Постанова № 73695901, 26.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 квітня 2018 р. Справа № 820/1877/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коноваленка О.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3, позивач), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (надалі за текстом - Київське ОУПФУ м.Харкова, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) зарахувавши до стажу період роботи з 04.04.2008 року по 16.06.2008 року, з 18.06.2008 року по 25.06.2009 року, з 27.07.2009 року по 04.05.2010 року, з 06.05.2010 року по 17.04.2011 року, з 19.04.2011 року по 13.03.2012 року, з 03.04.2012 року по 14.02.2013 року, з 12.03.2013 року по 28.11.2013 року, з 25.12.2013 року по 08.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 06.10.2015 року та на підставі довідок про заробітну плату № 44 від 29.07.2017 року та № 44/1 від 29.07.2017 року, виданих Філією Центрального Державного унітарного підприємства "Мосгортранс";

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) зарахувавши до стажу період роботи з 04.04.2008 року по 16.06.2008 року, з 18.06.2008 року по 25.06.2009 року, з 27.07.2009 року по 04.05.2010 року, з 06.05.2010 року по 17.04.2011 року, з 19.04.2011 року по 13.03.2012 року, з 03.04.2012 року по 14.02.2013 року, з 12.03.2013 року по 28.11.2013 року, з 25.12.2013 року по 08.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 06.10.2015 року та на підставі довідок про заробітну плату № 44 від 29.07.2017 року та № 44/1 від 29.07.2017 року, виданих Філією Центрального Державного унітарного підприємства "Мосгортранс", починаючи з 01.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.10.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно довідок №44 та №44/1 від 29.06.2017 року, виданих Центральним філіалом Державного унітарного підприємства м. Москви «Мосгортранс».

Рішенням від 23.10.2017 № 248 відповідач відмовив позивачці у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та на роз'яснення Пенсійного фонду України з питання врахування при обчисленні пенсії стажу, набутого на території будь-якої з держав-учасниць Угоди №100914/02-20.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що не здійснюючи перерахунок її пенсії відповідач порушує її право на гідне соціальне забезпечення в старості, встановлене ст.46 Конституції України.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву, в якому зазначив що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, та заробітна плата за цей період, враховується лише при призначені пенсії. Крім того, зазначив, що для проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 4 статті 42 Закону особам, які після призначення пенсії продовжували працювати за межами України, відсутні законні підстави враховуючи розяснення Пенсійного фонду України з цього питання. З цих підстав, управлінням було прийняте рішення у відмові позивачу у перерахунку пенсії за віком з урахуванням стажу та заробітної плати, отриманих після призначення (попереднього перерахунку) пенсії на території Російської Федерації.

Представник позивача підтримав заявлений адміністративний позов в повному обсязі та просив його задовольнити посилаючись на обґрунтування позовних вимог позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд адміністративної справи за його відсутності не надав, причин поважності неприбуття в судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Належне сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду адміністративної справи підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надійшло до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 23.04.2018 року, згідно з яким судова повістка отримана представником позивача за довіреністю 19.03.2018 року.

Ухвалою від 19 березня 2018 Харківським окружним адміністративним судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу у підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності та враховуючи заперечення відповідача проти задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_3, перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначено відповідно пункту «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 17.02.2005 року.

Оскільки Позивач продовжувала працювати водієм міського пасажирського транспорту на території Російської Федерації за її заявою від 13.05.2008 було проведено перерахунок пенсії за стажем та заробітною платою на підставі ч.4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19 жовтня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах на підставі довідок №44 та №44/1 від 29.06.2017, виданих Центральним філіалом Державного унітарного підприємства м. Москви «Мосгортранс».

Рішенням від 23.10.2017 року № 248 Київське ОУПФУ м. Харкова в такому перерахунку позивачу відмовив, посилаючись на положення ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, якою передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Відповідач вказує, що стаж та заробітну плату за період роботи на підприємстві «Мосгортранс» не може бути включено до розрахунку пенсії, так як згідно Міжнародної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року стаж роботи та заробітна плата в країнах СНД для розрахунку пенсії включається тільки при первинному призначенні пенсії.

Дослідивши трудову книгу позивача, суд встановив, що з 04.04.2008 року вона прийнята в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс» по строковому трудовому договору у відділ експлуатації електротранспорту водієм тролейбуса 1-го класу на регулярні міські перевезення. 16.06.2008 її було звільнено. З 18.06.2008 була прийнята в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». Звільнена 25.06.2009.

З 27.07.2009 прийнята по строковому трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 04.05.2010 звільнена.

06.05.2010 прийнята в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 17.04.2001 звільнена.

19.04.2011 прийнята по строкову трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 13.03.2012 звільнена.

03.04.2012 прийнята по строкому трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 14.02.2013 звільнена.

12.03.2013 прийнята по строкому трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 28.11.2013 звільнена.

25.12.2013 прийнята по строковому трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 08.11.2014 звільнена.

15.12.2014 прийнята по строковому трудовому договору в філіал Фільовський автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс». 06.10.2015 звільнена.

