Рішення № 73695737, 23.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа № 818/601/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - А.Г. Лемешенко,

позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/601/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру) щодо розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності (земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1010), що розташована за межами населеного пункту на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, та визнати за нею право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим грубо порушує законні права позивачки. Лист відповідача від 19.01.2018 № С-16610-381/21/18 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення по суті, а лише зазначено, що земельна ділянка зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський та відповідач не має правових підстав для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Земельним кодексом України (далі - ЗК України) передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Таким чином, підстави для відмови позивачці в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Також зазначила, що ефективним способом захисту законних інтересів буде визнання за ОСОБА_1В права замовити розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки. Вважає, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб у межах Сумської області.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з наведених вище підстав та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала доводи, викладені в письмовому відзиві на позов (а.с. 33-35), та зазначила, що ГУ Держгеокадастру повідомило позивачку про неможливість задоволення її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Земельна ділянка, яка планується до відведення, розташована на території Стрільниківської ради Путивльського району Сумської області, вся територія якої зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський". Використання природних ресурсів на території господарської зони ландшафтного регіонального парку "Сеймський" має здійснюватися з додержанням загальноекономічних вимог. Перелік цінних територій та об’єктів, які включались до складу природно-заповідного фонду області затверджено розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14.12.1995 № 237. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засідання встановлено, що 28.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Стрільниківської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 9).

Листом від 19.01.2018 № С-16610-381/21-18 (а.с. 10) відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 в задоволенні вказаної заяви та не надав дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на те, що відповідно до інформаційної довідки Відділу у Путивльському районі ГУ Держгеокадастру від 11.01.2018 № 30/109-17 земельна ділянка, що планується до відведення, розташована на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району, вся територія якої зарезервована для створення ландшафтного регіонального парку "Сеймський". Також у листі зазначає, що ГУ Держгеокадастру не має правових підстав для вирішення питання, що у порушене у клопотання позивачки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії визначено, що, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом "є-1" ст. 15-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 123 ЗК України передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади з цього питання.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Пункт 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вказує на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити дії.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що цими нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Посилання позивачки на абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України суд вважає необґрунтованими. Відповідно до вказаної норми, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Діяльність суб'єкта владних повноважень це - здійснення посадовою особою своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.

Протиправна бездіяльність - це пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити.

Листом від 19.01.2018 № С-16610-381/21-18 відповідач повідомив, що не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивачки, що фактично і по суті є мотивованою відмовою ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому таку відповідь суд не вважає бездіяльністю, а це є дія, що полягає у фактичній відмові позивачці в задоволенні її клопотання.

Недотримання форми відповіді при розгляді звернення не може розцінюватись як бездіяльність.

Суд визнає вимогу позивачки про зобов'язання визнання за нею права замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки без отримання дозволу ГУ Держгеокадастру безпідставною оскільки надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою є його компетенцією і суд не може замінити своїм рішенням в цій справі, фактично перебравши на себе повноваження відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачка не довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не допущено.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2018.

Суддя М.М. Шаповал