Рішення № 73695300, 27.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/1542/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/1542/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссигнал», м. Харків,

до дочірнього підприємства «Енергоремонт» приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт», м. Київ,

про стягнення 76 581,91 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссигнал» (далі - Товариство) до дочірнього підприємства «Енергоремонт» приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт» (далі - Підприємство) про стягнення за договором від 21.07.2017 № 21/07-2017 (далі - Договір): 70 932,53 грн. основного боргу; 1 776,89 грн. 3% річних; 3 872,49 грн. втрат від інфляції, а всього 76 581,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відкрито провадження у справі.

05.03.2018 позивач подав до суду лист про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

Підприємство 14.03.2018 подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що відповідач станом на дату відкриття провадження у справі перебувало в стані припинення шляхом його ліквідації та вважає позовні вимоги товариства не підлягають задоволенню.

Товариство 18.04.2018 подало суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів, викладених Підприємцем у відзиві, посилалося на те, що 23.01.2018 відповідачу була направлена вимога кредитора у вигляді претензії вже після внесення відомостей про перебування відповідача в стані припинення. Відповідач вимогу не розглянув, відповідь не надав.

18.04.2018 відповідач подав суду заперечення щодо відповіді на відзив, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.07.2017 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язався виготовити з власних матеріалів і поставити, а покупець оплатити і прийняти продукцію в кількості, за цінами та в термін відповідно до специфікацій до Договору, які складають його невід'ємну частину (пункт 1.1 Договору);

- якість продукції, що поставляється за Договором, має відповідати технічним умовам, стандартам, що діють в Україні, а також вимогам, зазначеним в специфікації (ях) до Договору (пункт 1.2 Договору);

- загальна сума Договору визначається як сумарна вартість продукції, поставки якої здійснюється згідно з специфікаціями Договору (пункт 3.1 Договору);

- покупець здійснює оплату продукції на умовах відповідно до специфікації (ями) до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.2 Договору);

- у разі якщо постачальник не поставить продукцію в термін, зазначений в специфікаціях (ях) до Договору, а також за прострочення заміни неякісної/некомплектної продукції, постачальник за письмовою вимогою покупця виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення (пункт 4.4 Договору);

- термін дії Договору з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками обох сторін по 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання (пункт 7.4 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме: від позивача - директором Шнуровим Миколою Олександровичем, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Горкуценко Сергієм Олександровичем, який діяв на підставі статуту та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством на виконання умов Договору був поставлений товар на суму 551 332,19 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.07.2017 №112 на суму 551 332,19 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар сплативши позивачу 480 399,66 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 26.07.2017 №596 на суму 165 399,66 грн.; від 04.09.2017 №716 на суму 100 000 грн.; від 15.09.2017 №786 на суму 50 000 грн.; від 22.09.2017 №800 на суму 50 000 грн.; від 30.10.2017 №901 на суму 100 000 грн.; від 20.12.2017 №1011 на суму 15 000 грн.

Таким чином, заборгованість Підприємства перед Товариством становить 70 932,53 грн.

Позивач 16.02.2017 надіслав відповідачу претензію без номера і дати, в якій просив сплатити заборгованість у сумі 85 932,53 грн. Надіслання вказаної претензії підтверджується наявними матеріалах справи описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком від 16.12.2017 №5743; поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6105237504788

Згідно з офіційним сайтом публічного акціонерного товариства «Укрпошта» 21.12.2017 відділенням поштового зв'язку проставлено відмітку «Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини», а 02.01.2018 - «Невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання».

23.01.2018 Товариством було надіслано Підприємству претензію без номера і дати, в якій позивач просив сплатити заборгованість у сумі 70 932,53 грн. Надіслання зазначеної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком від 23.01.2018 №3000060795; поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6105237743006.

Згідно з офіційним сайтом публічного акціонерного товариства «Укрпошта» 30.01.2018 відділенням поштового зв'язку проставлено відмітку «Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини», а 02.02.2018 - «Вручення».

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань Підприємство з 21.12.2017 перебуває в стані припинення, у зв'язку з чим, та з урахуванням того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, Підприємство вважає, що є підстави для відмови в позові.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як встановлено судом, 23.01.2018 позивач надіслав Підприємству претензію без номера і дати, в якій позивач просив сплатити заборгованість у сумі 70 932,53 грн.

Відповідач, отримавши вказану претензію відповіді на неї не надіслав.

Частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Суд встановлено, що 08.02.2018 позивач отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно з яким 21.12.2017 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією внесено до реєстру відомості щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Отже, позивач 08.02.2018 дізнався про ліквідацію Підприємства та відповідно до штепленя відділення поштового зв'язку 08.02.2018 надіслав до суду позовну заяву, яка отримана судом 12.02.2018 згідно з печаткою канцелярії суду.

Таким чином, Товариство скористався своїм правом, передбаченим частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 70 932,53 грн. заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 1 776,89 грн. 3% річних і 3 872,49 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1 776,89 грн. 3% річних за такий період:

- 126,88 грн. з 01.09.2017 (нарахованих на 385 932 грн. заборгованості) по 04.09.2017;

- 258,51 грн. з 05.09.2017 (нарахованих на 285 932 грн. заборгованості) по 15.09.2017;

- 135,74 грн. з 16.09.2017 (нарахованих на 235 932 грн. заборгованості) по 22.09.2017;

- 580,72 грн. з 23.09.2017 (нарахованих на 185 932 грн. заборгованості) по 30.10.2017;

- 360,21 грн. з 31.10.2017 (нарахованих на 85 932 грн. заборгованості) по 20.12.2017;

- 314,82 грн. з 21.12.2017 (нарахованих на 70 932 грн. заборгованості) по 12.02.2018.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних та періодів їх нарахування, та встановлено, що він правильний.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 1 776,89 грн. 3% річних.

Товариством просить стягнути з Підприємства 3 872,49 грн. втрат від інфляції за такі періоди:

- 2 231,18 грн. за жовтень 2017 року - 2 231,18 грн. (нарахованих на 185 932 грн. заборгованості);

- 1 641,30 грн. за листопад 2017 року - грудень 2017 року (нарахованих на 85 932 грн. заборгованості).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум і періодів нарахування втрат від інфляції, суд встановив, що розрахунок втрат від інфляції за жовтень 2017 року здійснений позивачем вірно, проте розрахунок втрат від інфляції за листопад - грудень 2017 року здійснений позивачем неправильно.

Так за перерахунком суду сума втрат від інфляції і період їх нарахування становить 1 640,44 грн. з 01.11.2017 (нарахованих на 85 932 грн. заборгованості) по 19.12.2017 (оскільки 20.12.2017 відповідачем сплачено 15 000 грн.).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 3 871,62 грн. втрат від інфляції за розрахунком суду; у стягнення решти суми (0,86 грн.) втрат від інфляції слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 178, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Енергоремонт» приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт» (04071, м. Київ, пров. Електриків, буд. 15; ідентифікаційний код 32073085) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссигнал» (61067, м. Харків, вул. Беркоса, буд. 25; ідентифікаційний код 35072545): 70 932 (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 53 коп. основного боргу; 1 776 (одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн. 89 коп. 3% річних; 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 62 коп. втрат від інфляції і 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 98 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук