Постанова № 73697221, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/5/2018(м)

266/4234/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Сараєв І.А.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючого - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Мироненко І.П., Лопатіної М.Ю.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах і від імені якої діє ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про вселення, визначення порядку користування житлом та переведення заборгованості за комунальні послуги, об'єднаним із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_6, до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Руслан Вікторович, про визнання угоди недійсною, припиненні права на частку у праві спільної часткової власності та переведення прав та обов'язків покупця,

в с т а н о в и л а:

16.12.2015 року в інтересах ОСОБА_3 її представник ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, визначення порядку користування житлом та переведення на відповідача зобов'язань за заборгованістю по комунальним послугам. Вказував, що ОСОБА_3 є опікуном недієздатного ОСОБА_6 01.10.2015 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_6, купила у ОСОБА_7 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Р.В. за № 1893. Співвласником 1/2 частини вказаної квартири є відповідач ОСОБА_2 У жовтні 2015 року ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру, однак через деякий час, прийшовши додому, виявила, що замки у вхідних дверях були змінені, двері замкнені із середини. ОСОБА_3 не має можливості вселитися, оскільки замки на двері замінені, до квартири її не пускають. Просить вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, визначити порядок користування спірною квартирою наступним чином: позивачу виділити в користування кімнату площею 10,67 кв.м. з вбудованою шафою, відповідачу виділити в користування кімнату площею 17,27 кв.м. з балконом. Інші приміщення квартири: кухню,вбиральню, ванну кімнату, коридор - залишити в спільному користуванні співвласників. Зобов'язати третю особу ОСОБА_5 не чинити перешкоди позивачу в користуванні частиною спірної квартири.

Також позивач вказує, що існує заборгованість за комунальні послуги спірної квартири, яку співвласник не погашає. Тому позивач просить покласти на відповідача ОСОБА_2 зобов'язання по оплаті заборгованості комунальних послуг у вказаній квартирі за період з 17.10.2005 року до день винесення рішення суду.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_6, і до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Р.В., про визнання угоди недійсною, припинення права на частку у праві спільної часткової власності та переведення прав та обов'язків покупця. З урахуванням уточнень до позову, вказував, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2005 року, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, власником іншої 1/2 частини квартири був ОСОБА_9. Останній продав свою 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_6 - недієздатній особі, в інтересах якої укладала угоду опікун ОСОБА_3. У зв'язку із тим, що в спірній квартирі часто змінюються мешканці, яким надають в оренду житло, ОСОБА_2 з 2007 року не користується власною часткою квартири, фактично мешкає за іншою адресою: АДРЕСА_2. Про продаж частини квартири ОСОБА_7 йому стало відомо з моменту отримання письмової заяви ОСОБА_7 від 01.10.2015 року про переважне право на покупку 1/2 частини квартири за ціною 40 000 гривень. Ця заява була посвідчена приватним нотаріусом Скалун Р.В. від 01.10.2015 року за № 1879. Як стало відомо пізніше позивачу, приватний нотаріус Скалун Р.В., повідомляючи його цією заявою, одночасно, 01.10.2015 року посвідчив договір купівлі-продажу спірної частки квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, яка діє як опікун ОСОБА_6. Однак позивач сам мав намір придбати вказану частку квартири. Продажу з публічних торгів належної ОСОБА_7 частини квартири не було. Приватний нотаріус Скалун Р.В. своїми незаконними діями не виконав вимог ст. 362 ЦК України при укладенні та посвідченні договору купівлі-продажу, тому позивач вважає таку угоду недійсною. Позивач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку йому необхідно сплатити за договором для придбання спірної частини квартири за суму, визначену ОСОБА_7 при продажу квартири. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 01.10.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6, перевести на нього права та обов'язки покупця за вказаним договором, вирішити питання про виплату ОСОБА_7 40000 гривень, внесених ним на депозитний рахунок суду; виселити ОСОБА_3 із спірної квартири.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про вселення, визначення порядку користування житлом та переведення заборгованості за комунальні послуги - задоволено частково. Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1. Визначено порядок користування квартирою наступним чином: ОСОБА_3 виділено в користування кімнату площею 10,67 кв.м. з вбудованою шафою, ОСОБА_2 виділено в користування кімнату площею 17,27 кв.м. з балконом. Інші приміщення квартири: кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор - залишено в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В решті відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Р.В., про визнання угоди недійсною, припинення права на частку у праві спільної часткової власності та переведення прав та обов'язків покупця - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

Посилався на те, що його доводи як позивача за зустрічним позовом не були враховані належним чином, не були з'ясовані усі обставини по справі, що вплинуло на висновок суду. Також вважає, що суд порушив вимоги процесуального закону щодо дослідження та оцінки письмових доказів, зміст особистих паперів, тому висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом всупереч діючим вимогам законодавства не було витребувано та досліджено нотаріальну справи, що несе за собою наслідки прийняття рішення без врахування усіх обставин. Заперечує проти прийняття судом поштового повідомлення про його про право на переважну покупку частини квартири від 17.08.2016 року у ОСОБА_7, як доказу по справі, оскільки таке повідомлення не отримував, підпис в ньому не ставив.

