Рішення № 73696285, 23.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/1905/18

Господарський міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1905/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (вул. Івана Федорова, буд. 32, корпус літ. В, м. Київ, 03038)

про стягнення 27886, 84 грн.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - відповідач) про стягнення 27 886, 84 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги "Страхової Компанії "АХА Страхування" обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №541а5х від 27.10.2015, укладеним між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Toyota Prius", державний номер 2410, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 27886, 84 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1905/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Через відділ діловодства суду 12.03.2018 від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

Від відповідача 14.03.2018 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування через не подання заяви про страхове відшкодування протягом року.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що у разі розгляду судом справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання вона має бути вирішена у строк, що не може бути меншим ніж тридцять днів та не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 20.04.2016 в місті Дніпропетровськ по вул. Калинова 58, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Toyota Prius", державний номер 2410, під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Бабушкінского районного суду міста Дніпропетровська від 06.06.2016 у справі № 200/7756/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Судом установлено, що транспортний засіб "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, застраховано позивачем згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №541а5х від 27.10.2015, укладеним між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальник) (далі - Договір).

Згідно з рахунком-фактурою № АМ16941 від 03.05.2016 вартість ремонту автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 становить 27 886,86 грн.

Позивачем на підставі наданих документів з урахуванням умов Договору, укладеного ним зі страхувальником було складено страховий акт АХА2053207 від 11.05.2016 та призначено до виплати страхового відшкодування на підставі розрахунку у загальному розмірі 27 886,84 грн.

Позивачем, згідно з платіжними дорученнями № 241423 від 12.05.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 27 886,84 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз Моторс ЛТД".

Згідно з актом надання послуг № АМ16941 від 10.06.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Алмаз Моторс, ЛТД» були надані послуги по обслуговуванню автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 на суму 27 886,86 грн.

17.07.2017 позивач направив відповідачу претензію вих. № ЕЛ_3204 від 17.07.2017, якою просив компенсувати в порядку регресу Приватному акціонерному товариству "Страхова Компанія "АХА Страхування" витрати в розмірі 27 886,84 грн. та просив здійснити виплату у 30-денний термін, починаючи з дня одержання даної вимоги.

11.08.2017 відповідачем направлено позивачу лист вих. № ЦВ-ЦВ-3488/3 від 11.08.2017 в якому зазначив про те, що позивачем порушений строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, тому відповідач змушений відмовити у виплаті 27 886,84 грн. матеріальних збитків.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої з урахуванням ліміту відповідальності становить 27 886,84 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом №АЕ/6118048.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Toyota Prius", державний номер 2410.

Доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Toyota, Prius", державний номер 2410, власнику автомобіля "Toyota, Camry", державний номер НОМЕР_1 та/або позивачу матеріали справи не містять.

З урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що акт надання послуг № АМ16941 від 10.06.2016 на суму 27 886,86 грн., страховий акт № АХА2053207 від 11.05.2016 та платіжне доручення № 241423 від 12.05.2016 на суму 27 886,84 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Разом з тим, як зазначалося вище, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилався на підпункт 35.1 пункту 35 та підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначив, що у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування в порядку регресу у зв'язку з тим, що строк подання заяви про страхове відшкодування минув, тому а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги доводи відповідача зазначені у відзиві з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

До відносин між страховиком та страхувальником застосовується річний строк на звернення з заявою про страхове відшкодування, передбачений вищезазначеною нормою, а у зв'язку з тим, що позивач та відповідач не перебувають у договірних відносинах, а позивач є особою, яка виплатила страхове відшкодування, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, тому Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" набуло право вимоги до особи, яка завдала таку шкоду. У даному випадку застосовується загальний строк позовної давності, який станом на дату звернення до суду з позовом не минув.

Положення п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють відносини між страховиком та страхувальником. Вони розповсюджуються на їх відносини до заміни кредитора.

Таким чином, до нового кредитора - позивача обов'язки з подачі заяви та звернення протягом річного строку не перейшли і не могли перейти, оскільки для позивача відповідач не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15 квітня 2015 року № 3-49гс15 та постанові Вищого господарського суду України від 06 листопада 2017 року у справі № 910/24047/16.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АЕ/6118048 не встановлено безумовну франшизи та визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода в розмірі 27 886,84 грн., завдана при ДТП транспортному засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (вул. Івана Федорова, буд. 32, корпус літ. В, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 20448234) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) 27 886 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. матеріальних збитків та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.05.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко