Ухвала суду № 73694236, 27.04.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/7577/17

пр. № 2/336/1579/2018

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу за договором банківського вкладу,—

ВСТАНОВИВ:

27.12.2017 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 поштою направив до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позов до ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача банківський вклад у розмірі 444225,06 гривень згідно договору банківського вкладу від 26.08.2014.

15.12.2017 року набрав законної сили Закону України № 2147 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тож на час подання позову позовна заява позивача має подаватись з дотриманням положень ЦПК України в редакції зазначеного Закону України.

Позов направлений до суду поштою 27.12.2017 року, тож позовна заява повинна відповідати положенням ЦПК України в редакції Закону України № 2147 від 03.10.2017 року.

Статтею 175 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви. Так, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Статтею 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Натомість подана позивачем позовна заява вищевказаним нормам ЦПК України не відповідає.

Так, позовна заява підписана та подана представником позивача, однак, до позовної заяви не додано довіреність.

До позовної заяви додано лише ксерокопію довіреності, що суперечить положенням ЦПК України, який вказує про необхідність надання саме оригіналів довіреності та документів, які посвідчують повноваження представника позивача.

За неможливості надання оригіналів вказаних документів представником може бути надані копії таких документів, засвідчені нотаріально.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 60 ч. 1 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однак, представником позивача не надано документів, які б підтверджували, що він є адвокатом.

В позовній заяві не зазначені відомі номери засобів зв’язку позивача, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача.

До позовної заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Натомість представником позивача надані до позовної заяви документи, з яких вбачається, що особа, повноваження якої належними документами не підтверджені, звернулась до ПАТ «КБ «ПриватБанк» для отримання засвідчених копій заяв та договір банківського вкладу.

Оскільки копія договору очевидно не є доказом, яким у відповідності до положень ст. 95 ЦПК України може бути лише оригінал договору, тож представником позивача не надано доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд також звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст. 116 ЦПК України витребування доказів судом є заходом забезпечення доказів, тож для витребування доказу судом позивач має звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів з урахуванням вимог, передбачених ст. 117 ЦПК України, сплативши судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», а також і згідно положень ст. 135 ЦПК України попередньо (авансом) оплативши витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією – витребуванням доказів.

Позивачем не зазначено чи вживались заходи досудового врегулювання спору, адже згідно копії листа особа, яка не підтвердила своїх повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1, лише повідомила ПАТ «КБ «ПриватБанк» про відсутність наміру продовжувати термін дії договору, не зазначивши при цьому суму банківського вкладу, яку просить повернути.

Також позовна заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Статтями 133, 134 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Натомість позивачем до позовної заяви не додано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, оскільки вказано лише, що на думку представника позивача позивач звільнена від сплати судового збору. Натомість судовим збором не вичерпуються судові витрати, адже до них відносяться також і витрати, пов’язані з розглядом справи, в тому числі і судовий збір за подання заява про забезпеченням доказів та витрати, які пов’язані із витребуванням доказів.

Також позивачем при зверненні до суду з позовом не сплачений судовий збір з посиланням, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 п. 7 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» дійсно встановлені пільги щодо сплати судового збору окремим категоріям осіб або за окремими категоріями справ.

За загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов’язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір – це процесуальний обов’язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює розміри ставок судового збору.

Стаття 5 цього Закону в певних випадках передбачає звільнення від сплати судового збору.

Судовий збір виконує компенсаційну функцію, і положення статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір» слід розглядати в системному взаємозв’язку з положеннями процесуального закону щодо розподілу судових витрат.

Виходячи з загальних норм щодо пріоритетності застосування спеціальної норми закону над загальною та більш нової над попередньою нормою, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про судовий збір», якими споживачі не віднесені до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена, зокрема, в ухвалах від 17.01.2017 року у справі № 6-2928ц16, від 18.11.2016 року у справі № 761/24136/15-ц, від 28.09.2016 року у справі № 6-1958ц15, від 31.05.2016 року у справі № 6-987ц16.

Посилання представником позивача на правову позицію з приводу звільнення від сплати судового збору, висловлену Верховним судом України в постанові від 06.09.2017 року, недоречні, адже у справі, яку розглядав Верховний суд України розглядався позов фізичної особи до банку про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів з тих підстав, що видача кредиту в іноземній валюті призвела до істотного дисбалансу інтересів позивача як споживача, тобто позивач вказував на порушення своїх прав, передбачених ст. 21 ч. 1 п. 3, 4 Закону України № 1023.

Положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Натомість ОСОБА_1 заявлено позов з абсолютно інших підстав, а саме про стягнення коштів за договором через неналежне виконання відповідачем зобов’язань, що випливають з цивільного договору, при цьому в позовній заяві позивачем навіть не згадується про порушення її прав як споживача та не заявляється вимог про захист прав споживача у спосіб, який передбачений Законом України № 1023.

За таких обставин, позивач при зверненні до суду з таким позовом не є споживачем в розумінні Закону України № 1023 та не звільняється від сплати судового збору, тож судовий збір має бути сплачений на загальних підставах за подання позову майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних умовах за звернення до суду з позовом майнового характеру, а саме у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також суд повторно звертає увагу на те, що позовна заява має відповідати вимогам, які визначені ст. 175, 177 ЦПК України, тож усі відомості, передбачені ст. 175 ЦПК України, мають бути визначені у позовній заяві, а не в будь-якому іншому документі.

Копія позовної заяви, яка за своїм змістом відповідає положенням ст. 175 ЦПК України, має бути направлена відповідачеві разом з копіями додатків до позовної заяви.

Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до положень чинного законодавства, сплати судового збору та надання відповідних документів.

З метою виправлення недоліків позивачеві необхідно подати уточнену позовну заяву, в якій зазначити відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача; надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі надання копій письмових чи електронних доказів вказати об’єктивні причини, з яких докази не можуть бути подані у визначений законом строк; зазначити докази, що підтверджують обставини, на які посилається позивач; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; надати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надати оригінал або нотаріальну посвідчену копію довіреності представника позивача, яким підписано та подано позовну заяву, документи на підтвердження того, що представник позивача є адвокатом; сплатити судовий збір в сумі 4442,25 гривень, надати суду платіжний документ на підтвердження сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу за договором банківського вкладу, встановивши позивачеві додатковий триденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Надіслати копію ухвали позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.І. Дацюк