Ухвала суду № 73696903, 23.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.04.2018 Справа № 917/33/16

Суддя Кульбако М.М., розглянувши подання головного державного виконавця Лубенського МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України (щодо виконання наказу №917/33/16 від 30.08.2017), -

ВСТАНОВИВ:

Лубенська міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Моші Ірини Дмитрівни про стягнення 263 477,71 грн. - збитки за користування з 02.02.2011 по 28.07.2015 без право установчих документів земельними ділянками, розташованими в м. Лубни: (1) по вул. Урицького, 1а та 1б загальною площею 0,1697 га; по вул. Урицького, 2 площею 0,1531 га.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 по справі №917/33/16 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 по справі №917/33/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №917/33/16 - скасовано, прийнято нове рішення. Позов задовольнити частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Моші Ірини Дмитрівни на користь Лубенської міської ради Полтавської області - 172 383 грн. збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, в решті вимог - відмовлено.

30.08.2017 на виконання вказаної постанови видано відповідний наказ №917/33/16.

16.04.2018 до господарського суду Полтавської області від головного державного виконавця Лубенського МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України (вх. №3831) Фізичної особи-підприємця Моші Ірини Дмитрівни до виконання зобов'язань по виконавчому провадженню №55166770 щодо виконання наказу №917/33/16 від 30.08.2012 виданого господарським судом Полтавської області у справі №917/33/16 за позовом Лубенської міської ради до Фізичної особи - підприємця Моші Ірини Дмитрівни про стягнення 172 383,00 грн. - збитки за користування земельними ділянками без право установчих документів.

Обґрунтовуючи подану заяву виконавець вказує, що станом на дату звернення до суду заборгованість по виконавчому документі є непогашеною, а боржник ухиляється від виконання рішення суду. Боржник не вчиняє жодних дій спрямованих на виконання рішення суду. Відділом прийняті всі заходи щодо доведення боржнику до відома інформації про наявність рішення суду, яке підлягає виконанню.

На підтвердження наданих обставин виконавцем надано виклик державного виконавця №55166770/4/28735 від 22.11.2017; №55166770/4/30664 від 08.12.2017.

Виконавцем надано довідку Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про наявність у Моші І.Д. паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Також, виконавцем надано інформацію Державної прикордонної служби України відповідно до якої, Моша І.Д. 29.11.2017 виїхала за межі України та повернулась 08.12.2017. Іншої інформації щодо перетину кордону України Мошею І.Д. немає.

Розглянувши матеріали подання головного державного виконавця Лубенського МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 статті 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 статті 337 ГПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Проте лише невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Разом з цим, Верховний Суд України звертає увагу судів, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (стаття 33 Конституції України) (Лист, Верховний Суд України, від 01.01.2017, "Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України").

Враховуючи викладене подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 255, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Лубенського МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Фізичної особи-підприємця Моші Ірини Дмитрівни до виконання зобов'язань по виконавчому провадженню №55166770 щодо виконання наказу №917/33/16 від 30.08.2012 виданого господарським судом Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний 23.04.2018.

Суддя Кульбако М.М.