Рішення № 73695450, 04.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2018 року 17:01Справа № 808/2636/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 вересня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (далі - позивач або ТОВ «Інтеренергосервіс») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі – відповідач, контролюючий орган або ДУ Офісу ВПП ДФС), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 24 травня 2017 року №0003644609 від 23 травня 2017 року №0003604609.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.05.2017 №42/28-10-46-09-15/34063592 про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», який обґрунтовано тим, що: 1) висновком експерта встановлено, що документи по взаємовідносинам між позивачем та вказаним підприємством підписані не директором ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ», а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису; 2) за інформацією Державної прикордонної служби України, директор контрагента позивача у період з 13.01.2015 по 26.09.2015 перебував поза межами країни; 3) також батьком директора ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» надано пояснення, за якими, його син в жовтні 2015 року виїхав до АР Крим та працює там; 4) за даними інформаційних баз контролюючого органу, особа, яка підписувала документи від імені позивача на його підприємстві не працює.

Проте позивач не може погодитися із такими висновками контролюючого органу, оскільки: 1) за умови відсутності вироку у кримінальному провадженні відносно посадових осіб контрагента позивача вказаний експертний висновок не може бути прийнятий судом до уваги як доказ відсутності господарських операцій між підприємствами. Окрім того, для проведення цієї експертизи не відбиралися зразки почерку директора ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ». Також, судом в межах кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» постановлено ухвалу про призначення додаткову почеркознавчу експертизу. Також позивач вказує, що директором ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» надано нотаріально посвідчену заяву на підтвердження підписання ним документації від імені даного підприємства; 2) директор ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ» мав можливість у наведений відповідачем період перетинати кордон з боку Донецької області, на яких в той час не вівся контроль, а також документообіг між підприємствами здійснювався за допомогою поштового зв’язку, що свідчить про можливість підписання документації навіть за межами країни; 3) так само не є належними доказами показання свідка в кримінальному провадженні, де відсутній вирок; 4) відповідачем зроблено помилку в РНОКПП посадової особи позивача, яка від його імені підписувала документи, а тому дані інформаційних баз стосуються іншої особи. Дана посадова особа працює на підприємстві позивача, що підтверджується наказом про прийняття на роботу та податковою звітністю щодо сплати на користь цієї особи заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, що викладені у поданих до суду запереченнях проти адміністративного позову (вх.32901 від 27.11.2017). В обґрунтування заперечень зазначено, що під час перевірки позивача встановлено порушення податкового законодавства України, що полягали у заниженні податку на прибуток та податку на додану вартість. Доводи позивача виявлених порушень не спростовують, висновки контролюючого органу підтверджені податковою інформацією, а саме: висновком судового експерта; листом Державної прикордонної служби України; поясненнями батька директора ТОВ ТД «ЄВРОТРАНСОІЛ». Наведене свідчить про проведення фінансових потоків між платниками податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам та здійснення операцій переважно з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов’язання.

За таких обставин просять відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 04 квітня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» зареєстровано як юридичну особу 06.06.2006 із присвоєнням ідентифікаційного коду 34063592.

У період з 05.04.2017 по 26.04.2017 посадовою особою ДУ Офісу ВПП ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтеренергосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при відображенні в податковому обліку господарських операцій з ТОВ ТД «Євротрансоіл» (код за ЄДРПОУ 39422689) за 2015 рік, результати якої викладені в акті перевірки №42/28-10-46-09-15/34063592 від 05.05.2017.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

1) пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.2 ст. 200 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за січень, лютий 2015 року у сумі 4 383 128 грн., в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 4 383 128 грн., у т.ч.: за січень 2015 року – 2 570 400 грн., лютий 2015 року – 1 812 728 грн.;

2) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з врахуванням пп.14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу та абзацу другого п’ятого ст. 1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п’ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п. 1.2, пп. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, внаслідок неправомірного заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік та відповідно об’єкту оподаткування податком на прибуток занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 4 733 799 грн.

Позивачем подано до контролюючого органу заперечення до акту перевірки (вих. б/н від 15.05.2017), відповідь на які надана листом ДУ Офісу ВПП ДФС від 22.05.2017 №27752/10/28-10-46-09-12 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки».

23 травня 2017 року ДУ Офісу ВПП ДФС у відношенні ТОВ «Інтеренергосервіс» на підставі висновків акту перевірки №42/28-10-46-09-15/34063592 від 05.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003604609, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 733 799 грн.

24 травня 2017 року ДУ Офісу ВПП ДФС у відношенні ТОВ «Інтеренергосервіс» на підставі висновків акту перевірки №42/28-10-46-09-15/34063592 від 05.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003644609, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 6 574 692 грн., з яких за податковими зобов’язаннями - 4 383 128 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 2 191 564 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень (скарга вих. від 02.06.2017 №1748) останні залишені без змін рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №16773/6/99-99-11-01-02-15 від 01.08.2017.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.

