Рішення № 73696174, 30.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 квітня 2018 року справа №826/410/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі)провизнання протиправним і скасування акта опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним акт опису майна, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не отримував від відповідача документів про сплату податкового боргу та недотриманням порядку його складання, визначеного Податковим кодексом України та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №1841/24373.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/410/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що у позивача обліковується перед бюджетом податковий борг у розмірі 143 485,98 грн., який виник внаслідок несплати суми податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08 червня 2016 року №0027691306 та нарахуванням пені.

В судовому засіданні 01 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника до суду не направив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Згідно з актом опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20, складеним податковим керуючим на підставі рішення ДПІ у Деснянському районі про опис майна у податкову заставу від 21 липня 2016 року №173, проведено опис належного ОСОБА_1 майна: автомобіль Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2148, колір білий, 2002 року випуску, № куз. НОМЕР_2, держ. №НОМЕР_3.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Наявні у справі докази підтверджують, що згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі від 08 червня 2016 року №0027691306 ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 113 403,28 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу поштою 09 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1; поштове відправлення повернулось на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання.

Відповідач сформував та надіслав поштою позивачу податкову вимогу форми "Ф" від 21 липня 2016 року №3918-17, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 20 липня 2016 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 143 485,98 грн., у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 113 403,28 грн., пеня у розмірі 30 082,70 грн., та попереджено, що, починаючи з 20 липня 2016 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні санкції та пеню, нараховані на нього (за їх наявності).

Відповідно до рішення ДПІ у Деснянському районі про опис майна у податкову заставу від 21 липня 2016 року №173/26-52-17-30 на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Зазначені податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу надіслані позивачу поштою 02 серпня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1; поштове відправлення повернулось на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання.

Пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлює, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306 та податкова вимога від 21 липня 2016 року №3918-17 надсилалась ОСОБА_1 на адресу за місцем проживання.

Зі своєї сторони позивач стверджує, що не отримував будь-яких документів, які підтверджують виникнення податкового боргу, та зазначає своїм місцем проживання адресу: АДРЕСА_2, на підтвердження чого надав суду копію договору купівлі-продажу від 22 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. та зареєстрованого в реєстрі за №2078.

Доказів того, що позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0027691306 вважається таким, що не вручене ОСОБА_1, що, у свою чергу, вказує про неузгодженість грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 113 403,28 грн. та свідчить про передчасність нарахування пені і надсилання позивачу податкової вимоги, оскільки відсутність узгодженого грошового зобов'язання виключає можливість виникнення податкового боргу.

Оскільки акт опису майна є наслідком несплати податкового боргу, з огляду на відсутність у справі належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_1 податкового боргу, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави для виникнення податкової застави та складання відповідного акта опису майна.

Враховуючи викладене, акт опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому незаконність складання оскаржуваного акта опису вказує на недоцільність дослідження питання щодо процедури опису майна у податкову заставу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного акта опису з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (02097, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 05 жовтня 2016 року №74/26-52-17-20, складений податковим керуючим Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (01001, м. Київ, вул. Закревського, буд. 41; ідентифікаційний код 39466328).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко