Рішення № 73696288, 30.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2018 року № 826/7110/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) та просить суд зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати наказ від 18.01.2016 про відмову у реєстрації політичної партії "РУХ ДО ЄВРОПИ" та прийняти рішення про реєстрацію партії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи подані останнім для реєстрації політичної партії відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про політичні партії в Україні", а відтак доводи відповідача про порушення позивачем ст. ст. 8, 10 вказаного закону є безпідставними.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, та відзиву що долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.01.2016 №113/15 "Про відмову в реєстрації ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "РУХ ДО ЄВРОПИ"" відповідно до ст. 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" відмовлено в реєстрації ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "РУХ ДО ЄВРОПИ" (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ).

Статтею 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05.04.2011 №2365-III (далі - Закон №2365-III, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 Закону №2365-III).

Статтею 3 закону №2365-III визначено, що політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону №2365-III реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", після перевірки поданих матеріалів.

Процедура підготовки та оформлення рішень, які приймаються за результатами розгляду Міністерством юстиції України та його територіальними органами, документів щодо легалізації (реєстрації) громадських формувань, щодо державної реєстрації символіки політичних партій, а також рішень щодо реєстрації (погодження або взяття до відома) змін до статутних документів, щодо взяття до відома інформації про зміни у складі керівних органів громадських формувань, щодо державної реєстрації змін до положень, регламентів, списків третейських суддів постійно діючих третейських судів, щодо видачі дублікатів свідоцтва та/або статуту (положення) громадських формувань, щодо взяття до відома рішення про припинення громадського формування, щодо скасування запису про легалізацію (реєстрацію) громадських формувань, визначається Порядком підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об'єднань громадян та інших громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2011 №1828/5 (далі - Порядок №1828/5), який діяв на момент прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1828/5 легалізація (реєстрація) громадських формувань полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, а у випадках, передбачених законодавством, також статуту (положенню) громадського формування, прийнятті рішення про легалізацію (реєстрацію) громадського формування, занесенні відомостей до відповідного реєстру та присвоєнні реєстраційного номера, видачі свідоцтва (крім громадських формувань, яким законодавством не передбачено видачу свідоцтва) або довідки.

Пунктом 7 Порядку №1828/5 визначено, що правову експертизу у Мін'юсті проводить Управління реєстрації громадських формувань, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств Департаменту державної реєстрації.

На підставі пункту 8 Порядку №1828/5 Мін'юст та його територіальні органи, зобов'язані у строк, визначений законами України та іншими актами законодавства України, прийняти одне з таких рішень, зокрема, про легалізацію (реєстрацію) громадського формування; про відмову в легалізації (реєстрації) громадського формування.

Згідно із пунктом 9 Порядку №1828/5 рішення, зазначені у пункті 8 цього Порядку, приймаються в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін'юсту України, а в разі реєстрації (погодження або взяття до відома) змін до статутних документів, взяття до відома інформації про зміни у складі керівних органів - також на підставі статуту (положення) відповідного громадського формування. Такі рішення оформляються наказами, до яких додається правовий висновок щодо відповідності законодавству України установчих документів, поданих на легалізацію (реєстрацію).

Правовий висновок в Мін'юсті підписують спеціаліст, начальник відділу, погоджує начальник Управління і затверджує заступник директора Департаменту державної реєстрації. Рішення легалізуючого органу оформлюється у вигляді наказу, який підписує Міністр юстиції/керівник відповідного територіального управління юстиції. Невід'ємною частиною наказу є правовий висновок (пункти 11, 13 Порядку №1828/5).

Пунктом 22 Порядку №1828/5 визначено, що у разі якщо є підстави для відмови у легалізації (реєстрації) громадського формування, готуються правовий висновок про відмову з викладенням підстав відмови - конкретних положень законодавства України, яким суперечать (з якими не узгоджуються) статутні документи та/або норми статуту (положення), які порушені при прийнятті громадським формуванням відповідних рішень, та проект наказу. У наказі викладається рішення легалізуючого органу та роз'яснюється порядок його оскарження.

