Рішення № 73694583, 27.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/1773/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної сотні, 21) в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 35)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2)

про стягнення 15 519,94 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Бориспільської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" про стягнення 15 519,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №178 про закупівлю товарів за державні кошти від 24.07.2017, а саме простроченням терміну поставки товару та недопоставки продукції на суму 23 601,20 грн., у зв'язку з чим останньому, з урахуванням умов п. 7.3.2. договору, було нараховано неустойку у розмірі 8 % від вартості недопоставленого та несвоєчасно поставленої продукції у розмірі 15 519,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву було залишено без руху.

Заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1773/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

04.04.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль", у якому останній зазначає, що з урахуванням незначного прострочення виконання зобов'язання, відсутністю наслідків порушення зобов'язання, невідповідністю розміру стягуваної неустойки наслідкам, вжиття постачальником заходів до виконання зобов'язань за договором, негайного добровільного усунення порушення, вважає справедливим застосування до постачальника розміру пені встановленому законодавством України, а саме пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 348,00 грн.

23.04.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій Бориспільська місцева прокуратура Київської області зазначає, що в договорі не передбачено за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт,послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а передбачено одноразовий штраф у розмірі 8% від вартості несвоєчасно поставленої продукції незалежно від кількості прострочених днів, що і підлягає стягненню.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24 липня 2017 року між Управлінням освіти і науки Бориспільської міської ради (далі- позивача, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір №178 про закупівлю товарів за державні кошти (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується до 14 серпня 2017 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також чинним законодавством України, поставити замовникові товари, замовник - прийняти і оплатити товари: ковдри, покривала, матраци, наматрацники, рушники, подушки, постільна білизна - Код ДК 021-2015 (CPV):39510000-0 - Вироби домашнього текстилю.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума договору становить 194 000,00 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20%: 322 333,33 грн. (тридцять дві тисячі триста тридцять три гр. 33 коп.).

Згідно з п. 1.1. додаткової угоди №1 про внесення змін до договору від 24.07.2017 №178 було зменшено суму договору між сторонами від 24.07.2017 №178 на 0,80 грн. (нуль гривень 80 копійок) в зв'язку з чим п. 3.1. договору викладено в новій редакції, а саме: « 3.1. сума договору становить 193 999,20 грн. (сто дев'яносто три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 20 коп.) в т.ч. ПДВ 20 %: 32 333,20 грн. (тридцять дві тисячі триста тридцять три грн. 20 коп.).

За умовами п. 5.1. договору поставка товару, встановлення (монтаж) товару здійснюється постачальником до 14 серпня 2017 року.

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури).

Відповідно до п. 7.3.2. договору за непоставку або несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує неустойку у розмірі 8% від вартості недопоставленої або несвоєчасно поставленої продукції.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем згідно накладних № 3096 від 15.08.2017 на суму 140 603,40 грн., №3114 від 16.08.2017 на суму 29 795,00 грн. та № 3156 від 18.08.2017 на суму 23 601,60 грн. було поставлено позивачу товар, який без жодних претензій та зауважень щодо кількості та якості був прийнятий та оплачений позивачем на загальну суму 193 999,20 грн., про що свідчать платіжні доручення №3281, №3280 та №3279 від 29.08.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 03-15-1159 від 18.08.2017, у якій вимагав сплатити неустойку за несвоєчасно поставлений товар у розмірі 15 519,94 грн., проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З наявного у матеріалах справи повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури Київської області № 34-1889 вих-18 від 05.02.2018 вбачається, що Управлінням освіти і науки Бориспільської міської ради не вживалися належні заходи реагування на виявлені порушення, зокрема у вигляді звернення до суду з відповідною позовною заявою, а тому на підставі ч. 3 ст 23 Закону України "Про прокуратуру" останнє було повідомлено про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді законних інтересів держави.

Таким чином, оскільки прокуратурою під час встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері публічних закупівель, було виявлено порушення зобов'язань за договором № 178 від 24.07.2017, а саме несвоєчасне виконання ТОВ "ТК-Домашній текстиль" поставки товару, останній звернувся з позов до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, що становить 15 519,94 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 178 від 24.07.2017 є договором поставки.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у пункті 5.1. договору сторони передбачили, що поставка товару, встановлення (монтаж) товару здійснюється постачальником до 14 серпня 2017 року.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 178 від 24.07.2017 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар:

- згідно накладної № 3096 від 15.08.2017 на суму 140 603,40 грн.;

- згідно накладної № 3114 від 16.08.2017 на суму 29 795,00 грн.;

- згідно накладної № 3156 від 18.08.2017 на суму 23 601,60 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.5.1 договору відповідачем було прострочено строк виконання зобов'язання щодо поставки продукції за накладною № 3096 від 15.08.2017 на один день, за накладною № 3114 від 16.08.2017 на два дні та за накладної № 3156 від 18.08.2017 на чотири дні прострочення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.2. договору встановлено, що за непоставку або несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує неустойку у розмірі 8% від вартості недопоставленої або несвоєчасно поставленої продукції.

Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив поставку товару, що свідчить про порушення останнім зобов'язання за договором, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Так, з урахуванням п. 7.3.2. договору прокурор нарахував відповідачу неустойку у розмірі 8% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, що становить 15 519,94 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо заявленої суми та зазначає, що прострочення поставки товару виникло внаслідок несвоєчасної поставки постачальниками сировини (тканини), але ТОВ "ТК-Домашній текстиль" приклало максимум зусиль для належного виконання договору та своєчасної поставки товару, відповідач здійснював поставку товару тричі по мірі виготовлення виробів, за яку поніс додаткові збитки пов'язані з оплатою логістичних послуг.

Також відповідач просить звернути увагу, що на момент поставки, вартість товару не була сплачена замовником, повна оплата поставленого згідно накладних № 3096 від 15.08.2017, № 3114 від 16.08.2017, № 3156 від 18.08.2017 товару здійснена позивачем лише 29.08.2017, про що свідчать відповідні платіжні доручення №3281, №3280 та №3279. Поставлений товар був у вигляді текстильних виробів, які не є харчовою продукцією, продукцією швидкого псування, предметом першої необхідності, лікарськими засовами, тощо, тобто продукцією, поставка якої має невідкладний характер.

Таким чином, оскільки замовником не понесено збитків пов'язаних з затримкою поставки товару, відповідач вважає, що заявлений до стягнення розмір неустойки у розмірі 15 519,94 грн. є надмірно великий порівняно із збитками замовника, а відтак, просить суд зменшити розмір нарахованої неустойки до 348,00 грн.

Пунктом 3 ст.3 ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, відповідно до норм статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи норми статті 233 Господарського кодексу України суд враховує, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Частина третя ст. 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що поставка товару за договором № 178 від 24.07.2017 була здійснена відповідачем у повному обсязі з незначним терміном прострочення (один, два та чотири дня), який в результаті без жодних претензій та зауважень щодо якості та кількості був прийнятий та оплачений позивачем.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням всіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, а також поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору, суд вбачає можливим зменшити розмір штрафу до 7 759,97 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст 86 ГПК України).

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, а саме у розмірі 7 759,97 грн.

При цьому, суд повідомляє, що судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення штрафу, а зменшення судом його розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, ідентифікаційний код 38192655) на користь Управління освіти і науки Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 35, ідентифікаційний код 05408355) штраф у розмірі 7 759 (сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 97 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, ідентифікаційний код 38192655) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996, на р/р 35216008015641, МФО 820172) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. В іншій частині вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2018

Суддя Пукшин Л.Г.