Рішення № 73697432, 23.04.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2018 р.Справа № 924/98/18м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Виноградова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Желіхівської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СВАТ Городищенське”, с. Городище Шепетівського району Хмельницької області

до фермерського господарства “Подільський аграрій - 2014”, м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 3538000,00 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - згідно з ордером

відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю “СВАТ Городищенське”, с. Городище Шепетівського району Хмельницької області звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства “Подільський аграрій - 2014”, м. Шепетівка Хмельницької області 3538000,00 грн.зворотної фінансової допомоги .

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач свої зобов’язання щодо повного повернення грошових коштів (зворотньої фінансової допомоги), перерахованих платіжним дорученням №675 від 27.12.2016р. згідно з договором позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. не виконав. При цьому посилається на положення ст. ст. 11, 526, 530, 625, 629, 1046 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 198 ГК України.

Крім того, у відповіді на відзив, посилаючись на ст. ст. 1046, 1047 ЦК України та платіжне доручення №675 від 27.12.2016 р., зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а саме - з 27.12.2016 р. Зауважив, що відповідач 08.09.2017 р. перерахував позивачу частину грошових коштів з призначенням платежу "повернення ЗФД згідно договору №27/12-2016Г від 27.12.2016", що свідчить про схвалення умов, визнання та прийняття до виконання договору. Стверджує, що договір підписаний директором позивача на час укладання договору, аналогічні підписи містяться і в протоколі, і в платіжному доручення, на які вказує відповідач.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 28.03.2018 р.), посилаючись на положення ст. ст. 11, 202, 207, 530, 626, 627, 638-640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 179 ГК України, вважає, що враховуючи те, що договір позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27.12.16 р. в редакції, наданій позивачем, відповідачем не підписано, будь-яких дій, які би свідчили про згоду відповідача з умовами, зазначеними саме у цьому договорі, відповідачем не вчинено, то сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх зазначених у договорі істотних умов, в тому числі щодо строків, порядку надання та повернення отриманих грошових коштів. Зауважив, що вимога про стягнення заборгованості відповідачу до подання позову не надсилалась, на копії договору міститься підпис не директора товариства станом на дату укладення договору - ОСОБА_2, а іншої невстановленої особи, що вбачається із порівняння з підписом, який міститься на протоколі №09/03-2017/СГ від 09.03.2017р. та платіжному дорученні №675 від 27.12.2016р. При цьому зазначив, що беззаперечним є факт перерахунку позивачем відповідно до платіжного доручення №675 від 27.12.2016 р. відповідачу коштів в розмірі 4450000,00 грн. з призначенням платежу “Надання ЗФД зг.дог. №27/12-2016Г від 27.12.16 р. без ПДВ”.

Відповідачем у підготовчому засіданні було подано клопотання про призначення у справі судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів. Ухвалою суду від 12.04.2018р. у цьому клопотанні було відмовлено.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи по суті, що підтверджується розпискою представника та повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.04.2018 р.

Судом звертається увага, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні просить вирішити справу по суті, вказуючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до п. 1.1 наданої в матеріали копії договору позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27 грудня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "СВАТ Городищенське" (позикодавець) передає у власність фермерському господарству "Подільський аграрій - 2014" (позичальник) грошові кошти у розмірі, визначеному п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позику протягом визначеного цим договором строку.

Згідно з п. 2.1 вищевказаного договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 4450000,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності договором і закінчується 27 грудня 2017 року.

Відповідно до п. 5.1 договору поворотна фінансова допомога повертається позичальником в готівковій формі або іншим шляхом, який не порушує вимоги чинного законодавства України на момент повернення позики. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент коли сума перерахована з позичальника (та/або внесених останнім) грошових коштів буде становити 4450000,00 грн. Позичальник зобов’язаний повністю повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку, передбаченого п. 4.1 цього договору (п. п. 5.4 - 5.5 договору).

У п. 6.1 договору зазначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання поворотної фінансової допомоги позичальникові.

Згідно з п. 7.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 вищезазначеного договору за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Договір позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27 грудня 2016 року містить підпис «Директор товариства з обмеженою відповідальністю "СВАТ Городищенське" ОСОБА_2М.», який скріплений відтиском печатки позивача, при цьому підпису представника та відтиску печатки фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" не містить.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №675 від 27.12.2016 р. перераховано відповідачу грошову суму в розмірі 4450000,000 грн. з призначенням платежу "Надання зворотньо-фінансової допомоги зг.дог. №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. без ПДВ".

Згідно з випискою з банківського рахунку від 08.09.2017 р. відповідачем було перераховано позивачу 912000,00 грн. з призначенням платежу: "Повернення ЗФД згідно договору №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. без ПДВ".

У зв'язку з тим, що відповідач кошти отриманої фінансової допомоги у повному обсязі не повернув, позивач просить стягнути з останнього 3538000,00 грн. боргу.

У матеріали справи надано копію вимоги позивача від 15.03.2018 р., адресованої відповідачу, про повернення коштів в сумі 3538000,00 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27.12.16 р., не зважаючи на те, що договір з боку відповідача не був підписаний, оскільки відповідач кошти, перераховані згідно з платіжним дорученням, яке містило посилання на договір позики, прийняв, заперечень не висловив, здійснив їх часткове повернення також з посиланнями на зазначений позивачем договір.

Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Договір позики (зворотної фінансової допомоги) №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. в редакції, наданій позивачем, відповідачем не підписано.

Разом з тим, положеннями ст. 640 ЦК передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (постанова ВСУ від 18.09.2013 р. у справі №6-63цс13).

Як зазначалося вище, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що укладення між сторонами договору позики підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №675 від 27.12.2016 р. з призначенням платежу "Надання зворотньо-фінансової допомоги зг.дог. №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. без ПДВ", яке засвідчує передання позивачем відповідачу 4450000,00 грн. в якості зворотної фінансової допомоги, що також визнається відповідачем.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем було здійснено часткове повернення коштів в сумі 912000,00 грн. з призначенням платежу: "Повернення ЗФД згідно договору №27/12-2016Г від 27.12.2016 р. без ПДВ", що відображено у виписці від 08.09.2017 р., тобто було вчинено дії на виконання договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Так, за приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, відсутність доказів повернення відповідачем коштів в сумі 3538000,00 грн., звернення позивача з вимогою про їх повернення, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3538000,00 грн. заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Аргументи відповідача щодо ненадсилання позивачем вимоги про повернення грошових коштів до відкриття провадження у справі судом оцінюються критично, оскільки не спростовують самого факту надсилання такої вимоги та обов’язку відповідача повернути позичені кошти. При цьому станом на час ухвалення рішення у справі строк виконання зобов'язання згідно зі ст. ст. 530, 1049 ЦК України настав, однак доказів щодо повернення відповідачем коштів позивачу суду не подано.

З огляду на вищенаведене, зокрема, прийняття відповідачем коштів, які перераховані позивачем як поворотна фінансова допомога, та їх часткове повернення позивачу, суд критично оцінює й посилання відповідача на те, що договір позики підписаний не директором позивача.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.04.2016 р. у справі №3-84гс16.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “СВАТ Городищенське”, с. Городище Шепетівського району Хмельницької області до фермерського господарства “Подільський аграрій - 2014”, м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 3538000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Подільський аграрій-2014", Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 13 (код 39369898) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СВАТ Городищенське”, с. Городище, Шепетівський район, Хмельницька область (код 35478811) 3538000,00 грн. (три мільйони п'ятсот тридцять вісім тисяч гривень 00 коп.) боргу, 53070,00 грн. (п'ятдесят три тисячі сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне судове рішення складено 27.04.2018р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (30423, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Городище), 3 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 13). Всім рек. з пов. про вруч.