї із сторін або настання обставин незалежних від волі сторін договору. Чинне законодавство не надає прав іншим особам, окрім сторін договору, ініціювати дострокове розірвання або припинення договору. Законодавство надає пріоритет погодженим сторонами умовам договору щодо урегулювання зміни, дострокового розірвання або припинення договору. Припинення землекористування земельною ділянкою Орендатором можливе тільки з моменту отримання власниками паїв державних актів на право власності на земельну ділянку. Як витікає із матеріалів справи, сторони уклали договір, де передбачили умови припинення договору та розірвання договору та зробили застереження, що дія договору припиняється, в тому числі і шляхом розірвання, крім визначених сторонами в договорі і в інших випадках, передбачених законом.

Як витікає із матеріалів справи, в ході розгляду не знайшло свого підтвердження факту отримання власником паю державного акту на право власності на земельну ділянку, тому позивач безпідставно вважає, що він набув прав власності на спірну земельну ділянку в розумінні ст.17, 16 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 05 травня 2017 року №236 та від 29 травня 2017 року №287 відповідно до рішення Бериславського районного суду щодо визнання спадщини від умерлої, земельні ділянки загальною площею -109,5700 га, в контурах №16, №17, №29, №42, №48, №49, №52, №64 із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства “Зоря" (невитребувані паї). Земельна ділянка контуром 64 (ділянка 3) площею 9,0364 га є складовою земельної маси, переданої в оренду за договором від 10.02.2017. При цьому, зазначена земельна ділянка стала комунальною власністю громади Раківської сільської ради.

За статтею 4 Закону України "Про оренду землі", зокрема Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. А саме, порядок продажу земельних ділянок або прав на них має проводитись у порядку визначеному ст. 134-136 Земельного кодексу України.

Після набуття прав комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6520686600605:021:003 позивач набув права правонаступника Орендодавця у відповідності до ст.770 ЦК України за якою передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої в найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Зазначена норма кореспондується з умовами п.40 договору, за яким у разі зміни власника на орендовані землі договір не може бути розірваний або змінений.

При таких обставинах суд прийшов до висновку, що договір оренди землі від 10.02.2017 не може бути припинений шляхом розірвання за ініціативою нового власника частини орендованої земельної ділянки, оскільки таке припинення суперечить умовам самого договору та чинного законодавства, зокрема ст.770, 651, 652 ЦК України, нормам Закону України "Про оренду землі".

Суд прийшов до висновку, що своїми правами щодо проведення земельних торгів Раківська сільська рада може скористатися після закінчення договору оренди від 10.02.2017.

Посилання позивача на пункт 37 договору як на підставу припинення договору в частині оформлення громадянами власниками земельних часток (паїв) права власності на орендовані земельні ділянки не є тотожною з обставинами справи, оскільки Раківська сільська рада, яка набула власності на земельну ділянку 3 контуру 64 не є фізичною особою, земельна ділянка після оформлення радою права набула комунальну форму власності , відповідно реалізація прав щодо неї має регулюватися нормами права, які регулюють правовідносини щодо розпорядження землями комунальної форми власності.

При таких обставинах суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Разом з тим, суд вважає, що позивач не позбавлений права скористатися набутими правами комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6520686600605:021:003 та у відповідності до ст.770 ЦК України, Закону України " Про оренду землі" виступити правонаступником Орендодавця у договорі від 10.02.2017 шляхом укладання додаткової угоди, після чого повноважно запропонувати Орендарю, при наявній необхідності, переглянути умови договору, в тому числі розмір орендної плати у порядку визначеного чинним законодавством.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв’язку з відмовою у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018

Суддя Л.М. Немченко