Постанова № 73695927, 27.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 квітня 2018 р. Справа № 820/1823/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Головка В.Л.,

представника третьої особи - Серпутько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 (адреса: 61072, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 40214227, адреса: 61003, м. Харків, майдан Л. Конституції, 7) про визнання незаконним та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4 (надалі за текстом - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі за текстом - відповідач, УДВС ГТУЮ у Харківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради (надалі за текстом - Департамент реєстрації ХМР, третя особа), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконань рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Головко В.Л., про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2018 року по виконавчому проваджені № 51111686 по виконавчому листу № 820/11133/15, виданого 25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УДВС ГТУЮ у Харківській області 27.02.2018 року за ВП № 51111686 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач не згоден з вказаною постановою, оскільки на його думку відповідач прийняв оскаржувану постанову спираючись на довільне тлумачення законодавства, а тому оскаржувана постанова від 27.02.2018 року за ВП № 51111686 про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі, свою позицію в письмовій формі не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просив відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі, свою позицію в письмовій формі не надав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності та враховуючи позицію відповідача та третьої особи проти задоволення позову, суд дійшов наступних висновків, виходячи з наступного.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року по справі № 820/11133/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського міського управління юстиції Харківської області, суд вирішив:

скасувати рішення державного реєстратора Тузковой В.А. №25378586 від 19.10.2015р. про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ? житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, за ОСОБА_4.

зобов'язати Харківське міське управління юстиції Харківської області здійснти державну реєстрацію права власності на ? житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_4 відповідно до заочного рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова по справі №641\13846\14-ц від 04.06.2015 року, додаткового рішення від 13.08.2015 року по справі №641\13846\14-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.09.2015 по справі №22-ц\790\5956\15.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 820/11133/15.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області від 16.05.2016 року відкрито виконавче провадження № 51111686.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 11.09.2017 року складена вимога згідно зі змістом якої зазначено, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради на вимогу державного виконавця від 01.06.2017 року № 51111686 щодо виконання рішення суду по справі № 820/11133/15 в частині здійснення державної реєстрації права власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 на підставі рішень суду або повідомлення поважних причин невиконання рішення зазначено наступне. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. До повноважень суду не віднесено зміну норм права або створення нових норм права. На теперішній час відсутні винятки у процедурі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутні виключення щодо проведення реєстрації права власності на підставі судових рішень без подання заяви, відповідних документів та сплати адміністративного збору. Єдиний порядок внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає проведення реєстраційних дій за заявою зацікавленої особи - заявники на підставі прийнятого державним реєстратором рішення.

Окремо державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області у складеній вимозі зазначені посилання на ч. 1 ст. 2, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 27, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1666-VІІ та п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», Постанову КМ України № 1127 від 25.12.2015 року, якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В ході розгляду адміністративно справи з боку представника відповідача не зазначене правове обґрунтування підстав надіслання вимоги виконавця від 11.09.2017 року на адресу стягувача.

Позивачем 25.09.2017 року подано скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області щодо складання вимоги від 11.09.2017 року.

За результатами розгляду скарги від 25.09.2017 року позивачу надано відповідь від 03.10.2017 року.

Суд констатує, що відповідь за результатами розгляду скарги від 25.09.2017 року не містить посилань на законодавство в частині її складання та направлення стягувачу в рамках виконавчого провадження № 51111686.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 27.02.2018 року за ВП № 51111686 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

По суті спірних правових вимог суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час винесення спірної постанови визначалися Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Суд зазначає, що виконавче провадження № 51111686 відкрито з приводу примусового зобов'язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (враховуючи обставини зміни сторони виконавчого провадження - боржника, відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 року по справі № 820/11133/15) вчинити реєстраційну дію.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В ході розгляду адміністративної справи представником відповідача не наведено достатніх та беззаперечних доказів по вчиненню з боку стягувача в рамках виконавчого провадження дій, що перешкоджали проведенню виконавчих дій. Також судом не встановлення не здійснення авансування витрат виконавчого провадження та існування їх в рамках виконавчого провадження № 51111686.

Щодо тверджень представника відповідача та представника третьої особи про існування обов'язку у стягувача в рамках виконавчого провадження звернутись з заявою щодо проведення реєстраційної дії, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Одночасно з цим суд вважає доцільним зазначити, що з боку представника відповідача зазначено, що наявна різниця у діях за заявою щодо проведення реєстраційної дій та проведення реєстраційної дії на підставі виконавчого документу зобов'язального характеру, одночасно з цим представник відповідача зазначив про наявність різниці і в процесі наведених дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

З урахуванням змісту положень ч. 1 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд зазначає, що як на час відкриття виконавчого провадження та і на час розгляду зазначеної адміністративної справи інформаційна взаємодія Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень не реалізована, у розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України це є загальновідомим фактом.

Одночасно з цим суд враховує, що згідно з положеннями п.п. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» 1666-VIII від 06.10.2016 року встановлено, що:

до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Суд зазначає, що наведені положення у ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зміст перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» 1666-VIII від 06.10.2016 року стосуються випадків проведення реєстраційної дії спираючись на волевиявлення заявника, тобто бажання проведення реєстраційної дії, яке за особистим переконанням особи може ним не реалізовуватись.

Суд звертає особливу увагу, що передумовою виникнення позовних вимог стало довільне трактування з боку відповідача «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», оскільки виконання рішення зобов'язального характеру за своєю суттю та правовою природою виникнення, враховуючи його законодавче підґрунтя, має обов'язковий характер виконання.

Суд зазначає, що зазначена обставина не заперечувалась з боку представника відповідача, зважаючи на його відповідь щодо наявності відмінностей між вище окресленими діями.

Разом з цим суд констатує, що формулювання «проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили» та «зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності» не є тотожними, ні з передумов виникнення, ні з процедури вчинення реєстраційної дії.

Окремо суд звертає увагу, що порядок виконання рішень зобов'язального характеру унормовано ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно з цим судом не встановлено наявність повноважень у відповідача в рамках виконання рішення зобов'язального характеру покладати певні обов'язки на стягувача (враховуючи авансування), а представником відповідача не доведено.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову без врахування вимог Закону України "Про виконавче провадження", «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконань рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Головко В.Л., про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2018 року по виконавчому проваджені №51111686 по виконавчому листу № 820/11133/15, виданного 25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 27.04.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.