Як вбачається з матеріалів справи, довідками № 44 та № 44/1 від 29.06.2017 підтверджено, що за період роботи Позивачки в філіалі Фільовського автобусно-тролейбусний парк ГПУ «Мосгортранс» з усіх сум, що включені в довідки проводились відрахування до бюджету та по додатковому тарифу в Пенсійний фонд. Довідки видані на підставі особового рахунка № 1913.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення"; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст.14, 15, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, так як із заробітної плати робітника у встановленому законом порядку відраховуються належні до сплати внески до цільових фондів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.

Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», встановлює, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 5 Угоди встановлено, що її дія поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно п. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 р., для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили цією угодою. Угода набрала законної сили з 13.03.1992 року.

Відповідно до ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України «Про міжнародні договори України». Частина 1 ст. 19 цього Закону під назвою «Дія міжнародних договорів України на території України» передбачає, що «чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства»; а ч. 2 цієї статті встановлює правило, згідно з яким «якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна: визначено, що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

Суд критично ставиться до посилань відповідача стосовно можливості зараховувати стаж, набутий на території інших держав виключно при призначенні пенсії, оскільки ст.5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, її дія поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди, а ст. 11 даної Угоди встановлено, що документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005року N 22-1 п. 14. до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після призначення пенсії, у зв'язку із зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами «б», «в», «т» пункту 7, пунктом 13.

Згідно підпункту «в» пункту 7 особи, яким пенсія призначається відповідно до міждержавних Договорів (Угод) в галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1.

Отже, довідки № 44 та № 44/1 від 29.06.2017 року, видані Центральним філіалом Державного унітарного підприємства м. Москви «Мосгортранс» приймаються в Україні без легалізації.

Крім того, суд вважає, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії останнім не було враховано абзац 2 та 3 ст. 6 Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, яким встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Застосуванню також підлягає ч. 2 ст. 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року, підписаної урядами держав: Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено зарахування стажу, якою встановлено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Посилання на можливість зарахувати стаж та заробітну плату виключно при призначенні - не обґрунтовує дій відповідача, оскільки, як вже зазначалось вище, всі вказані вище міжнародні угоди поширюються не лише на питання призначення пенсії, а загалом регулюють зарахування стажу та заробітної плати, набутого і державах СНД.

Судом досліджено лист Відповідача від 16.01.2018 року №12/20-47/02-07, згідно якого до 06.10.2015 Позивачка, працюючи в РФ, мала в Україні статус працюючого пенсіонера та її пенсія підлягала оподаткуванню згідно з п.164.2.19 Податкового Кодексу України. Тобто в даному випадку Відповідач довільно трактує поняття «працюючий» пенсіонер, посилаючись на роз'яснення ПФУ, яке не являється нормтивним актом.

Єдиним на що посилається відповідач є роз'яснення Пенсійного фонду України від 100914/02-20 від 15.06.2010. Вказане роз'яснення не є нормативним актом. А ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зазнавала жодних змін. Тобто, спираючись на роз'яснення ПФУ, відповідач порушує норми ст.9 Конституції України та ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 та ч. 5 ст.48 цього Закону, проводиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Отже, оскільки позивач звернулася з заявою про перерахунок 19.10.2017, то пенсія підлягає перерахунку з 01.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив на адміністративний позов.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне. Правомірні твердження про порушення прав і свобод підлягають в першу чергу негайному захисту.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що захист прав позивача буде повним та достатнім шляхом задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, 61022 м-н Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61195) зарахувавши до стажу період роботи з 04.04.2008 року по 16.06.2008 року, з 18.06.2008 року по 25.06.2009 року, з 27.07.2009 року по 04.05.2010 року, з 06.05.2010 року по 17.04.2011 року, з 19.04.2011 року по 13.03.2012 року, з 03.04.2012 року по 14.02.2013 року, з 12.03.2013 року по 28.11.2013 року, з 25.12.2013 року по 08.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 06.10.2015 року та на підставі довідок про заробітну плату № 44 від 29.06.2017 року та № 44/1 від 29.06.2017 року, виданих Філією Центрального Державного унітарного підприємства "Мосгортранс" (код ЄДРПОУ1037739376223, 121170, м. Москва, вул. Дениса Давидова, буд. 2).

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, 61022 м-н Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61195) зарахувавши до стажу період роботи з 04.04.2008 року по 16.06.2008 року, з 18.06.2008 року по 25.06.2009 року, з 27.07.2009 року по 04.05.2010 року, з 06.05.2010 року по 17.04.2011 року, з 19.04.2011 року по 13.03.2012 року, з 03.04.2012 року по 14.02.2013 року, з 12.03.2013 року по 28.11.2013 року, з 25.12.2013 року по 08.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 06.10.2015 року та на підставі довідок про заробітну плату № 44 від 29.06.2017 року та № 44/1 від 29.06.2017 року, виданих Філією Центрального Державного унітарного підприємства "Мосгортранс" (код ЄДРПОУ1037739376223, 121170, м. Москва, вул. Дениса Давидова, буд. 2), починаючи з 01.11.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61195) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, 61022 м-н Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.