При цьому, як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки №42/28-10-46-09-15/34063592 від 05.05.2017, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ТД «Євротрансоіл».

В обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено таке.

Відповідно до податкової інформації, отриманої від СУФР ГУ ДФС у Запорізькій області за досудовим розслідуванням в справі №32016080000000066 від 21.07.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено, що протягом 2015 року ТОВ «Інтеренергосервіс» здійснено оформлення фінансово-господарських операцій з придбання продуктів переробки сільськогосподарської продукції у ТОВ ТД «Євротрансоіл» з наступним експортом.

В ході проведення перевірки дослідження інформації, яка надана СУФР ГУ ДФС у Запорізькій області листом від 16.03.2017 №386/23-03, а саме завірені копії:

- висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 від 28.12.2016 №558-16, яким за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що документи по взаємовідносинам між ТОВ «Інтеренергосервіс» та ТОВ ТД «Євротрансоіл» (договір №140115 від 14.01.2015, специфікація №1 до договору №140115 від 14.01.2015, додаткова угода №1 до договору №140115 від 14.01.2015, рахунок на оплату №23 від 30.01.2015, видаткова накладна №20 від 30.01.2015 та коригування №20 від 27.02.2015) підписані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_5;

- листа Державної прикордонної служби України (Головний центр обробки спеціальної інформації) від 20.03.2017 №0.64-9599/0/15-17 та службового листа начальника оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_6 від 09.11.2016 №105/08-01-21-08 щодо перетину Державного кордону України особами ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2), згідно з якими, директор ТОВ ТД «Євротрансоіл» ОСОБА_5 13.01.2015, о 06:41 годині здійснив виїзд за межи митного кордону України та в’їзд зафіксований 26.09.2015, о 02:53 годині;

- пояснень ОСОБА_8 від 29.05.2015, який є батьком ОСОБА_5 та надав інформацію, що ОСОБА_5 в жовтні 2014 року виїхав у Республіку Крим та працює там.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок, що ці факти щодо директора ТОВ ТД «Євротрансоіл» ОСОБА_5 свідчать, що на момент складання договору №140115 від 14.01.2015 та первинних документів щодо постачання шроту соняшникового він перебував поза межами України та фізично не міг укласти угоду в м. Маріуполь, вищенаведені документи підписані не ОСОБА_5, а невідомою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_5

Електронний підпис на податковій накладній від 30.01.2015 №21 та розрахунку коригування до неї №12 від 27.02.2015 не міг бути накладений уповноваженою особою ТОВ ТД «Євротрансоіл» ОСОБА_5, внаслідок перебування його в цей час поза межами митного кордону України.

Доведений експертизою факт не підписання первинного документу ОСОБА_5 (особою, що вказана в його реквізитах) та встановлена перевіркою невідповідність фактичних обставин оформлення договору та підписання первинних документів зазначеним у них даним (щодо місця складання та можливості підписанта знаходитися в місці підписання на вказану дату) свідчать про документальне оформлення нереальної операції придбання товару, дійсне джерело походження якого невідоме.

Окрім того, контролюючим органом в акті перевірки вказано, що в паперах щодо взаємовідносин з ТОВ ТД «Євротрансоіл» від імені ТОВ «Інтеренергосервіс» в якості підпису використане прізвище ОСОБА_7 із зазначенням посади – заступник директора з планування та організації виробництва ТОВ «Інтеренергосервіс». Згідно з інформацією СУФР ГУ ДФС у Запорізькій області (лист від 16.03.2017 №386/23-03) громадянин ОСОБА_7 має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2. Згідно отриманих відомостей з ДРФО встановлено, що громадянин ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2) має адресу: м. Суми, вул. Харківська, 30/1 та протягом періоду з 01.10.2014 по 31.12.2015 отримував доходи за ознакою «101» (заробітна плата) від ТОВ «САП «Родючисть» (код за ЄДРПОУ 19369021, Сумська область, с. Склярівка, вул. Молодіжна, 1), ТОВ «Інтеренергосервіс» доходи ОСОБА_7 не виплачувало. Документи щодо відрядження ОСОБА_7 до м. Маріуполь (місце складання договору та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ ТД «Євротрансоіл») для перевірки не надані, листом від 11.04.2017 №1137 ТОВ «Інтеренергосервіс» повідомило, що ОСОБА_7 працював за сумісництвом, тому відрядження не оформлювалося.

Вищенаведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ТД «Євротрансоіл» було укладено договір купівлі-продажу №140115 від 14.01.2015, за умовами якого продавець (ТОВ ТД «Євротрансоіл») зобов’язується поставити і передати у власність покупця (ТОВ «Інтеренергосервіс») наступну сільськогосподарську продукцію: макуху соняшникову, шрот соняшниковий, олію соняшникову, що надалі іменується товар, в асортименті, за цінами та на умовах, вказаними у Специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємними частинами, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити за нього оплату. Загальна сума договору визначається як сума всіх партій товару, визначених в Специфікаціях до даного договору та не може перевищувати 22 298 010,10 грн. з ПДВ.

