Рішення № 73695322, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2018 р.Справа № 910/20955/17

За позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства

до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.

2) Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебуває справа справи №910/20955/17 за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - відповідач-2), про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі не визнають припиненими договори застави, укладені між позивачем та відповідачем-1.

Ухвалою суду від 27.11.2017 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.12.2017 р.

11.12.2017 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому ДП "Національні інформаційні системи" заперечує порушення зі свого боку будь-яких прав чи законних інтересів позивача, та просить відмовити у позові.

13.12.2017 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Судове засідання, призначене на 13.12.2017 р., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Ухвалою від 18.12.2018 р., у зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання на 11.01.2018 р.

У підготовчому засіданні 11.01.2017 р. представник позивача подав відповідь на відзив відповідача-2, у якому вказав, що вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на тому, що саме він має внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо припинення застави.

Протокольною ухвалою від 11.01.2018 р. відкладено підготовче засідання на 07.02.2018 р.

06.02.2018 р. від позивача надійшла заява про уточнення предмету позову, якою позивач уточнив номери записів, що мають бути виключені з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

07.02.2018 р. від відповідача-1 надійшли додаткові документи та відзив на позовну заяву, у якому він не заперечив припинення застави на підставі договорів, проте вказав, що розгляне питання про виключення відомостей про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна після сплати позивачем заборгованості по іншим правочинам.

У підготовчому засіданні 07.02.2018 . представник відповідача-2 подав клопотання про долучення до справи копії статуту та виписки з ЄДРПОУ.

Протокольною ухвалою від 07.02.2018 р. прийнято до розгляду заяву позивача від 06.02.2018 р. про уточнення предмета позову, та відкладено підготовче засідання на 14.03.2018 р.

05.03.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій наголошено, що невиконання зобов'язань за іншими правочинами не може бути підставою для не виключення з реєстру відомостей про обтяження майна позивача.

Протокольною ухвалою від 14.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2018 р.

У судовому засіданні 11.04.2018 р. представники відповідачів проти позову заперечили.

Представник позивача у засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча про дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.04.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Харківським державним авіаційним орденів жовтневої революції та трудового червоного прапора виробничим підприємством (у подальшому назва змінена на Харківське державне авіаційне виробниче підприємство), укладено Договір № 30812/HAZ про надання гарантії виконання договору, за яким предметом гарантії виконання договору №130812/HAZ від 12.08.2013 p., є виплата відповідачем-1 грошових коштів у розмірі до 12 314 400,00 доларів США на користь Государственного учреждения "Пограничная служба Комитета национальной безопасности Республики Казахстан", у випадку невиконання позивачем зобов'язань щодо поставки (передачі) літака Ан-74Т-200А згідно з умовами укладеного Договора о государственных закупках товаров и услуг № 42/005-145/2013 от 12 августа 2013 г.

Строк дії гарантії встановлено з 12.08.2013 р. по 31.12.2014 р.

12.08.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Договори застави №6390-90703/0813, №6391-90703/0813, №6392-90703/0813 та №МП 12/08/13, згідно з якими позивач передав у заставу відповідача-1 рухоме майно та майнові права, як забезпечення виконання позивачем Договору №130812/HAZ про надання гарантії виконання договору від 12 серпня 2013 року (Основне зобов'язання). Договори застави набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання заставодавцем (позивачем) основного зобов'язання.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач зазначає, що Договір № 30812/HAZ про надання гарантії виконання договору припинив свою дію 31.12.2014 р., відтак, і припинили дію договори застави, укладені в забезпечення цього договору.

Проте, записи про обтяження майна позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не виключені, оскільки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не було подано відповідної заяви до реєстратора.

Таким чином, позивач просить визнати припиненими договори застави та зобов'язати відповідача-2 - ДП "Національні інформаційні системи", внести відповідні зміни у реєстр обтяжень.

