Рішення № 73694741, 12.04.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1541/17

Номер провадження 2/585/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючої судді - Машини І.М.,

при секретарі - Дмитренко М.О.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить сягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_4 5723,50 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 1709, 89 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 30370, 61 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди. Позов мотивований тим, що в результаті ДТП, що сталося 26.12.2015 року за участю автомобіля ОСОБА_4 та автомобіля відповідача ОСОБА_2, в якому останнього було визнано винним за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а водій тілесні ушкодження. Внаслідок ДТП позивачу завдана матеріальна шкода, яка складається з витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, і лікування, та моральна шкода.

Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» в запереченнях проти позову зазначив, що 28 грудня 2015 року ОСОБА_4 та 29 грудня 2015 року ОСОБА_5 подали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, де повідомили, про ДТП за їх участі, яка сталася 26 грудня 2015 року.В результаті вищезазначеної ДТП автомобіль SKODA номерний знак ВМ 9934 А А отримав механічні пошкодження.06 січня 2015 року аварійним комісаром був оглянутий пошкоджений транспортний засіб, про що складено відповідні Протоколи огляду транспортного засобу, в якому зазначено перелік пошкоджень та їх опис. Протокол складено в присутності учасників ДТП і ними підписаний.На підставі вищезазначеного протоколу складено дослідження, яким визначено матеріальний збиток завданий власникові автомобіля НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП і який складає 14634,68 гри.Страхове відшкодування, сплачене позивачу 23 листопада 2016 року, в розмірі 14124,68 грн., з вирахуванням суми франшизи, передбаченої договором, яка складає 510 грн. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 002/2017 HACK «ОРАНТА», який доданий до позову, вартість матеріальної шкоди визначена 19848,18 грн. з урахування 20% ПДР, що становить (3308,03 грн.). Підстав для відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу SКОDА, номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням суми ПДВ в розмірі, зазначеному в позові, немає в силу ст.36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А отжеза вказаним висновком доплата страхового відшкодування може становити 1905,47 грн. (16540,15-510,00-14124,68), де16540,15 грн. - сума матеріального збитку згідно з Висновком № 002/2017 без урахування суми ПДВ; 510 грн. - франшиза передбачена договором страхування; 14124,68 грн. - сума раніше сплаченого страхового відшкодування.Таким чином, суму ПДВ - 3308,03 грн. повинен відшкодовувати страхувальник ОСОБА_2В порушення ст. 24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач не надав довідки медичної установи про лікарські препарати, які були призначені лікарем для лікування, та в якій кількості. Надання чеків про придбання медикаментів не може бути підтвердженням необхідності їх придбання.Крім того, у ПАТ НАСК «ОРАНТА» відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування за ушкоджене здоров’я, так як позивач до теперішнього часу до страхової компанії не надав документ (довідку) поліції (слідчого органу, суду) про його травмування саме в результаті ДТП 26.12.2016 р.HACK «Оранта» вважає, що відповідно до ст. 38 вказаного Закону, згідно з яким страховик має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, страхувальник ОСОБА_2 повинен самостійно відповідати за даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення позову.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 26 грудня 2015 року близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_2, рухаючись по вул. Горького в м. Ромни, керував транспортним засобом марки «Nissan Prima Star», реєстраційний номер НОМЕР_3 в стані алкогольного сп’яніння та під час руху здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «SKODA», реєстраційний номер НОМЕР_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно документів, наявних в матеріалах справи, винним у вчиненні даної ДТП визнано ОСОБА_2, про що свідчить постанова Апеляційного суду Сумської області від 21.10.2016 року.

Цивільну відповідальність відповідача ОСОБА_2 було застраховано у ПАТ «НАСК «Оранта», поліс АЕ/3496676 від 10.08.2015 р. (а.с. 99).

28.12.2015 року та 29.12.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали повідомлення про ДТП, яке сталося 26.12.2015 року (а.с. 100,101).

Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта», керуючись вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наявними матеріалами, визнав випадок страховим, склав страховий акт, згідно якого сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті позивачу, склала 14124,68 грн., яка і була виплачена позивачу 23.11.2016 року в сумі 14124,68 (з вирахуванням франшизи – 510 грн.) (а.с. 98, 103).

Згідно з висновком № 002/2017 автотоварознавчого дослідження, зробленого на замовлення представника власника ТЗ ОСОБА_6 та складеного судовим експертом 21.01.2017 року оцінка збитку станом на 20.01.2017 року склала 19848,18 грн. (а.с. 14, 23).

Позивачем для відновлення належного стану автомобіля, як вбачається з накладних від 05.06.2017 року та 07.06.2017 року та актів прийому-передачі виконаних робіт по фарбуванню та ремонту автомобіля, були понесені матеріальні витрати на загальну суму 37804 грн. (а.с. 119-123).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, у межах якої останній зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування щодо умов договору.

Згідно з полісом сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 3607 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «НАСК «Оранта» визнала страховим випадком ДТП, що сталося 26.12.2015 року та здійснила страхове відшкодування ОСОБА_4 в сумі 14124,68 грн., яка була визначена в розрахунку страхового відшкодування від 18.11.2016 року. Позивач, не погоджуючись з зазначеною сумою шкоди, просить на підставі висновку № 002/2017 автотоварознавчого дослідження стягнути зі страхової компанії недоплачену суму страхового відшкодування матеріальної шкоди 5723,50 грн.

Проте, як встановлено з аналізу вищевказаних норм, страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування і в разі якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), таке рішення може бути оспорене особою, яка завдала шкоди.

В зв’язку з зазначеним потерпілий ОСОБА_4 мав би звернутися до ОСОБА_2, як до особи, яка заподіяла шкоду та яка має деліктне зобов’язання перед ним, з вимогою про виплату недоплаченого відшкодування.

В той же час, ОСОБА_2, в разі незгоди з рішенням страхової компанії, не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, як вбачається з листа ПАТ «НАС «Оранта» від 22.04.2016 року, надісланого ОСОБА_4, його було повідомлено про те, що в зв’язку з ненаданням ним документів згідно списку в листі, які б мали підтверджувати шкоду, заподіяну здоров’ю, то у страхової компанії відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

На підтвердження матеріальних витрат, пов’язаних з лікуванням внаслідок ДТП ОСОБА_4 надав суду чеки з аптек (а.с. 26,27), проте доказів того, що саме ці ліки призначалися йому для лікування тілесних ушкоджень, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ним не надано. А тому підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодування витрат на лікування за відсутності достатніх доказів цього у суду не немає.

Крім того, суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на відновлення належного йому автомобіля в розмірі 37804 грн., оскільки ця сума не відповідає висновку автотоварознавчого дослідження, який суд має брати за основу при вирішенні питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, і в якому матеріальна шкода визначена в розмірі 19848,18 грн. Крім того, позивачем окремо була заявлена вимога про стягнення недоплаченої суми матеріальних витрат згідно зазначеного висновку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України соба, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, в зв’язку з якими лікувався, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно з якою ОСОБА_4 27.12.2015 року (на наступний день після події) було направлено на стаціонарне лікування з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, та мед картою стаціонарного хворого неврологічного відділення (а.с. 24, 25). Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 зазнав фізичного болю та в нього з’явилися проблеми зі здоров’ям.

Також ОСОБА_4 зазнав душевних переживань внаслідок пошкодження його майна. Внаслідок ДТП позивач тривалий час не міг використовувати свій автомобіль, що викликало негативні тривалі зміни у його житті.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 36, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 30370, 61 грн. матеріальної шкоди та 1800 грн. на проведення авто товарознавчого дослідження – відмовити.

Позов ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІДН - НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, 1-й пров. Горького, 14, м. Ромни, ІДН – НОМЕР_6), 5 000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 5723, 50 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 1709, 89 грн. в рахунок відшкодування витрат пов’язаних з лікуванням – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: підпис...

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7

Повне рішення суду складене 23.04.2018 р.