Рішення № 73696692, 17.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2946/17

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, б. 1, код ЄДРПОУ - 26302595)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Загики Василя Михайловича (АДРЕСА_1, РНКПП - НОМЕР_1)

про розірвання договору оренди і виселення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Добров Р.М. - на підставі довіреності № 01-36/41 від 27.12.2017р.; Кшнясєва Л.В. - на підставі довіреності №01-36/49 від 27.12.2017р.; Бундєва А.Г. - на підставі довіреності №01-36/65 від 13.12.2016р.; Курлович О.О. - на підставі довіреності №01-36/38 від 27.12.2017р.

Від відповідача: Загика В.М. - паспорт серії НОМЕР_2.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Курлович О.О. - на підставі довіреності № 01-36/38 від 27.12.2017р.

Від відповідача: Загика В.М. - паспорт серії НОМЕР_2.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Загики Василя Михайловича (далі-ФОП Загика В.М.) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення першого поверху №5/70 від 14.08.2015р., укладеного між Департаментом та ФОП Загикою В.М., та виселення ФОП Загики Василя Михайловича з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 04.12.2017р. порушено провадження у справі №916/2946/17.

Ухвалою суду від 21 грудня 2017р., з урахуванням набрання 15.12.2017р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VII, справу №916/2946/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2946/17 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 21 березня 2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/2946/17 до розгляду по суті. За клопотанням відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошувалась перерва.

Представники позивача позов підтримують, наполягають на його задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Як зазначив позивач у справі, 14 серпня 2015р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП Загикою В.Ю. (Орендар) був укладений Договір оренди нежилого приміщення №5/70 (далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 47,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2. Термін дії договору оренди: з 14 серпня 2015р. до 14 липня 2018р. (п.1.3 Договору). У той же день, 14.08.2015р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.4.1 Договору вказані у п.1.1 приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення пункту з надання побутових послуг населенню.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків, передбачених п.4.1, п.4.2 абз. «а, г, е, м, л», п.4.3, п.4.9, п.4.13 цього Договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Позивач у справі вважає, що вказаний Договір оренди підлягає розірванню, оскільки відповідач, всупереч п.4.1 Договору, користується приміщенням не за цільовим призначенням, а під розміщення житла, що підтверджується актами обстеження від 18.09.2017р., 19.09.2017р., та 17.10.2017р. Також, як зазначає позивач, відповідач передав у суборенду частину орендованого майна під розміщення копіювальної техніки без письмового погодження з Орендодавцем, чим також порушив умови Договору та цільове призначення орендованого майна. Крім того, позивач зазначив, що вищевказаний об'єкт нерухомості перебуває у занедбаному стані.

Позивач також зауважив, що під час укладання Договору оренди Департамент керувався абз.7 п.21 Додатку №2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., яким передбачено, що під час розрахунку орендної плати для використання приміщень під розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення, орендна ставка встановлюється виходячи з 5% від експертної оцінки приміщення. У випадку ж використання ФОП Загикою В.М. приміщення з іншим цільовим призначенням , має бути застосована інша ставка орендної плати, в залежності від профіля використання приміщення.

Обґрунтовуючи позов, позивач також зазначив, що відповідно до ст.4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про оренду державного або комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Також, позивач зазначає, що основним завданням Департаменту є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади. Нецільове використання орендованого майна призводить до того, що відповідач платить орендну плату меншу, ніж передбачено законодавством, в результаті чого до місцевого бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси, та як наслідок, скорочуються соціальні програми, благодійна та адресна допомога соціально-незахищеним громадянам міста, затримуються виплати допомоги при народженні дитини, декретних коштів, допомоги по безробіттю тощо.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також, усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б одної із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин, із посиланням на ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач вважає, що наявні підстави для розірвання Договору оренди нежилого приміщення №5/70 від 14 серпня 2015р., укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП Загикою В.Ю. (Орендар) .

Крім того, позивач зазначив, що згідно зі ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд виселити відповідача з об'єкту оренди- нежитлових приміщень підвалу №504, загальною площею 47,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що вимоги позивача про розірвання Договору та виселення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки він не використовує зазначене приміщення під розміщення житла та у повному обсязі сплачує орендну плату.

Відповідач зазначив, що надані до матеріалів справи позивачем акти обстеження від 18.09.2017р., 19.09.2017р., та 17.10.2017р. були складені не в орендованому відповідачем приміщенні за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2, як це вказано в зазначених актах, та без його участі. Крім того, в актах у якості присутніх зазначені невідомі особи, ані місце проживання яких, ані паспортні дані не зазначено.

Враховуючи матеріали справи, керуючись чинним законодавством України, суд доходить до такого висновку:

Як встановлено судом, 14 серпня 2015р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП Загикою В.Ю. (Орендар) був укладений Договір оренди нежилого приміщення №5/70, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 47,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2, з метою використання : під розміщення пункту і надання побутових послуг населенню.

У той же день, на виконання п.3.4 Договору, 14.08.2015р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків, передбачених, зокрема п. 4.1 ( використання приміщення виключно під розміщення пункту і надання побутових послуг населенню), Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.3.3. Договору Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди уразі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків , передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Дійсно, відповідно до положень ч. 2 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Крім того, як вірно зазначив позивач, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, виходячи з комплексного аналізу зазначених норм законодавства, що регулюють правовідносини, які виникли стосовно оренди об'єкту державного та комунального майна, у даній справі підставою для розірвання договору є належним чином доведений факт істотного порушення стороною за договором своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що у якості доказів неналежного виконання відповідачем - ФОП Загикою В.М. своїх зобов'язань за Договором оренди нежилого приміщення №5/70 від 14.08.2015р., передбачених п.4.1 Договору, позивачем надано ксерокопії актів обстеження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2 що були складені начальником орендного відділу та гол. спеціалістом орендного відділу позивача 18.08.2017р., 19.09.2017р., 17.10.2017р. Зазначені акти затверджено заступником директора - начальником управління орендних відносин та відчуження комунального майна Департаменту. При цьому, лише акт від 18.08.2017р. містить дату затвердження - 18.08.2017р. Акти від 19.09.2017р., 17.10.2017р. дати затвердження не містять. Слід зауважити, що зазначені акти містять напис про присутність при обстеженні третіх осіб, зокрема, зазначені прізвища, ім'я та по-батькові та містяться підписи. Але , жодної іншої ідентифікації цих осіб ( місце проживання, паспортні дані тощо) акти не містять.

Суд вважає також за необхідне звернути увагу на те, що при обстеженні 18.08.2017р. та при обстеженні 19.09.2017р. була присутня одна і та сама особа- ОСОБА_7, при обстеженні 19.09.2017р. та при обстеженні 17.10.2017р. також була присутня одна й та сама особа- ОСОБА_8, при обстеженні 18.08.2017р. була присутня ОСОБА_9.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що жодний акт не містить зазначення часу, у який таке обстеження було проведено, всі обстеження проводилися без участі орендаря, у зв'язку з чим неможливо встановити, яким саме чином члени комісії потрапили та чи потрапили взагалі до орендованого приміщення, та яким чином було встановлено, що відповідач використовує об'єкт оренди під житло.

Суд вважає також за необхідне звернути увагу на те, що надані позивачем до матеріалів справи ксерокопії актів обстеження засвідчені невідомою особою, посадове становище, відношення до позивача та прізвище, ім'я та по-батькові якої взагалі не зазначено.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

З урахуванням всього зазначеного, суд вважає надані позивачем в обґрунтування позову докази - акти обстеження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_2, від 18.08.2017р., 19.09.2017р., 17.10.2017р. не належними та недопустимими доказами, що не можуть бути враховані судом при прийнятті законного та обґрунтованого рішення.

За таких обставин, на думку суду, позовна заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є не обґрунтованою, не підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи - підприємця Загики Василя Михайловича про розірвання договору оренди нежитлового приміщення першого поверху №5/70 від 14.08.2015р., укладеного між Департаментом та ФОП Загикою В.М., та виселення ФОП Загики Василя Михайловича з нежитлового приміщення підвального поверху, загальною площею 47,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 27 квітня 2018 р.

Суддя Н.В. Рога