Відповідач ОСОБА_2 до суду 24 квітня 2018 року не явився, надіслав заяву про відкладення справи у зв'язку із його виїздом за межі Маріуполя за сімейними обставинами.

Частиною 2 ст.43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а статтею 44 ЦПК України закріплено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У відповідності до положень статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (а відповідно до положень статті 303-1 ЦПК України, що діяв на час відкриття апеляційного провадження - протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_2 є особою, яка оскаржує рішення суду. Справа в апеляційному суді призначалася до розгляду 06 липня, 20 липня, 03 серпня, 10 серпня, 17 серпня, 22 серпня 2017 року. 22 серпня 2017 року у зв'язку із закінченням строку апеляційного розгляду справи такий строк було подовжено на п'ятнадцять днів з 28.08.2017 року. Також справа розглядалася 29 серпня, 14 вересня, 23 листопада, 07 грудня, 28 грудня 2017 року, 24 квітня 2018 року.

За цей час відповідач ОСОБА_2 приймав участь в судовому засіданні в апеляційному суді тільки 29 серпня 2017 року .

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 також 24.04.2018 року надав суду заяву про відкладення розгляду у зв'язку із його хворобою, підтверджень таких обставин не надав. Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_11 також не явився до суду, про причини неявки не повідомив.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин неявки в судові засідання заявника та його представника, яким було відомо про провадження у справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної скарги, що в свою чергу призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка протягом передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду не може бути вирішена по суті.

У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, враховуючи викладене, а також те, що строк розгляду справи в апеляційному суді 22.08.2017 року вже був подовжений за клопотанням представника ОСОБА_2, і сторони давали пояснення колегії суддів по суті, апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, належним чином, через представника телефонограмою та рекомендованою поштою повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді; також без участі ОСОБА_7, повідомленого про розгляд справи в суді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10, надані ними колегії суддів раніше, третьої особи ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивача за первісним позовом ОСОБА_3, третьої особи - приватного нотаріуса Скалун Р.В., які просили залишити рішення без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається, що заявник просить ухвалити нове рішення по суті його зустрічних позовних вимог. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні власністю, вселенні, визначення порядку користування житлом та стягнення заборгованості за комунальні послуги рішення не оскаржується.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, в інтересах якої діяв ОСОБА_4, суд, керуючись ст. 317, 356, 383 ЦК України, встановив, що ОСОБА_3 на законних підставах звернулась до суду в інтересах ОСОБА_6, який є власником 1/2 частини спірної квартири і який не може вільно користуватись своєю власністю. З огляду на це, вимоги про вселення та визначення порядку користування спірною квартирою було задоволено, визначено порядок користування спірною квартирою між співвласниками. Вимоги про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою заявлені до третьої особи ОСОБА_5 а не до відповідача ОСОБА_2, тому суд, розглядаючи справу в межах ст.13 ЦПК України, відмовив у задоволенні таких вимог. Крім того, суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про переведення на нього зобов'язань за боргами по оплаті комунальних послуг, тому відмовив таких вимогах також.

Висновки суду в цій частині не оскаржуються сторонами, оскільки відповідач не визнавав вимоги первісного позову тільки у зв'язку із порушенням його права переважного покупця й втрати ним можливості отримати у власність спірну квартиру в цілому. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі наводить доводи незаконності рішення суду в частині відмови в його позовних вимогах і просить вирішити їх по суті.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них на праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.383 ЦК України власник жилого приміщення має право використовувати його для власного проживання.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 31.07.2015 року, ОСОБА_3 призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 8).

Згідно із договором купівлі-продажу частини квартири від 01.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_3, діючою як законний представник від імені свого опікаємого ОСОБА_6- з однієї сторони, та ОСОБА_7 - з іншої сторони, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Р.В. за № 1893, ОСОБА_6 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (т.1а.с.11).

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2005 року на праві приватної спільної сумісної власності також належать 1/2 частина вказаної квартири (т.1 а.с. 130).

Вирішуючи спір в частині визнання спірного договору від 01.10.2015 року купівлі-продажу частки квартири недійсним, суд першої інстанції не знайшов підтвердження факту порушення нотаріусом при здійсненні правочину 01.10.2015 року вимог ст. 362 ЦК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заяву ОСОБА_7 про намір провести відчуження належної йому на той момент спірної 1/2 частки квартири, нотаріусом було направлено на адресу ОСОБА_2 13.08.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення такої заяви ОСОБА_2 ще 17.08.2015 року ( т.1 а.с.148-149).

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись.

Відповідно до ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Згідно із п.5 глави 1 «Основні правила посвідчення правочинів» розділу ІІ «Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій» , затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року за № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі - Порядок), у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.

В п.п.5.2. зазначено, що доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.

5.3. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника).

5.4. Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи.

При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.

