Ухвала суду № 73695177, 18.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

18.04.2018 Справа № 910/1405/14

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.

до: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про: зобов'язання вчинити дії та визнання права власності

в межах справи № 910/1405/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

при секретарі судового засідання Кобельчук О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Демчан О.І.;

від відповідача: Бітюкова І.В.

від ПАТ «Державний ощадний банк України» Колісник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/1405/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

14.12.2017 ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до суду заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 (3-304гс16) господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча-зернова корпорація України" про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності до розгляду в межах справи № 910/1405/14 та призначено до розгляду вказану заяву на 12.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 вирішено здійснювати розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча-зернова корпорація України" заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності до розгляду в межах справи № 910/1405/14 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.02.2018.

23.02.2018 на адресу Господарського суду міста Києва від заявника надійшла відповідь на відзив ПАТ "ДПЗКУ" на заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд заяви ліквідатора по суті на 28.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І. в задоволенні зави про забезпечення позову.

Судове засідання, призначене на 28.03.2018, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 призначено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча-зернова корпорація України" про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності до розгляду на 18.04.2018.

В судове засідання 18.04.2018 з'явився ліквідатор, представник відповідача та представник Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 18.04.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі №910/1405/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в решті вимог заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" - відмовлено, стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 4249 грн. 60 коп. судових витрат.

Обгрунтовуючи подану заяву, ліквідатор зазначив, що листом №130-2-5377/2-23/7227 від 06.12.2017 ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" відмовило в задоволенні вимоги ліквідатора про повернення транспортних засобів, у зв'язку із чим ліквідатором вказуються підстави для визнання права власності на вказані транспортні засоби та зобов'язання передати йому спірні транспортні засоби за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із матеріалів справи вбачається, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі №910/1405/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладеного між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (визнання недійсним правочину за яким відповідачем було набуте таке майно), адже існування даних обставин підтверджують судові рішення, які не можуть бути поставлені під сумнів.

Таким чином, враховуючи факт скасування в судовому порядку правочину купівлі-продажу спірного майна та з огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України підстави вважати, що відповідач, законно, на відповідній правовій підставі заволодів спірним майном відсутні.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду відмовлено ліквідатору в частині повернення майна, проте вказані твердження не є вірними, оскільки, відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора, в частині повернення спірного майна до ліквідаційної маси, Київський апеляційний господарський суд в своїй постанові вказав, що ліквідатором не вчинилися дії щодо повернення спірних транспортних засобів відповідно до його обов'язків, передбачених ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В порядку вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, а саме чотирьох одиниць транспортних засобів, ліквідатором банкрута 28.11.2017 було направлено на адресу відповідача вимогу від 28.11.2017 №02-01/40-65 про повернення транспортних засобів.

У відповідь на вказану вимогу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відмовило ліквідатору в поверненні спірних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді даної справи має виходити з положень ст. 41 Конституції про те, що це право є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України, а також виходячи із загальних положень ст. 15 цього кодексу та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для застосування відповідного способу судового захисту (крім наявності самого права, що захищається) є, зокрема, факт його порушення (невизнання або оспорювання).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04.12.2012 р. у справі №3-55гс12 та від 11.12.2012 р. у справі №3-65гс12, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. При цьому, предметом доказування у справах за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Тобто, подання відповідного позову про визнання права власності можливе не лише у випадку оспорювання або невизнання такого права іншою особою, а і у випадку наявності претензій у третіх осіб стосовно цього права.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ліквідатора в частині визнання права власності на - Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, рік випуску 2011 за 69 825,00 грн.; Superb Elegance 1.8 рік випуску 2011 за 124 875,00 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.6 за 78 310,42 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.8 за 83 375,00 грн. є законними та обґрунтованими, а тому задовольняється судом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ч. 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 р. правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, позивач передав спірні транспортні засоби Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, рік випуску 2011 за 69 825,00 грн.; Superb Elegance 1.8 рік випуску 2011 за 124 875,00 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.6 за 78 310,42 грн.; Skoda Octavia A5 Elegance 1.8 за 83 375,00 грн. відповідачу.

Таким чином, з урахуванням факту визнання судом права власності на спірні транспортні засоби та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про зобов'язання відповідача повернути арбітражному керуючому спірні транспортні засоби.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, визнано недійсним договір купівлі продажу транспортних засобів від 06.08.2013.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності розпочався з 22.06.2017, а позивач звернувся до суду 13.12.2017, тобто в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ліквідатора є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. ст. 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, що розглядається в межах справи №910/1405/14.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 33307354) право власності на наступні транспортні засоби:

- Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, днз АА0813ІТ, номер кузова TMBCA41ZXBB153412, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. АА0772ІІ, номер кузова TMBA43T0BB300574, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. AA1776KT, номер кузова TMBBA41Z0CB151102, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. TSІ, д.н.з АА5322КО, номер кузова TMBCK41Z7BB155471, 2011 року випуску.

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01003, м.Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) передати за актом приймання-передачі ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 33307354) арбітражному керуючому Демчану Олександру Івновичу (свідоцтво №1732 від 11.11.2015; АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_6) наступні транспортні засоби:

- Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, днз АА0813ІТ, номер кузова TMBCA41ZXBB153412, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. АА0772ІІ, номер кузова TMBA43T0BB300574, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. AA1776KT, номер кузова TMBBA41Z0CB151102, 2011 року випуску;

- Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. TSІ, д.н.з АА5322КО, номер кузова TMBCK41Z7BB155471, 2011 року випуску. Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01003, м.Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 33307354) судовий збір у розмірі 3 200,00 грн. Видати наказ.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено 26.04.2018

Суддя А.В. Яковенко