На виконання умов укладеного договору сторонами за ним укладено специфікацію №1 від 14.01.2015 на поставку товару: шрот соняшниковий у кількості 4 000,000 тон +/- 10% тон, на умовах ЕХW м. Кривий Ріг, вул. Коломійцева, 3. Загальна ціна товару за даною специфікацією склала 15 422 400 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 2 570 400 грн.

ТОВ ТД «Євротрансоіл» виписано видаткову накладну №20 від 30.01.2015 на суму 15 422 400 грн. з ПДВ та складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №21 від 30.01.2015.

ТОВ ТД «Євротрансоіл» виставлено позивачеві рахунок на оплату №23 від 30.01.2015.

Також, між сторонами за даним договором укладено додаткову угоду №1 від 26.02.2015 до даного договору, якою викладено в новій редакції п. 2.2 договору (загальна сума договору в новій редакції склала 40 859 454 грн. з ПДВ).

На виконання змін, внесених до договору, сторонами за ним внесено зміни до специфікації №1 від 14.01.2015, про що складено зміну №1 від 27.02.2015 до специфікації №1 від 14.01.2015, якою змінено ціну на товар. За даними змінами загальна ціна товару за цією специфікацією склала 26 298 768 грн. з ПДВ.

Відповідно, сторонами за договором внесено коригування до видаткової накладаної №20 від 27.02.2015, а ТОВ ТД «Євротрансоіл» складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Оплату за поставлений товар здійснено платіжними дорученнями №2000521679 від 20.02.2015 на суму 2 441 880 грн., №2111533001 від 16.03.2015 на суму 1 723 904,33 грн., №2116410139 від 29.12.2015 на суму 10 000 000,00 грн., №2116411096 від 29.12.2015 на суму 8 743 384,33 грн., №2116411098 від 29.12.2015 на суму 1 256 615,67 грн., №2116419806 від 13.01.2016 на суму 2 132 983,67 грн.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем до матеріалів справи надано договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №0705-2014 від 07.05.2014, укладений між позивачем (комітент) та ТОВ «ДНІПРООЛІЯ» (комісіонер), за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов’язується укласти від свого імені та за рахунок комітенту угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України. Асортимент, кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає продажу за цим договором, визначається специфікаціями, які оформлюються додатками до договору.

До матеріалів справи позивачем надано специфікацію №8 від 30.01.2015 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції, за якою експорту підлягає шрот соняшниковий у кількості 4 000 тон +/- 10% за ціною за одну тону 224,00 дол. США.

Також судом досліджено наданий позивачем до матеріалів справи акт передачі (на комісію) №1 від 30.01.2015, коригування №1 від 27.02.2015 до акта передачі (на комісію) №1 від 30.01.2015, додаткові угоди №8 від 30.12.2014 та №9 від 27.02.2015 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції, акт надання послуг №48 від 27.02.2015, податкову накладну, складену ТОВ «ДНІПРООЛІЯ», №10 від 27.02.2015, акт надання послуг №49 від 27.02.2015, податкову накладну, складену ТОВ «ДНІПРООЛІЯ», №11 від 27.02.2015, експортну декларацію №504020000/2015/000537 від18.02.2015, податкову накладну, складену ТОВ «Інтеренергосервіс», №931 від 18.02.2015, звіт комісіонера №8 від 28.02.2015, звіт комісіонера №9 від 31.08.2015, акт прийому-передачі від 24.03.2015, платіжні доручення №8537 від 29.12.2015, №8494 від 29.12.2015, №8539 від 30.12.2015, №8611 від 13.01.2016, посвідчення про якість №14/01 від 14.01.2014.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Поряд із цим, суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції – дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно понесених витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Отже, укладання договору з ТОВ ТД «Євротрансоіл» безпосередньо пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