З п.п. 5.7 Порядку вбачається, що договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Зі справи вбачається, що 13 серпня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Скалуна Р.В. з заявою з проханням передати ОСОБА_2, як співвласнику квартири АДРЕСА_1, про його намір на відчуження належної йому частки вказаної квартири за 40000 грн. з пропозицією у місячний термін повідомити про рішення щодо використання переважного права придбання частки квартири на вказаних умовах. Приватний нотаріус Скалун Р.В. на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» передав ОСОБА_2 вказану заяву, зареєстровану в реєстрі за №1516. (т.1. а.с.148)

Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.08.2015 року ОСОБА_2 із вказаною заявою (т.1.а.с.149).

01 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Скалуном Р.В. була посвідчена угода купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, за умовами якої опікун ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_6, купила у ОСОБА_7 вказану частину квартири за 40000 грн. (т.1 а.с.62).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України зазначені підстави недійсності правочину, в тому числі недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України в п.7 постанови від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин має бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 не надав належних доказів порушення його прав оспорюваною угодою.

Отже, суд першої інстанції правильно, повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав оцінку, у відповідності з вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у вимогах зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що нотаріусом було порушено норму ст.362 ЦК України, а саме не надано йому можливості реалізувати право переважного покупця спірної частки квартири, неможливо прийняти до уваги.

Згідно з п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Твердження відповідача про те, що рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому поштового відправлення від 13.08.2015 року підроблене, і підпис відповідача на ньому сфальсифікований, нічим не підтверджені. Згідно з наданим апеляційному суду представником ОСОБА_2 листом Центра поштового зв'язку №5 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 05.12.2016 року, з'ясувати, кому вручено, період відправки та вручення замовленого листа № 8751604978860 на підставі поштового повідомлення про вручення листа №8751700857730, не виявилося можливості (т.1 а.с.176).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що про незаконність договору купівлі-продажу частки квартири свідчить факт відправлення повторної заяви на ім'я його довірителя про намір ОСОБА_7 продати свою частку, спростовані поясненнями нотаріуса в апеляційному суді. Так, приватний нотаріус Скалун Р.В. пояснив, що повторна заява про намір ОСОБА_7 продати частку квартирі від 01.10.2015 року була направлена помилково, до того, як було з'ясовано, що його заява аналогічного змісту від 13.08.2015 року була отримана співвласником ОСОБА_2. У зв'язку із такими обставинами, а також враховуючи, що умови угоди не змінювалися, договір купівлі-продажу спірної частки невідкладно був укладений і посвідчений 01.10.2015 року.

Для перевірки доводів апеляційної скарги за клопотанням представника ОСОБА_2 колегією суддів витребувані у приватного нотаріуса Скалун Р.В. та в судовому засіданні оглянуті оригінали поштового повідомлення від 17 серпня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, правова справа №02-03 том 07, яка містить договори відчуження квартир та документи, на підставі яких вони посвідчувалися, журнал реєстрації вихідних документів (справа №01-24 т.№1) за 2014-2015 роки, що містить заяву ОСОБА_7 від 13.08.2015 року (т.2 а.с.62), журнал реєстрації вхідних документів (справа №01-23 т.№1), яка містить поштове повідомлення про отримання ОСОБА_2 заяви про намір відчуження частки квартири (т.2 а.с.67), прошиту та пронумеровану, справу №02-24 т.№1 - документи про передачу заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам.

Вказаними документами належно підтверджено дотримання нотаріусом порядку повідомлення співвласника про право переважного покупця при посвідченні договору відчуження частки квартири.

Зі справи вбачається, що судом роз'яснено сторонам їх процесуальні права та обов'язки, у відповідності до положень ст.11 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) можливість реалізовувати процесуальні права, передбачені статтею 60 цього кодексу.

В результаті аналізу доказів, про які заявляв відповідач ОСОБА_2 та його представник, колегія суддів приходить до висновку, що такі докази - оригінал поштового повідомлення та матеріали правової справи, журнали реєстрації вхідних і вихідних документів, витребувані у нотаріуса, також не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Для перевірки доводів ОСОБА_2 про підробку його підпису на поштовому повідомленні від 17 серпня 2015 року, яке свідчить про отримання ним повідомлення нотаріуса про продаж спірної частки квартири, апеляційним судом за клопотанням ОСОБА_2 була призначена судова почеркознавча експертиза. Але така експертиза не була виконана, оскільки експерту не надані були заявником необхідні й достатні для проведення експертизи вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 (т.3 а.с.19-20).

Також не спростовано рішення суду висновками судової технічної експертизи документу від 27.03.2018 року №28/2.1,2.3/16, проведеної за клопотанням ОСОБА_2 під час перегляду справи апеляційним судом. Експертом не встановлено внесення змін до рукописних записів, виконаних на рекомендованому повідомленні про вручення поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, датованого 13.08.2015 року, ознак переклеювання стікерів зі штрих-кодами не виявлено (т.3 а.с.66).

Отже, посилання відповідача на те, що рішення суду є незаконним, оскільки поштове повідомлення з його підписом про вручення листа нотаріуса про намір ОСОБА_7 продати належну йому частину спірної квартири, є підробкою, нічим не підтверджено.

Ніяких нових обставин чи інших нових доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, відповідачем та його представниками апеляційному суду не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального і матеріального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Судді

Є.Є.Мальцева

І.П.Мироненко

М.Ю. Лопатіна