Рішення № 73695498, 24.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р. Справа№805/159/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2256 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2256 Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправним та скасувати п.8 наказу №158 від 14.11.2017 року “Про результати службового розслідування у військовій частині А2256”, виданий тимчасово виконуючим обов’язки командира військової частини А2256 Міністерства оборони України полковником ОСОБА_4, за яким позивача старшого інспектора відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого прапорщика ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність за допущені порушення вимог статей 6,11,12,13,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та вимоги пунктів 1.3, 2.1.,2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що спірний наказ є незаконними, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач посилається на те, що за наслідками службового розслідування відповідач дійшов передчасного висновку, який не відповідає нормам законодавства України.

Вказує,що на день закінчення службового розслідування та винесення спірного наказу Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області не було вирішено питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. Тобто, висновки про його вину у вчиненні адміністративних правопорушень є передчасними та таким, що порушують основоположні конституційні принципи.

Позивач зазначає, що оскільки службове розслідування в частині, що стосується позивача, було неповним, а висновки є передчасними, просить визнати протиправним та скасувати п.8 наказу №158 від 14.11.2017 року “Про результати службового розслідування у військовій частині А2256”.

Представник військової частини А2256 Міністерства оборони України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позов зазначив, що внаслідок недодержання позивачем вимог Статутів Збройних сил України та законодавства України за результатами службового розслідування, заступник командира військової частини А2256 законно прийняв рішення щодо попередження позивача про його неповну службову відповідність, в наслідок чого тимчасово виконуючий обов’язки командира військової частини А2256 видав відповідний наказ. Відповідач зазначає, що вказане рішення прийнято відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечить чинному законодавству. Враховуючи вищезазначене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача скористався своїм правом та надав суду відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив зазначено, що відповідачем було прийнято спірний наказ з порушенням вимог Інструкції «Про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України». На думку представника позивача, заперечення відповідача на позовну заяву безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

Ухвалою від 09.01.2018 року суд відкрив провадження по справі та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року судом було відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 06.03.2018 року, від 27.03.2018 року судом було продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.04.2018 року у судовому засіданні представник відповідача оголосив клопотання про виклик в якості свідків, а саме: полковника ОСОБА_4, полковника ОСОБА_5, майора ОСОБА_6, майора ОСОБА_7, полковника ОСОБА_8, підполковника ОСОБА_9, підполковника ОСОБА_10, підполковника ОСОБА_11, старшину ОСОБА_12, старшого солдата ОСОБА_13 з метою встановлення обставин проведення службового розслідування стосовно позивача.

Зазначене клопотання судом було поставлено на обговорення. Представник відповідача на задоволенні клопотання наполягав. Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача, оскільки з урахуванням ч.2 ст.74 КАС України показаннями свідка не може бути підтверджений або спростований акт службового розслідування стосовно позивача.

03.04.2018 року судом було оголошено перерву в розгляді справи.

24.04.2018 року у судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2018 року заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України (том 1 а.с. 19-20).

01.07.2014 року громадянином України (військовослужбовцем), прапорщиком, техніком стартового взводу стартової батареї 3 підрозділу в/ч А4608, Дніпропетровської області ОСОБА_1 та командиром військової частини А4608 полковником ОСОБА_14 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років (том 1 а.с. 131-132).

Наказом начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 23.06.2015 року № 14-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 головного сержанта взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку 2 спеціального відділу Військової служби правопорядку призначено старшим інспектором відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку південного територіального управління Військової служби правопорядку (том 1 а.с. 92).

Наказом начальника Донецького загального відділення Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 20.07.2015 року № 124 старшого прапорщика ОСОБА_1, призначеного наказом начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 23.06.2015 року № 14-РС на посаду старшого інспектора відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку, який прибув із військової частини А2176, з 20.07.2015 року зарахувати до списків особового складу відділу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 20.07.2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов’язків за посадою з посадовим окладом 760 гривень на місяць, шпк “прапорщик” (том 1 а.с. 93).