Положення ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Судом з відзивів на позовну заяву та інших матеріалів справи встановлено, що жодним з відповідачів не оспорюється факт припинення застави за укладеними договорами №6390-90703/0813, №6391-90703/0813, №6392-90703/0813 та №МП 12/08/13 від 12.08.2013 р.

Таким чином, при розгляді вимог про визнання договорів застави припиненими між сторонами відсутній спір з цього приводу; відтак і відсутні права чи охоронювані законом інтереси позивача, які порушуються чи оспорюються і таке порушення чи оспорення може бути припинено шляхом визнання судом договорів застави припиненими.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши зміст позовних вимог про визнання застави припиненими, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами відсутній спір щодо припинення таких договорів, і такі вимоги не відповідають встановленим законом або договором способам захисту прав.

Щодо вимог до відповідача-2 про зобов'язання ДП "Національні інформаційні системи", внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо припинення застави, суд зазначає наступне.

Відповідач-2 наголошує на тому, що своїми діями жодним чином не порушував права позивача, та вважає, що позивач у своїй позовній заяві жодним чином не довів і не обґрунтував порушення його прав, свобод чи інтересів.

Так, спірні записи були внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 13.08.2013 р.; проте, відповідач-2 не є правонаступником державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а є самостійним суб'єктом господарювання, що, згідно власного Статуту, діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності. Відповідач-2 створений відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про створення державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 07.05.2015 № 657/5, та не міг порушити права та/або законні інтереси позивача, а саме по собі визначення відповідача-2 одним із реєстраторів Державного реєстру не може свідчити про таке порушення.

Відповідач-2 у відзиві також зазначає, що 07.09.2017 р. набули чинності зміни щодо порядку державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, внесених до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05,07.2004 № 830 (далі - Порядок), у результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 386 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Так, п. 5 Порядку (в новій редакції) передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

Державна реєстрація публічних обтяжень рухомого майна, які виникають на підставі судових рішень, проводиться адміністратором Реєстру та його філіями (крім випадків, коли таке судове рішення виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень).

Державна реєстрації публічних обтяжень рухомого майна під час примусового виконання рішень відповідно до закону проводиться державним або приватним виконавцем.

Державна реєстрація податкової застави, предметом якої є рухоме майно, проводиться податковим керуючим, яким складено акт опису.

Відповідно до пункту 6 Порядку, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, поданої в електронній формі або у випадках, передбачених цим Порядком, в паперовій формі.

Відповідно до п. п. 16, 17, 18 Порядку, зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. У заяві зазначаються дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду або відповідне рішення уповноваженого органу), відомості про реєстратора.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Частиною 3 статті 44 Закону № 1255-X1V визначено, що у разі невиконання цього обов'язку, обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. Тобто, в даному випадку законодавцем покладено відповідальність за неправомірне існування запису про обтяження в Реєстрі саме на обтяжувача.

Відповідно до п. 24 Порядку, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

У разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого майна нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, відомості про обтяження рухомого майна зносяться до Реєстру на підставі заяви, поданої виключно в паперовій формі.

У разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого чайна адміністратором Реєстру та його філіями, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви, поданої виключно в електронній формі (п. 6 Порядку із змінами).

Таким чином, судом встановлено, що передумовою внесення реєстратором, у тому числі, відповідачем-2, змін до Реєстру щодо припинення застави, є подання відповідної заяви обтяжувачем (відповідач-2 у даному випадку).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 13.07.2004 р. у справі №10/732, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способах захисту прав, суд зобов'язаний відмовити у позові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір щодо визнання припиненими договорів застави, відтак, у задоволені позову з таким предметом спору належить відмовити.

Водночас, з урахуванням обставин даної справи, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що у даному випадку предметом оспорення має бути бездіяльність обтяжувача (банку) щодо виконання покладених на нього законом зобов'язань з подання заяви про припинення застави за договорами, які припинились; та застосування до нього відповідних заходів відповідальності.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, відтак, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.04.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна