Рішення № 73696396, 17.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/270/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПК», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт», Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Ромашки

про стягнення 603334,40 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ющенко А.В.

За участю представників учасників у справі:

від ТОВ «Агро-СПК»: адвокат Норов Г.О.;

від ТОВ «Ясенсвіт»: Фоменко М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду Київської області звернулось ТОВ «Агро-СПК» з позовною заявою від 08.02.2018 б/№ до ТОВ «Ясенсвіт» про стягнення 603334,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідачем було неналежним чином виконано зобов'язання за договором поставки № ЯС-01/07/16-1 від 01.07.2016, зокрема щодо своєчасної оплати поставленого товару, що також було встановлено рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2017 у справі № 911/1355/17, а також несвоєчасного виконання рішення у зазначеній справі. У зв'язку з викладеним Позивачем було донараховано 3% річних, пеню і інфляційні втрати на заборгованість Відповідача за договором поставки з моменту прийняття вказаного рішення суду до його фактичного виконання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 13.03.2018.

12.03.2018 до суду надійшов відзив Відповідача від 12.03.2018 № 12/03-2018/ЯС (вх. № 4929/18) на позовну заяву, згідно якого Відповідач заперечив проти позову повністю і просив суд відмовити у його задоволенні.

13.03.2018 до суду надійшло клопотання представника Позивача від 12.03.2018 б/№ (вх. № 4981/18) про залучення доказів та врахування суми судових витрат.

Ухвалою суду від 13.03.2018 підготовче засідання відкладено на 27.03.2018.

22.03.2018 до суду надійшла відповідь Позивача від 21.03.2018 № 1-21/03/2018 (вх. № 5718/18) в порядку ст. 166 ГПК України на відзив Відповідача.

26.03.2018 до суду надійшли письмові заперечення Відповідача від 26.03.2018 № 26/03-2018/ЯС (вх. № 6005/18) в порядку ст. 167 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.03.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/270/18; призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 17.04.2018.

17.04.2018 в судове засідання з'явились представники Позивача і Відповідача.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю та під час судових дебатів просив суд задовольнити позов. Представник Відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 17.04.2018 після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників у справі, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між ТОВ «Агро-СПК» (постачальник) та ТОВ «Ясенсвіт» (покупець) було укладено Договір поставки № ЯС-01/07/16-1 (надалі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору кукурудзу, пшеницю (надалі - Товар).

Відповідно до п. 2.3. Договору, кількість Товару (+/- 10%), що поставляється за цим Договором, встановлюється в Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Моментом переходу права власності та ризиків на Товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.6. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2016. У випадку, якщо протягом останнього місця строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, Договір вважається пролонгованим на 6 (шість) місяців. Кількість пролонгацій не обмежується (п. 6.1. Договору).

У відповідності до умов Договору, Специфікацій до Договору, за період лютий - березень 2017 Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 9209863,00 грн. без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін обох підприємств видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Правовідносини сторін за Договором, зокрема обставини щодо поставки товару Позивачем та несвоєчасного розрахунку Відповідача були предметом розгляду господарського суду Київської області у справі № 911/1355/17 та встановлені судом в рішенні від 11.07.2017 в зазначеній справі, що залишене в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та Верховного Суду від 23.01.2018.

Зокрема згідно наведеного рішення суду від 11.07.2017 вирішено стягнути з ТОВ «Ясенсвіт» на користь ТОВ «Агро-СПК» 6081942,17 грн. основного боргу, 529050,90 грн. пені, 60650,70 грн. 3% річних, 163996,57 грн. інфляційних втрат, 102534,61 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Отже вказані встановлені обставини не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з вказаного рішення суду - пеню, 3% річних і інфляційні втрати стягнуто згідно розрахунку за період з 17.02.2017 по 10.07.2017.

В позовній заяві у даній справі Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь 266167,41 грн. пені, 78046,71 грн. 3% річних та 259120,28 грн. інфляційних втрат за період з 11.07.2017 (наступний день після періоду, за який стягнуто штрафні санкції рішенням у справі № 911/1355/17) по 13.12.2017 (переддень дати фактичного виконання Відповідачем рішення у справі № 911/1355/17, а саме сплати основного боргу за Договором та штрафних санкцій і судових витрат).

В якості доказів щодо підстав виникнення заборгованості та нарахування фінансових санкцій Позивач у позові посилається на Договір поставки № ЯС-01/07/16-1 від 01.07.2016 (з урахуванням змін і доповнень), копії специфікацій до Договору, видаткових накладних, транспортних накладних, податкових накладних. Вказані докази, як вже зазначено вище, були предметом розгляду у справі № 911/1355/17, отже обставини, які ними підтверджуються, не потребують повторного доказування.

Також Позивачем надано довідку ПАТ «КБ «Глобус» про рух коштів на банківському рахунку, з якої вбачається, що стягнута рішенням від 11.07.2017 у справі № 911/1355/17 сума коштів в загальному розмірі 6943174,95 грн. повністю сплачена Відповідачем 14.12.2017.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ст. 549, 625, 626, 712 ЦК України та п. 5.3. Договору.

Заперечуючи проти позову Відповідач у відзиві посилається на обставини прострочення кредитора; необґрунтоване стягнення 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке виникло із судового рішення, що не набрало законної сили.

Щодо доводів відзиву в частині прострочення кредитора суд зазначає таке.

Відповідач вказує на те, що несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язання за Договором було з вини кредитора - ТОВ «Агро-СПК» у зв'язку з ненаданням Позивачем Відповідачу оригіналів свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчень (свідоцтв, сертифікатів) про якість та ветеринарних документів на кожну партію поставленого товару.

Отже з позиції Відповідача, ненадання зазначених документів за своєю суттю є простроченням Позивача (кредитора), а відтак відповідно до положень статті 612 ЦК України прострочення Відповідача (боржника) щодо виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару не настало.

В той же час, як вже було встановлено Верховним Судом в постанові від 23.01.2018 у справі № 911/1355/17, з аналізу пунктів 3.3, 4.2, 4.6 Договору вбачається, що виникнення обов'язку покупця з оплати поставленого товару та строк його виконання не пов'язаний з переданням чи непереданням постачальником документів, що підтверджують якість товару.

Також Верховним Судом було встановлено, що Відповідач не довів обставини відсутності передачі йому Позивачем саме оригіналів видаткових та податкових накладних, отже доводи Відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, є необґрунтованими.

Крім цього в межах справи № 911/1355/17 судами було встановлено, що Відповідач не скористався своїми правами на відмову від договору та повернення товару продавцеві, які закріплені у статті 666 ЦК України.

В даній справі Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б відсутність передачі йому Позивачем саме оригіналів видаткових та податкових накладних.

Таким чином судом відхиляються доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов та письмових запереченнях, щодо прострочення кредитора та ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого товару.

Щодо доводів відзиву в частині необґрунтованого стягнення 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке виникло із судового рішення, що не набрало законної сили суд зазначає таке.

Як вказує Відповідач, Позивачем безпідставно нараховано 3% річних і інфляційні втрати за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання, за період винесення рішення суду до його фактичного виконання.

Зокрема Відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, вказує, що ст. 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, та оскільки правовідносини сторін з виконання рішення у справі № 911/1355/17 регулюються Законом України «Про виконавче провадження», нараховані Позивачем в порядку ст. 625 ЦК України фінансові санкції, є необґрунтованими.

Також Відповідач вказує, що рішення суду у справі № 911/1355/17 набрало законної сили 01.12.2017, що з позиції Відповідача свідчить про безпідставність нарахування фінансових санкцій за рішенням з 11.07.2017 по 01.12.2017.

Зазначена вище позиція Відповідача відхиляється судом як необґрунтована, оскільки в даній справі предметом позову є пеня, 3% річних і інфляційні втрати, що нараховані не на підставі рішення суду у справі № 911/1355/17, та не у зв'язку з невиконанням зазначеного рішення, а у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов'язання за Договором поставки № ЯС-01/07/16-1 від 01.07.2016, щодо оплати поставленого товару.

З наданих в позовній заяві розрахунків вбачається, що фінансові санкції нараховано Позивачем безпосередньо на прострочені Відповідачем суми з оплати поставленого товару; період нарахування санкцій визначено Позивачем наступний після періоду, за який стягнуто штрафні санкції рішенням суду у справі № 911/1355/17 та до фактичного виконання Відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару.

Посилання Відповідача на практику Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 відхиляються судом, оскільки правовідносини сторін у даній справі виникли у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань, тоді як предмет спору у справі № 6-2759цс15 пов'язаний з несвоєчасним виконанням судового рішення.

Доводи Відповідача щодо стягнення штрафних санкцій за період, коли судове рішення не набрало законної сили, відхиляються судом з викладених вище підстав, оскільки заявлені пеня, 3% річних і інфляційні втрати, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, а не на підставі рішення суду у справі № 911/1355/17.

Таким чином судом встановлено, що викладені Відповідачем у відзиві доводи не спростовують правомірність нарахування пені за Договором, 3% річних і інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань Відповідача щодо оплати отриманого за Договором товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що зобов'язання Відповідача щодо оплати поставленого Позивачем за Договором поставки № ЯС-01/07/16-1 від 01.07.2016 товару, в повному обсязі виконано Відповідачем 14.12.2017.

Отже, враховуючи, що рішенням суду у справі № 911/1355/17 стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню, 3% річних і інфляційні втрати за прострочення оплати товару, за період з 17.02.2017 по 10.07.2017, Позивачем правомірно заявлено до стягнення вказані фінансові санкції за наступний період: з 11.07.2017 по 13.12.2017.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати Товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості у розрахунку за кожний день прострочення.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані Позивачем в позові розрахунки пені, 3% річних і інфляційних втрат, судом встановлено, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними, зокрема пеня нарахована відповідно до п. 5.3. Договору з урахуванням ст. 549 ЦК України, ч. 4 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України; 3% річних і інфляційні втрати нараховано відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, зокрема стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 266167,41 грн. пені (згідно розрахунку з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), 78046,71 грн. 3% річних та 259120,28 грн. інфляційних втрат за загальний період з 11.07.2017 (наступний день після періоду, за який стягнуто штрафні санкції рішенням у справі № 911/1355/17) по 13.12.2017 (переддень дати фактичного виконання Відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару).

В позові та в клопотанні від 12.03.2018 про врахування суми судових витрат Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 9050,02 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 14250,00 грн.

Заперечуючи проти суми витрат на правничу допомогу адвоката Відповідач у відзиві зазначає про те, що заявлені витрати є завищеними, зокрема у зв'язку з незначною складністю справи, відсутністю досудового врегулювання спору, незначного часу, витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви, відсутністю необхідності підготовки копій документів до позовної заяви, незначним досвідом роботи в якості адвоката, завищеною вартістю однієї години роботи адвоката та середньою місячною заробітною платою в м. Києві в галузі юриспруденції.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, інтереси Позивача у даній справі в суді представляє адвокат Норов Гліб Олександрович, правовий статус якого підтверджується копіями свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.06.2015, договору від 28.11.2017 № 10/2017 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатом і Позивачем, ордером серії КВ № 702210.

Надані послуги з правничої допомоги та понесені витрати підтверджуються копіями: замовлення від 04.01.2018 про надання правничої допомоги, рахунку № 1/2018 від 04.01.2018 на суму 8550,00 грн. (складання позовної заяви про стягнення заборгованості з Відповідача (1 година), здійснення розрахунку заборгованості (1,5 години), вивчення судової практики (0,5 години), оформлення позовної заяви (1,5 години)); акту приймання наданих послуг від 04.01.2018; платіжним дорученням від 12.01.2018 № 274 на суму 8550,00 грн.; копією рахунку № 3/2018-10/2017 від 12.03.2018 на суму 5700,00 грн. (участь (представництво інтересів) адвоката в судовому засіданні 13.03.2018 по справі № 911/270/18); платіжним дорученням від 12.03.2018 № 229 на суму 5700,00 грн.

Отже понесені Позивачем документально підтверджені витрати на правничу допомогу становлять 14250,00 грн.

Судом встановлено, що адвокат Норов Г.О. брав участь в судових засіданнях у даній справі 13.03.2018, 27.03.2018 та 17.04.2018; адвокатом протягом розгляду справи також підготовлено та подано відповідь від 21.03.2018 № 1-21/03/2018 на відзив Відповідача.

За наслідком дослідження матеріалів справи судом встановлено, що витрати Позивача на правничу допомогу є документально підтвердженими, витрати пов'язані саме з розглядом цієї справи, розмір таких витрат (14250,00 грн.) є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (603334,40 грн.).

Відповідачем протягом розгляду справи не доведено неспівмірність витрат Позивача на послуги адвоката, письмові заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірність заявлених витрат на правничу допомогу та обґрунтованість розміру витрат.

Статтею 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9050,02 грн. та 14250,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката покладаються на Відповідача і підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (09623, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Ромашки, вул. Леніна, буд. 22 А; код ЄДРПОУ 32619343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПК» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21; код ЄДРПОУ 34804039) 266 167 (двісті шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 41 коп. пені, 78 046 (сімдесят вісім тисяч сорок шість) грн. 71 коп. 3% річних та 259 120 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 28 коп. інфляційних втрат.

3. Судові витрати у справі покласти на Відповідача ТОВ «Ясенсвіт», у зв'язку з чим стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (09623, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Ромашки, вул. Леніна, буд. 22 А; код ЄДРПОУ 32619343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПК» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21; код ЄДРПОУ 34804039) 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 02 коп. судового збору та 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 27.04.2018.

Суддя С.Ю. Наріжний