Відповідно до рапорту від 18.10.2017 року № 3398/м начальник відділення Військової служби правопорядку військовий комендант м. Маріуполь просив начальника відділення ВСП призначити службове розслідування за фактом затримання представниками Національної поліції України у поза службовий час старшого прапорщика ОСОБА_1, старшого інспектора ВІБДР відділення ВСП Донецького ЗВ ВСП, який керував транспортним засобом - автомобілем Ford Focus який можливо перебував у стані алкогольного сп’яніння (том 1 а.с. 99).

Наказом командира військової частини А2256 Міністерства оборони України від 18.10.2017 року №390 доручено комісії, у складі: голова комісії – заступник начальника відділу по роботі з особовим складом Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку майор ОСОБА_9, члени комісії: начальник групи проведення службових розслідувань Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_15, офіцер відділення інспекції безпеки дорожнього руху Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку капітан ОСОБА_16 в термін до 25.10.2017 року провести службове розслідування з метою з'ясування причин, умов та покарання винних за фактом зупинення 18.10.2017 року близько 02:00 год. цивільного автомобіля Ford Focus під керуванням старшого інспектора військової інспекції безпеки дорожнього руху відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку - військової комендатури м. Маріуполя старшого прапорщика ОСОБА_1 патрульними патрульної служби Національної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з метою перевірки документів. В ході перевірки документів представниками Національної поліції було встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння (том 1 а.с. 87).

В поясненні від 19.10.2017 року ОСОБА_1 зазначив, він відмовляється від дачі будь-яких пояснень на підставі ст.63 Конституції України (том 2 а.с. 27).

Листом управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (від 20.10.2017 року № 6741/41/37/01-2017) повідомлено начальника відділення ВСП військового коменданта м.Маріуполя про те, що на гр.ОСОБА_1 співробітниками УПП в м. Маріуполі ДПП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №073230 від 18.10.2017 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №877127 від 18.10.2017 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП (том 1. а.с. 89).

Відповідно до витягу з наказу начальника Донецького зонального Відділу військової служби правопорядку від 23.10.2017 року №406 продовжено термін службового розслідування та надано строк до 25.11.2017 року для подання на розгляд акту службового розслідування (том 1 а.с. 78).

Згідно висновку протоколу засідання атестаційної комісії Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 25.10.2017 року № 31 вимоги статутів Збройних Сил України та функціональні обов’язки позивач не знає, займаній посаді не відповідає, однак враховуючи що адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП ще не розглянутий в судовому засіданні, прийняти остаточне рішення після отримання рішення суду (том 1 а.с. 81-82).

Рапортом заступник начальника відділу по роботі з особовим складом майор ОСОБА_9 від 25.10.2017 року просив дозволу на продовження терміну проведення службового розслідування за фактом скоєння адміністративного правопорушення з боку старшого прапорщика ОСОБА_1 (том 1 а.с. 88).

З висновку протоколу засідання атестаційної комісії Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку № 31 від 25.10.2017 року вбачається, що позивач вимоги статутів Збройних Сил України та функціональні і обов’язки не знає, займаній посаді не відповідає. Однак, враховуючи те, що адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП ще не розглянутий в судовому засіданні, прийняти остаточне рішення після отримання рішення суду (том 1 а.с. 81-82).

Рапортом від 04.11.2017 року т.в.о. заступника начальника Східного ТУ ВСП по роботі з особовим складом майора ОСОБА_17 просив командира військової частини А2256 призначити службове розслідування за фактом невжиття дієвих заходів збоку керівництва Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо подальшого проходження військової служби прапорщиком ОСОБА_1 (том 1 а.с. 72).

Наказом командира військової частини А2256 від 04.11.2017 року №495 було призначене службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов’язків посадовими особами Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо притягнення до юридичної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 та встановлення ступеню вини винних посадових осіб (том 1 а.с. 71).

Як вбачається зі змісту акту службового розслідування від 09.11.2018 року, 18.10.2017 року співробітниками Управління патрульної поліції в м.Маріуполь Департаменту патрульної поліції відносно старшого прапорщика ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол від 18.10.2017 року серія БР №073230 про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП “Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції” і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.10.2017 року серія АР № 877127 за ч.2 ст.126 КУпАП “Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки” та ч.6 ст.121 КУпАП “Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами”.

Зазначено, що старший прапорщик ОСОБА_1 доповідь про факт складання відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП своєму безпосередньому; начальнику підполковнику ОСОБА_11 не здійснив, чим порушив вимоги ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що про складання адміністративного протоколу про скоєння адміністративного правопорушення та винесення постанов про накладення адміністративного стягнення своєму безпосередньому начальнику підполковнику ОСОБА_11 не доповідав. Крім того, даний факт підтверджується письмовими поясненнями від 19.10.2017 року підполковника ОСОБА_11 та старшого солдата ОСОБА_18

Відповідно до висновків акту службового розслідування основними причинами та умовами, які сприяли вчиненню адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП старшим прапорщиком ОСОБА_1 стали: низька правова свідомість, нехтування вимогами законів України, нормативно-правових актів та грубе порушення чинного законодавства України та військової дисципліни старшим прапорщиком ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, обставиною, що обтяжує відповідальність старшого прапорщика ОСОБА_1 є проходження ним служби у спеціальному військовому правоохоронному формуванні.

Запропоновано, зокрема, за порушення вимог ст.ст. 6,11,12,13,49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та вимоги пунктів 1.3, 2.1, 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами), старшого інспектора відділення Військової служби правопорядку Донецького ЗВ ВСП старшого прапорщика ОСОБА_1 – попередити про неповну службову відповідність та розглянути на засіданні атестаційної комісії Східного ТУ ВСП на предмет звільнення з лав ЗС України (том 1 а.с. 61-70).

Наказом командира військової частини А2256 від 14.11.2017 року №158 “Про результати службового розслідування у військовій частині А2256”, виданий тимчасово виконуючим обов’язки командира військової частини А2256 Міністерства оборони України полковником ОСОБА_4, вирішено старшого інспектора відділення Військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку старшого прапорщика ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність за допущені порушення вимог статей 6,11,12,13,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та вимоги пунктів 1.3, 2.1.,2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами) (а.с. 12-16).

Відповідно до супровідного листа від 14.11.2017 року № 7538/ср військовою частиною А2256 Міністерства оборони України було направлено начальнику Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку витяг з наказу командира військової частини А2256 від 14.11.2017 року № 158 «Про результати службового розслідування» для його виконання (том 1 а.с. 21).

Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 25.11.2017 року № 491, на підставі наказу командира військової частини А2256 від 14.11.2018 року №158 «Про результати службового розслідування» припинено службове розслідування, призначене начальником Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 18.10.2017 року №390 (том 1 а.с. 137).

18.10.2017 року співробітниками Управління патрульної поліції в м. Маріуполь Департаменту патрульної поліції був складений протокол серія БР № 073230 відносно старшого прапорщика ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції”.

Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15.02.2018 року провадження у справі № 263/13700/17 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв’язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП (том 2 а.с. 121-122).

18.10.2017 року співробітниками Управління патрульної поліції в м. Маріуполь Департаменту патрульної поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.10.2017 серія АР № 877127 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки” (не мав права керувати транспортним засобом без відповідної категорії, а саме категорії «в») та ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами” (транспортний засіб був неосвітлений в темну пору доби).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232), статутами Збройних Сил України та відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань у Збройних силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82 та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2232 (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

- громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

- іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині А 2256 Міністерства Оборони України на підставі укладеного контракту про проходження громадянами України військової служби, обіймає посаду старшого інспектора відділення військової служби правопорядку Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку - військової комендатури м.Маріуполь, має військове звання «старший прапорщик».

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону № 2232 порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту, військовозобов'язані, резервісти, які не мають військових звань офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Статтею 24 Закону № 2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (надалі Статут №548, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами другою та четвертою вступу Статуту №548 визначено, що Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Дія Статуту №548 поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Статтею 4 Статуту №548 визначено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статей 5, 6 Статуту №548 внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до ст.12 Статуту №548 про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до ст.16 Статуту №548 кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Отже, дотримання зазначених норм є обов'язком кожного військовослужбовця.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-ХІV (далі - Дисциплінарний статут).

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до п.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

Перебуваючи на публічній службі, військовослужбовці представляють державу, виконують її завдання й функції щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. І незважаючи на те, як сприймається відповідальність зазначених суб'єктів під час вирішення питання про її характер та обсяг, повинен обов'язково враховуватися факт перебування вказаних осіб на військовій (державній) службі та особливості наданих їм повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту, застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Таким чином, передумовою для накладення дисциплінарного стягнення може бути факт невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

Згідно з ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами ч.1 ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Частиною 2 ст. 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

А ч. 7 ст. 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Відповідно до ст.ст. 86, 87 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк відповідно до п. 88 Дисциплінарного статуту.

Наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань у Збройних силах України (далі за текстом – Інструкція, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції, вона визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку).

Згідно абз. 1-6 п. 1.2. розділу 1 Інструкції службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Пунктом 1.6. розділу 1 Інструкції передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Як зазначено у розділі 3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

З п. 4.1. розділу 4 Інструкції вбачається, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

У пунктах 4.2. та 4.3. розділу 4 Інструкції зазначено, що акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

Згідно з функціональними обов’язками старший прапорщик ОСОБА_1 займаючи посаду старшого інспектора відділення Військової служби правопорядку Донецького ЗВ ВСП (м. Маріуполь) зобов’язаний, зокрема: знати і дотримуватись вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; знати обов'язки і права чергового інспектора Військової інспекції дорожнього руху, Правила дорожнього руху, устрій та правила експлуатації транспортних засобів, обов'язки та права військового водія; здійснювати перевірки виконання у військових частинах та організаціях вимог законодавства щодо забезпечення безпеки руху; здійснювати контроль за виконанням водіями військових транспортних засобів Правил дорожнього руху; попереджувати порушення Правил дорожнього руху та правил експлуатації військових транспортних засобів, бути при цьому вимогливим, об’єктивним, ввічливим та стриманим; перевіряти зовнішній вигляд та стан водія, наявність посвідчення водія, шляхового листа, технічного талону транспортного засобу та інших документів, що визначають допуск водія до керування транспортним засобом; пояснювати суть порушення, якщо зупинка була пов’язана з порушенням вимог Правил дорожнього руху; складати протоколи про адміністративні правопорушення, скоєнні водіями військових транспортних засобів, що КУпАП віднесені до компетенції Військової інспекції дорожнього руху; здійснення супровід спеціальним автомобілем ВІБДР колон військових транспортних засобів, а також транспортних засобів ЗС України, що перевозять небезпечні вантажі, після отримання дозволу на їх дорожнє перевезення; здійснювати невідкладні заходи на місці ДТП за участю військовослужбовців, роботи, огляд місця пригоди та в межах своєї компетенції складати потрібні документи; надавати необхідну допомогу водіям та особам, які постраждали під час ДТП; взаємодіяти зі співробітниками Національної поліції у м. Маріуполь Донецької області з питань службової діяльності.

Також, будучи військовослужбовцем Військової служби правопорядку у ЗС України, старший прапорщик ОСОБА_1 повинен додержуватись вимог Закону України "Про Військову службу правопорядку у ЗС України", зокрема тих, які закріплені у статті 8, а саме: попереджувати злочини та інші правопорушення; припиняти адміністративні правопорушення; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у ЗС України, вживати заходів щодо усунення; брати участь у проведенні профілактичної роботи серед військовослужбовців, схильних до вчинення правопорушень, сприяти військовому командуванню, органам військового управління в забезпеченні військової дисципліни серед військовослужбовців; здійснювати в межах своєї компетенції нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів, контроль за виконанням у ЗС України вимог законодавства з питань забезпечення безаварійного використання техніки.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що основним причинами та умовами, які сприяли вчиненню адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення старшим прапорщиком ОСОБА_1 стали: низька правова свідомість, нехтування вимогами законів України, нормативно-правових актів та грубе порушення чинного законодавства України та військової дисципліни старшим прапорщиком ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, обставиною, що обтяжує відповідальність старшого прапорщика ОСОБА_1П є проходження ним служби у спеціальному військовому правоохоронному формуванні.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, дисциплінарне стягнення накладено на позивача за неналежне виконання службових обов'язків, а саме:

- абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, коли кожен військовослужбовець зобов’язаний вимоги цього Статуту знати й сумлінно виконувати;

- абз. 2 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, коли військовослужбовці зобов’язані свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України;

- ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові;

- ст. 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, коли військовослужбовці зобов’язані додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватись шкідливих для здоров’я звичок;

- абз.1 ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, коли військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, поважати честь і гідність інших людей, завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому;

- абз. 2, 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, коли військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та законів України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому та стримувати інших від негідних вчинків;

- п.1.3 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 2.1 Правил дорожнього руху, коли водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- пп. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водію механічного транспортного засобу забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

- пп. “в” п.2.9 Правил дорожнього руху, коли водієві забороняється керувати транспортним засобом не зареєстрованим в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов’язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги Інструкції, оскільки старшого прапорщика ОСОБА_1 не було повідомлено про складання акту службового розслідування та не надано можливості викласти свою думку з приводу службового розслідування, яке проводилось відносно нього.

Суд критично ставиться до вказаного доводу позивача та його представника, оскільки Інструкцією не передбачено, що посадова особа, яка проводить службове розслідування повинна повідомляти про складання акту за наслідками судового розслідування особу, стосовно якої воно розпочате. В розділі 4 Інструкції зазначено, що кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку, тобто у позивача було право яким він не скористався.

Судом за наявними у справі доказами встановлено, що позивач був обізнаний про проведення стосовно нього службового розслідування, оскільки в матеріалах справи міститься лист пояснень позивача від 19.10.2017 року, як були отримані під час службового розслідування з метою з'ясування причин, умов та покарання винних за фактом зупинення 18.10.2017 року близько 02:00 год. цивільного автомобіля Ford Focus під керуванням позивача, в яких особисто ОСОБА_1 зазначив, що він відмовляється від дачі будь-яких пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на порушенням розділу 3 Інструкції в частині передчасного висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та визнається учасниками справи, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.10.2017 серія АР №877127 за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП “Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки” (не мав права керувати транспортним засобом без відповідної категорії, а саме категорії «в») та ч. 6 ст. 121 КУпАП “Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами” (транспортний засіб був неосвітлений в темну пору доби), які не були оскаржені.

Також суд зазначає, що однією з підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є порушення ним вимог ст. 12 Статуту, в якій зазначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, отже вказаний обов'язок покладений на позивача як на військовослужбовця.

В судовому засіданні встановлено та визнається учасниками справи, що позивач доповідь про факт складання відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та постанов про накладення адміністративного стягнення своєму безпосередньому начальнику підполковнику ОСОБА_11 не здійснив, чим порушив вимоги ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Враховуючи, що службовим розслідування було встановлено вину позивача, у відповідача були підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: провулок. Банний, будинок 5, місто Маріуполь, Донецька область, 87500, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АЕ № 538497) до Військової частини А2256 Міністерства оборони України (юридична адреса: вулиця Феодосійська, 2, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49005; код ЄДРПОУ 24289637) про визнання протиправним та скасування п.8 наказу №158 від 14.11.2017 року «Про результати службового розслідування у військовій частині А2256» – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 24 квітня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.