Отже, з наведених норм вбачається, що невід'ємною частиною оскаржуваного наказу про відмову у реєстрації політичної партії є правовий висновок з роз'ясненням причин відмови.

З правового висновку від 22.12.2015 (т. 1, а.с. 31) вбачається, що установчі документи партії не відповідають вимогам Закону України "Про політичні партії в Україні".

Зокрема, всупереч вимогам статті 8 Закону статут партії не містить порядок здійснення витрат.

Досліджуючи правомірність підстав для відмови у проведення реєстрації політичної партії, викладених в правовому висновку від 22.12.2015 в цій частині, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону №2365-III політичні партії повинні мати статут.

Статут політичної партії має містити такі відомості, зокрема, джерела матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії (п. 8 ст. 8 Закону №2365-III).

Позивач на підтвердження факту наявності вказаних відомостей в статуті посилається на п. 2.1 та п. 10.4.

Так, п. 2.1 розділу 2 "Мета, завдання та форма діяльності" статуту визначає, що метою діяльності партії є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участь у виборах та інших політичних заходах. Метою партії не є та не може бути одержання і розподіл прибутку серед членів Партії, членів органу управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників Партії.

Разом з цим, у п. 10.4 розділу "Джерела матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії" вказано, що кошти Партії та її організації використовуються на виконання статутних завдань і на оплату праці штатних працівників.

Відповідач у письмових запереченнях та відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем безпосередньо не зазначено порядок здійснення витрат.

Суд погоджується з доводами Міністерства юстиції України в цій частині, оскільки, ані п. 2.1, ані п. 10.4 статуту не визначає порядок здійснення витрат, а в першому випадку вказує на мету діяльності партії, а в іншому випадку на цільове використання (спрямування) коштів.

В той же час, в правому висновку від 22.12.2015 вказано, що установчі документи не містять заборони розподілу отриманих доходів (прибутку) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, членів органу управління та інших пов'язаних з ним осіб.

Оцінюючи правомірність вказаних доводів суд зазначає наступне.

Згідно пп. 133.4.1 п. 133.4 п. 133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам, зокрема, установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту.

Позивач на спростування вказаних доводів посилається на п. 2.1 розділу 2 "Мета, завдання та форма діяльності" статуту.

Суд відхиляє вказані доводи, оскільки, по-перше, вказаний пункт статуту не містить в собі прямої заборони розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини, а по - друге, не містить серед переліку засновників (учасників) партії.

Що ж стосується зауважень до підписів, зібраних на підтримку рішення про створення ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "РУХ ДО ЄВРОПИ" суд звертає увагу на наступне.

Так, у правовому висновку від 22.12.2015 відповідач вказав, що у м. Севастополі зібрано голоси на підтримку про створення Партії менш як у двох третинах районів.

Також підписи громадян на підтримку рішення про створення партії зібрано в загальній кількості 10 603 підписів. З них зараховано - 7 380 підписів у областях України, місті Києві та в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №2365-III рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

Згідно загальновідомих відомостей у м. Севастополі налічується 4 райони.

Позивач у позовній заяві вказує, що підписи зібрані у 3 - х районах, проте доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не дає.

Разом з цим, суд вважає не обґрунтованими доводи позивача про те, що відсутність підписаного листа з підписами у певному з районів Севастополя не може бути підставою для відмови у реєстрації політичної партії, оскільки реєстрація політичної партії відбувається, зокрема з дотримання вимог Закону №2365-III, отже і ст. 10 вказаного закону.

В той же час, судом не беруться до уваги доводи відповідача викладені в письмових запереченнях на позову заяву та відзиві в частині зібрання підписів до проведення Установчого з'їзду партії, оскільки в правому висновку від 22.12.2015 вказані доводи не наведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева