Рішення № 73694506, 23.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/23/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 Справа № 908/346/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача – не з’явився;

представник відповідача – ОСОБА_1, довіреність № 01/2018 від 26.03.2018;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/346/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального підприємства “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70410, Запорізька область, с. Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7)

про стягнення 20921,62 грн

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 14/4-78 від 02.02.2018) Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення пені 14037,57 грн, 3% річних 836,36 грн, інфляційних втрат 6047,69 грн, нарахованих у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 № 1399/15-БО-13.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 здійснено автоматичний розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/346/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/346/18, якій присвоєно номер провадження 22/23/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.03.2018, в судове засідання викликано представників сторін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2018 судове засідання відкладено до 23.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Комунальне підприємство “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області не виконувало вчасно своїх зобов’язань щодо оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 1399/15-БО-13 від 30.12.2014 за період січень 2015 року – лютий 2015 року, листопад 2015 року – грудень 2015 року, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 20921,62 грн, з яких пеня в сумі 14037,57 грн, 3 % річних в сумі 836,36 грн та інфляційні втрати в сумі 6047,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України та ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України.

У відзиві, що надійшов до суду 26.03.2018, відповідач позовні вимоги не визнав. В підтвердження своїх заперечень вказав, що позивачем не надано підтверджень щодо наявності повноважень на звернення до суду з позовом, довіреність, додана до позовної заяви є нікчемною, оскільки дату вчинення довіреності виправлено від руки, що є неприпустимим. Окрім цього, відповідач вказує, що нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають списанню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожити енергоносії» від 03.11.2016. Також відповідач зазначає, що умовами договору встановлено, що розрахунки здійснюються в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які затверджуються НКРЕКП, а, відтак, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у зв’язку з чим вина відповідача у простроченні платежів за договором за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджету відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно законодавства позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності у виді пені. Відповідачем також заперечується схема нарахування пені, річних та інфляційних втрат та заявлено клопотання про зменшення пені в порядку ст. 551 ЦК України.

В судове засідання 23.04.2018 з’явився представник відповідача. Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 23.04.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судове засідання 23.04.2018 не з’явився. До початку судового засідання від позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Під час виготовлення тексту рішення на адресу суду надійшов оригінал такого клопотання. Причин неявки представника позивачем не зазначено. Враховуючи, що ухвалою суду від 28.03.2018 явка сторін була визнано обов’язковою, а також те, що пункти 1, 3 ч. 2 ст. 42 та ч.1 ст. 43 ГПК України покладають на учасників справи обов’язок виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою, добросовісно користуватися процесуальними правами, неявка позивача визнається судом неповажною.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.04.2018 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1399/15-БО-13, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ,ввезений на митну територію України Національною акціонерна компанія “Нафтогаз України”, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з п. 6.1, договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 02.11.2015 оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов’язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 (п’ять) років.

В розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В період дії договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 287136,78 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані та скріплені печатками сторін:

- акт від 31.01.2015 на суму 53616,15 грн;

- акт від 28.02.2015 на суму 52474,14 грн;

- акт від 31.03.2015 на суму 55795,50 грн;

- акт від 30.11.2015 на суму 48538,88 грн;

- акт від 31.12.2015 на суму 76712,11 грн;

Як вказує позивач, відповідач здійснював оплати несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання. У зв’язку з простроченням оплат позивачем нарахована пеня у розмірі 14037,57 грн, 3 % річних у розмірі 836, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 6047,69 грн. Всього заявлено до стягнення грошові кошти у розмірі 20921,62 грн.

Разом з тим, позивачем вимога щодо стягнення основної заборгованості не заявлена. В судовому засіданні представник позивача заявив, що також вбачається з матеріалів справи, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем у повному обсязі в період до березня 2016 року (остання оплата, якою погашена основна заборгованість у повному обсязі, здійснена відповідачем 31.03.2016).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору продажу природного газу № 1399/15-БО-13 від 30.12.2014 позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 287136,78 грн. Вказана сума була оплачена відповідачем у повному обсязі, останній платіж, що погасив вказану заборгованість був здійснений 31.03.2016.

30 листопада 2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII.

Виходячи зі змісту ст. 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).

Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу газ, що продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Також на підтвердження факту поширення дії вказаного закону на відповідача, останнім надано ліцензію на виробництво теплової енергії від 23.10.2013 № 263887 та ліцензію на постачання теплової енергії від 23.10.2013 № 263886.

Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем, погашена останнім в повному обсязі до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Так, на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені у розмірі 14037,57 грн, 3 % річних у розмірі 836, 36 грн та інфляційних втрат у розмірі 6047,69 грн, оскільки, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

З приводу посилань позивача на ст. 3 вказаного Закону (відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства центрального водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства) та на те, що матеріали справи не містять належні докази включення відповідача до такого реєстру, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. (Така позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.03.2018 у справі № 914/123/17).

Таким чином, враховуючи повну оплату заборгованості відповідачем до 30.11.2016, на момент звернення позивача до суду з позовом, що розглядається, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 14037,57 грн, 3% річних у розмірі 836,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 6047,69 грн суд відмовляє повністю.

Поряд з цим, суд не погоджується із запереченнями відповідача про те, що позивачем не надано підтверджень щодо наявності повноважень на звернення до суду з позовом з тих підстав, що довіреність, додана до позовної заяви є нікчемною, оскільки дата вчинення довіреності виправлено від руки.

Так, згідно зі ст. 246, ч. 3 ст. 247 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Суд дослідив довіреність, додану позивачем до позовної заяви та встановив , що вона має всі необхідні реквізити, видана уповноваженою особою та є дійсною. Факт виправлення дати довіреності не надає такому документу статусу нікчемності, законодавством не передбачено заборони щодо виправлення описок у довіреності. Окрім цього, на підтвердження правомірності представництва ОСОБА_2 позивачем надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3082 від 25.10.2007, договір про надання правової допомоги № 14/4563/17 від 12.10.2017 та довіреність № 14-200 від 11.12.2017.

Суд також вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків з позивачем у зв’язку з тим, що розрахунки здійснюються в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які затверджуються НКРЕКП, а, відтак, відсутність вини відповідача у простроченні платежів за договором.

Так, в пункті 6.3 договору сторони погодили, що у разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов’язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору. Отже, відповідач має можливість впливати на розрахунки з позивачем та проводити їх шляхом перерахування коштів з поточних рахунків відповідача на рахунки із спеціальним режимом використання позивача.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні пред’явленого позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Коммунального підприємства “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області відмовити.

Судові витрати у розмірі 1762,00 грн залишити за позивачем.

Повне рішення складено 27 квітня 2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко