Рішення № 73696871, 27.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/527/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши матеріали справи № 916/527/18

за позовом Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело" (код - 25029967, вул. Педагогічна, буд. 21, корп. А, офіс 1, м. Одеса, 65009)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Рибалко Ігоря Сергійовича (АДРЕСА_1)

про стягнення 13908,79 грн.

з підстав неналежного виконання умов Договору поставки

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ: 23.03.2018 року Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рибалко Ігоря Сергійовича про стягнення 13908,79 грн. з підстав неналежного виконання умов Договору поставки.

26.03.2018 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247 - 252 ГПК України та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія Ухвали про відкриття провадження по справі була направлена Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи згідно витягу з ЄДР та повернулась до суду з відміткою: „за закінченням встановленого строку зберігання". Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування позову, Позивач посилається на те, що відповідно до умов договору поставки від 18.06.2014 року № 2634, укладеного між сторонами справи, Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу певний товар, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати та своєчасно його оплачувати. Проте, відповідач не в повному обсязі оплачував отриманий товар, як це передбачено розділами 1 та 2 договору поставки.

Як зазначено в позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 13908,79грн. заборгованості за поставлений нами товар.

Між тим, як вбачається з, доданого до позову розрахунку, до ціни позову включено пеню та штраф за порушення договірних зобов'язань і 3% річних та інфляційні за прострочення по грошовому зобов'язанню - без зазначення у підсумку, яка загальна сума кожної вимоги окремо по пені, штрафу, 3%-м річних та інфляційним - є предметом позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити,, виходячи з наступного:

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач ґрунтує позов на невиконання відповідачем умов Договору поставки щодо оплати товару, поставленого Позивачем.

При цьому Позивач не надав суду доказів укладання договору поставки з Відповідачем.

Суд звертає увагу Позивача, що Відповідачем по справі вказано: Фізична особа-підприємець Рибалко Ігор Сергійович.

Проте, до позову надана копія Договору поставки № 2634 від 18.06.2014 року, укладеного між „Предприятие в виде ООО „ДЖЕРЕЛО" та „Рибалко И. С.". Тобто, Позивач не надав суду копію Договору, укладеного між Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело" та Фізичною особою-підприємцем Рибалко Ігорем Сергійовичем.

Сам наданий Позивачем Договір не містить істотних умов договору поставки: ціни та найменування товару.

Суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, за відсутністю письмового Договору поставки, Позивач та Відповідач могли укласти такий договір у спрощений спосіб, зокрема, шляхом укладання видаткової накладної, як доказу поставки товару з боку Позивача та його прийняття у свою власність з боку Відповідача з виникнення у останнього обов'язку щодо оплати такої поставки.

Доказів укладання договору поставки з Відповідачем у спрощений спосіб Позивач суду також не надав.

Крім того, Позивачем до позовної заяви не надано доказів здійснення будь-якої поставки на користь Відповідача: заявки відповідача на поставку, накладні, акти-прийому передачі.

23.04.2018р. (вх.№8354/18) позивачем до суду по цій справі надано копії накладних про поставку відповідачу товару, з яких не вбачається, що товар одержувався відповідачем, оскільки підписи в отриманні товару здійснено іншими особами без зазначення їх повноважень на одержання товару.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частини 8 вказаної статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про залучення до матеріалів справи, копій накладних, позивач жодним чином не обґрунтував поважність неподання їх у встановлений строк - одночасно з позовної заявою. За таких обставин, суд не приймає вказаних доказів.

Таким чином, суд вважає, що Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Суддя О.А. Демешин