При цьому, суд відхиляє посилання контролюючого органу на висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 від 28.12.2016 №558-16, яким за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що документи по взаємовідносинам між ТОВ «Інтеренергосервіс» та ТОВ ТД «Євротрансоіл» (договір №140115 від 14.01.2015, специфікація №1 до договору №140115 від 14.01.2015, додаткова угода №1 до договору №140115 від 14.01.2015, рахунок на оплату №23 від 30.01.2015, видаткова накладна №20 від 30.01.2015 та коригування №20 від 27.02.2015) підписані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_5, з огляду на таке.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2017 у справі №335/8259/17, провадження №1-кс/335/5532/2017, зобов’язано слідчого у кримінальному провадженні №32016080000000066 від 21.07.2016 призначити почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_9, поставивши на вирішення експерту аналогічні первинній експертизі запитання та надати в його розпорядження вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису директора ТОВ ТД «Євротрансоіл» ОСОБА_5 При цьому слідчим суддею в ухвалі зазначено, що проведена почеркознавча експертиза здійснювалась без надання експерту експериментальних зразків підпису ОСОБА_5, а також без дотримання процедури надання ОСОБА_5 для ознайомлення та впізнання відповідних підписів, що передавались експерту. Таким чином, оскільки наявний в матеріалах провадження висновок від 28.12.2016 №558-16 сформований без надання в розпорядження експерта всіх матеріалів, які є та можуть бути у розпорядженні слідчого, крім того, висновки експерта суперечать твердженням ОСОБА_5, тобто особи, належність підписів якої перевірялася експертом, суд вважає, що проведена експертиза є неповною, у зв’язку з чим є необхідність призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Крім того судом також приймається до уваги й заява ОСОБА_5 від 09.06.2017, якою він стверджує, що він є директором та засновником (учасником) ТОВ ТД «Євротрансоіл». В заяві також вказано, що він особисто оформляє та подає документи фінансового характеру, податкову та бухгалтерську звітність від імені ТОВ ТД «Євротрансоіл» та особисто відкривав розрахункові рахунки у банківських установах. Справжність підпису на цій заяві та особу ОСОБА_5 посвідчено та відповідно встановлено й перевірено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області 09.06.2017 та зареєстровано в реєстрі за №3018.

Суд також критично ставиться до доводів контролюючого органу про перебування директора ТОВ ТД «Євротрансоіл» ОСОБА_5 у період з 13.01.2015 по 26.09.2015 за межами митного кордону України, адже як видно з доданого до матеріалів справи представником відповідача додатку до службового листа начальника оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області №105/08-01-21-08 від 09.11.2016, ОСОБА_5, паспорт серії ВТ 194643, перетинав державний кордон 04.06.2016, 06.08.2016 та 29.07.2016.

Водночас, у період з 13.01.2015 по 26.09.2015 за межами митного кордону України перебував ОСОБА_5, паспорт серії ВК 329976.

Окрім наведеного суд також відхиляє посилання відповідача на пояснення ОСОБА_8 від 29.05.2015, який є батьком ОСОБА_5 та надав інформацію, що ОСОБА_5 в жовтні 2014 року виїхав у Республіку Крим та працює там, оскільки, сам факт порушення кримінального провадження та отримання показань, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Частинами 6, 7 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб підприємства-контрагентапозивача.

Так само й не надано до суду й судових рішень про визнання угод позивача з названими контрагентами недійсними.

Отже висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та вищевказаного контрагенту позивача в ході вказаного відповідачем кримінального провадження судом не досліджувалися та правової оцінки судом їм надано не було.

Окрім того, контролюючим органом в акті перевірки вказано, що в паперах щодо взаємовідносин з ТОВ ТД «Євротрансоіл» від імені ТОВ «Інтеренергосервіс» в якості підпису використане прізвище ОСОБА_7 із зазначенням посади – заступник директора з планування та організації виробництва ТОВ «Інтеренергосервіс». Згідно з інформацією СУФР ГУ ДФС у Запорізькій області (лист від 16.03.2017 №386/23-03) громадянин ОСОБА_7 має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2. Згідно отриманих відомостей з ДРФО встановлено, що громадянин ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2) має адресу: м. Суми, вул. Харківська, 30/1 та протягом періоду з 01.10.2014 по 31.12.2015 отримував доходи за ознакою «101» (заробітна плата) від ТОВ «САП «Родючисть» (код за ЄДРПОУ 19369021, Сумська область, с. Склярівка, вул. Молодіжна, 1), ТОВ «Інтеренергосервіс» доходи ОСОБА_7 не виплачувало. Документи щодо відрядження ОСОБА_7 до м. Маріуполь (місце складання договору та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ ТД «Євротрансоіл») для перевірки не надані, листом від 11.04.2017 №1137 ТОВ «Інтеренергосервіс» повідомило, що ОСОБА_7 працював за сумісництвом, тому відрядження не оформлювалося.

Водночас, в листі ДУ Офісу ВПП ДФС від 22.05.2017 №27752/10/28-10-46-09-12 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки» відповідачем вказано, що висновок щодо непричетності ОСОБА_7 до укладання договорів від імені позивача здійснені на підставі невірно визначеного РНОКПП та є помилковими.

Вочевидь вказані висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, не були покладені в основу спірних рішень, їх помилковість визнана відповідачем, а тому суд їм оцінки не надає.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 24 травня 2017 року №0003644609 від 23 травня 2017 року №0003604609.

3. Судові витрати в сумі 169627 (сто шістдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 07 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20; код ЄДРПОУ 34063592) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11; код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко